Що таке село? Село це не просто природа і свійські тварини. Село – це інша цивілізація. Тут двояко спливає час: з одного боку, за роботою — швидко, з іншого, повільно. Мабуть повільно тому, що мешканці села нікуди не поспішають. На відміну від жителів міста. Життя у селі найповільніше. Тому сільські люди – довгожителі. Українські села – різні, але схожі традиціями, неписаними правилами і законами. У селі прийнято з усіма здороватися, навіть з незнайомцями; неділями ходити до церкви (куди ж ще піти, окрім клубу?); у «коперації» (магазині) давати здачу копійками (замість копійок), пригощати сусідів щойно спеченими пиріжками, чи ягодами. У селі корови ходять вулицями так само вільно, як люди, а будиночки останніх – чепурні та з квітниками.

Cело  – це прекрасна можливість повернутися до природи, до землі,
до свого коріння, суті і стати самим собою. Цю можливість дарує нам наша багата та щира країна.
Знайти квітку едельвейса, зустріти світанок високо в горах, відпочити з вудкою біля тихого озера, осідлати непокірного скакуна, відчути тишу сільської місцевості, ознайомитись або згадати традиції, ознайомитись з народними промислами, відчути смак української кухні та гостинність сільського населення.

Мало кому відомо, що селу є що показати. Наприклад: тут багато геологічних пам’ятників, архітектором яких виступила сама природа: кратери вулканів,  печери , скелі, озера, джерела і наші українські безкрайні поля. Міській людині потрібні не тільки море, але тиша і спокій. Можливість не бачити інших людей.

Якщо все так добре і чудово, то чому ж село рік за роком гасне, зникає? Чому молодь тікає в місто?

Сільський рай не впав з неба: щоб бути добрим господарем, треба тяжко працювати на землі, нерідко – гастарбайтером (іноземця працюючого з тимчасового найму).Погані дороги, виключення електрики, води, газу, неналежна робота міліції, медичної та пожежної служб, ці проблеми залишаються невирішеними. Проте, за кордоном можна багато чому навчитися, наприклад, як заробляти гроші вдома. Наприклад, на сільському туризмі. Заманити міську нервову людину в село можна смачною їжею, красивою природою, теплим прийомом і фестивалями. Останнім часом їх почали проводити саме в селах. Сільський туризм ближчий до натурального життя, не пригладжений і вилизаний, як за кордоном. Можна свіжого молока з-під корови попити. Але все одно умови для життя залишають бажати кращого . . .Якби не було туризму, в деяких селах і понині ніхто і не зупинявся б. Тому перспектива у цій галузі є, що підтверджується появою нових об’єктів сіл тура.Та не до всіх селищ дійшли ці сільські тури.В деяких з кожним роком в селі все менше молоді, бо проблема сільских шкіл залишається відкритою. Своя земля може прокормити, та не вирішує питання податків, не може забезпечити освіту.

Поки що український сільський туризм тримається на ентузіастах, хоч наш  український сільський туризм  може цілком конкурувати з іноземним. Для цього сільським підприємцям необхідно підвищити освітній рівень у цій галузі. Йдеться не лише про наявність комфортних умов проживання, а й створення туристичної анімації, використання історичних, культурних, природних ресурсів місцевості. Якщо власник садиби запропонував туристу полізти в якусь печеру, він повинен щось знати про неї, історію свого краю. Закон про сільський туризм міг би змінити ситуацію в кращий бік, однак поки це лише проект.

(по матеріалам з інтернету)

Tweet