Янукович і Голодомор

0

Дата: 27-11-2010 | Автор: press-center | Размещено: Історія , Власть и политика

Віктор Янукович не знає історії України. Це не дивно, адже він ніколи її не вивчав – ані в радянській школі, ані у виші (навіть, якщо він ньому навчався). Янукович не любить історії України. В його промовах, написаних спічрайтерами чи зімпровізованих ним самим, марно шукати покликань до українського минулого, якихось порівнянь чи історичних повчань, базованих на досвіді нашого народу.

Наразі єдиною подією, яка виражає певні погляди теперішнього президента на минуле, було відзначення Дня перемоги 9 травня. Але навряд чи це свято можна в повній мірі вважати приналежним до українського історичного календаря. Воно потрапило туди із радянського, в якому мало важливу для комуністичного керівництва ідеологічну функцію. Схоже, саме радянське походження й забезпечило увагу до цієї дати байдужого до минулого президента.

Кілька тижнів після цілком “совкового” відзначення 9 травня в Україні вшановувалася пам’ять жертв політичних репресій. Такі вшанування притаманні практично всім країнам, що перейшли через тоталітарне минуле – вони відбуваються за участю найвищого керівництва держави, яке таким чином чітко акцентує на неприпустимості повернення тоталітарної практики у сьогодення. В Києві ж люди, що прийшли вшанувати жертв сталінізму у Биківні, цього року застали тут лише вінок від президента

Найчіткіше нелюбов президента України до її історії проявляється у ставленні до Голодомору – однієї із найбільших національних трагедій нашого народу.
біля пам’ятника, поставлений нишком кимось із співробітників його Адміністрації.

Проте, напевно, найчіткіше нелюбов президента України до її історії проявляється у ставленні до Голодомору – однієї із найбільших національних трагедій нашого народу. Попри чинний в Україні закон про Голодомор, попри живих свідків цього злочину та пам’ять їх нащадків, врешті, попри значні успіхи української дипломатії у міжнародному визнанні цієї трагедії, Янукович публічно відмовився від відстоювання концепції про геноцид. Виголошене ним в Брюсселі ніби-то його власне розуміння «загального горя всіх народів СРСР» було лише ретрансляцією російської позиції.

Вслід за президентом «своє» ставлення до трагедії швидко почали проявляти й інші чиновники: Міністр Освіти Дмитро Табачник заявив, що вилучить «брєдятину» про Голодомор із підручників, голова Українського інституту національної пам’яті Валерій Солдатенко, використовуючи старі пропагандистські заготовки, намагався виправдати мільйонні жертви голоду необхідністю індустріалізації та посилення обороноздатності СРСР.

Очевидно, за вказівкою ретивого чиновника, з ефіру одного із провідних національних каналів зняли сюжет, присвячений Голодомору (з цього випадку, до речі, й почалися активні розмови про відродження владної цензури в ЗМІ). Президентські сатрапи на місцях або просто ігнорують вшанування чергової річниці трагедії, яка припадає на 27 листопада, або навіть намагаються заборонити.

Під час зустрічі із прем’єр-міністром Канади Стівеном Гарпером президент України ухилився від необхідності відповідати на питання про Голодомор. Та це й не дивно. Певно, він почувався не дуже впевнено, сидячи поруч із керівником держави, яка визнала трагедію українського народу геноцидом, школярі якої вивчають Голодомор із своїх підручників та відбуваються щорічні вшанування за участю представників влади різного рівня.

Небажання Януковича пам’ятати Голодомор не можна пояснити тим, що він сам іменує «політичним прагматизмом». Віддаючи належну шану мільйонам загиблих у минулому українців, він навряд чи наражався б на небезпеку втрати їх підтримки у сьогоденні. Адже кількість українців, які позитивно ставляться до вшанування жертв Голодомору

Для того, аби стати Президентом України вповні він має ще й перестати бути російськомислячим, зрозуміти, що керує державою, у народу якої є власна трагічна і героїчна історія, власні погляди на минуле.
давно переросла за 60%.

Із Голодомором Янукович не ризикує наштовхнутися на нерозуміння міжнародної громадськості – десятки країн світу та міжнародних організації визнали цю трагедію геноцидом і вшановують її. Більш того, різкий розворот в оцінці ставить українську дипломатію у дуже незручне становище – ті, що ще вчора активно відстоювали концепцію геноциду і намагалися її визнання в інших державах, сьогодні самі відмовляються від неї.
Єдиним поясненням поведінки Януковича є його бажання сподобатися Росії. У ставленні до Голодомору і в гуманітарній політиці нової влади в цілому бачимо чіткий орієнтир: «як це подобається Росії?». Усі так звані «нові погляди» на українське минуле є лише озвученням позиції російської влади, яка, в свою чергу, є лише відновленням радянських поглядів. Очевидно, що в такій моделі не може бути місця для Голодомору.

Для того, аби стати президентом, Янукович вивчив українську мову і, принаймні, на офіційному рівні перестав бути російськомовним. Для того, аби стати Президентом України вповні він має ще й перестати бути російськомислячим, зрозуміти, що керує державою, у народу якої є власна трагічна і героїчна історія, власні погляди на минуле. І народ, і обранні ним керівники, мають не тільки право, але й обов’язок відстоювати ці погляди.

Володимир В’ятрович — історик, колишній керівник Архіву СБУ.

http://www.kyivpost.com

Оставить комментарий или два