“ Чорнозем – це цар ґрунтів,він дорожчийза вугілля, дорожчий за золото.“ В .В. Докучаєв

Земля – то є територія нашої держави. Як об’єкт господарської діяльності людини вона існує без усякого сприяння з його сторони — як загальний предмет людської праці, як основний засіб виробництва в сільському і лісовому господарстві.

Родючий шар грунту — основний компонент наземних екосистем, що утворився протягом геологічних епох в результаті по­стійної взаємодії біотичних і абіотичних факторів. Важливою властивістю грунтів є їх родючість.

За­вдяки їй грунти є основним засобом виробництва сільськогосподарських продуктів та інших рослинних ресурсів, основою забезпечення добробуту населення. Охорона грунтів, раціональне використання, збе­реження та підвищення їх родючості — неодмінна умова дальшого економічного прогресу суспільства.

Безвідповідальне ставлення сільгоспвиробника і безконтрольність держави за останні роки привели до колосальної втрати чорноземів. Одним із чинників втрати чорнозему є водна ерозія, її розвитку сприяє iнтенсивне розорювання схилiв горбів, недотримання елементарних агротехнічних правил на обробітку грунту. Вона зумовлює зміну не тільки фізичних властивостей, але й знищує гумусовий горизонт. Внаслідок цього помітно зменшуються запаси гумусу, азоту, фосфору, калію й інших поживних елементів. Грунт втрачає свою родючість. Площа еродованих земель безперервно зростає i становить зараз до третини вiд земельних угiдь в нашій області. Найiнтенсивнiше вiдбуваються ерозiйнi процеси на землях розташованих на пагорбах з великою крутизною схилiв. Вони посилюються там, де вирощують просапнi культури (овочi, цукровi буряки, соняшник, кукурудзу) i провадять оранку вздовж схилiв.

З метою широкомасштабного впровадження природоохоронних заходів у найближчій перспективі необхідно вивести із сільськогосподарського обороту до 10% земель, що дасть змогу істотно знизити ступінь розораності угідь. Перехід одних земельних угідь в інші називають трансформацією земельного фонду. Завдання підприємств — забезпечити переведення менш продуктивних угідь у більш продуктивні, наприклад, заліснення ярів і балок, залуження деградованих земель, переведення природних пасовищ у сіножаті тощо. Щоб започаткувати роботу по збереженню чорноземів Дніпропетровщини необхідно регіональна програма на законодавчій базі нашої держави. Науковий і виробничий світ області повинен напрацювати матеріали для вищеназваної програми. Накреслити перспективні шляхи перепрофілювання земель, виведення найкритичніших ділянок в державний земельний фонд під рекультивацію.

Вагомим чинником в збереженні родючого шару грунту є тотальний контроль держави за технологією обробітку ґрунту. Затвердження на рівні обласного сільгоспуправління агротехнічних заходів, спрямованих на ослаблення поверхневого стоку і переводу його у внутрігрунтовий. Розробка технологічних карт обробітку грунту на схилах дасть можливість збереження чорноземів. Тільки виконання обробітку грунтів по горизонталі, «контурне» землеробство зменшують змив грунту на 50% і поверхневий стік на 12-99%. Крім агротехнічних заходів збереження ґрунтів необхідно широко використовувати економічні та юридичні важелі, які є особливо ефективними в умовах ринкових відносин.

Регіональна програма, в розробці котрої прийняли участь галузеві вчені, аграрії, юристи, органи влади необхідна області, стала б “дорожньою картою” в збереженні чорноземів. Контролю за їх використанням та програм по збереженню родючих шарів грунту. Ціна питання настільки велика, що не звертати увагу на це є злочин державного масштабу. Щоб зрозуміти глобальність цього питання приведу розрахунок: Фото (На фото поле 94 га . Втрата чорнозему за останні 10 років оцінюється більше як 45-47 тис. м. куб. , або ж 750-800 залізничних вагонів). А таких полів багато, і з кожним роком наш чорнозем міняє колір в бік коричневого і замінюється на ланах глинищами та супісками. Сповзає родючий грунт в яри, на дно водойм. Вже і порогів в Дніпрі нема, замулені. І можливо в дуже близькому майбутньому прийдеться поєднувати програми збереження малих річок та збереження чорноземів. Транспортуючи після очистки водойм мільйони кубічних метрів мулу на поля за рахунок платника податків. І бездіяльні державні мужі в цьому питанні надалі братимуть участь своїми підлеглими підприємствами — в очищенні водойм і відтворенню Українських чорноземів. Можливо навіть за таку святу справу їм вручать нагороди.

В нашому регіоні тисячі проблем, на цю тисячу проблем знайдеться сотня людей, які можуть професійно проаналізувати, з цієї сотні — з десяток знають шляхи їх вирішення.

Приведу на останок слова Ганни Гопко “Ми зараз живемо в країні «колективної безвідповідальності», в країні де є «гілки» влади, але в «гілок» відсутнє «коріння» і «стовбур». На мій погляд «коріння» — це наші звичаї, а «стовбур» — родюча земля. А на ваш?”

Юрiй Хоменко, Вячеслав Горобець