Генномодифіковані культури. Соціально-економічні перспективи.

2

Дата: 28-01-2011 | Автор: olexiy.angurets | Размещено: Воздействие на человека , Здоровье , Материалы , Наши дела

Більшість пересічних українців сприймає ГМО як віддалену, дещо фантастичну загрозу. Говорячи про ГМО частіше за все мова йде про можливі віддалені проблеми для здоров’я людини та екологічні загрози. Значний шар проблем залишається по за увагою. Я маю на увазі соціально економічний вплив генетично модифікованих культур.

Загальновідома федерація екологічних організацій “Друзі Землі Європи”, в якій Україну представляє УЕА “Зелений світ”, дещо виправила ситуацію видавши у вересні 2010 року доповідь “ГМ культури. Соціально економічний вплив генетично модифікованих культур”. Завдання доповіді було проаналізувати більш ніж десятирічний досвід вирощування сільскогосподарських культур в аспекті їх соціального та економічного впливу на суспільство.

Комерційні інтереси понад усе.

Просування сучасних ГМ технологій справа рук міжнародних корпорацій, метою яких за визначенням є максимальне збагачення. Таким чином, компанії, які взяли на озброєння сучасні наукові методи генетичної модифікацїї роблять все, щоб вже зараз заробити якомога більше коштів за допомогою зазначених технологій. Велика п’ятірка біотехнологічного бізнесу на сьогодні включає — Монсанто (Monsanto), Баєр (Bayer), Сінженту (Syngenta), Піонер (Pioneer) та Доу (Dow). Головний міф, пов’язаний з впровадженням ГМО, це позиціювання гм-технологій як альтернативи широкому використанню гербіцидів, небезпека яких для здоров’я людини та довкілля є достатньо давно доведеним фактом. Громадскі організації, які критикують ГМО навіть називають найманцями “гербіцидного лоббі”. Це достатньо кумедне обвинувачення, бо саме зазначені вище компанії і є головними виробниками гербіцидів. Великою помилкою є уявлення про сучасні комерційні ГМО як протиставлення використанню гербіцидів та агрохімії. Абсолютна більшість генетично модифікованих культур представлена 4-ма видами: соєю, кукурудзою, бавовною та ріпаком, та 2 двома модифікаціями – стійкістю до гербіцидів та стійкістю до комах-шкідників. Так, наприклад, у 2009 році в США, одному з найбільших виробників ГМО, 89% гм-культур були гербіцид стійкими.

Щоб було абсолютно зрозуміло, такі культури генетично модифіковані спеціально, для того щоб толерантно реагувати на обробку гербіцидами. Вони набагато менше вразливі до них ніж бур’яни.

Впровадження так званих “готових до раундапу” (Roundup Ready) гм-культур в США призвело до зростання використання гліфосатних гербіцидів в 15 разів в період з 2004 по 2005 рік і ще на 28% з 2005 по 2010. Продаж гербіциду “раундап” склала 48% загальних корпоративних продажів компанії Монсанто в першому кварталі 2008 року. Таким чином, сучасні гм-культури є таким собі міксом “небезпечна хімія + потенційно загрозлива біологія”.

Втрата контролю.

Як було зазначено вище більшість гм-культур має стійкість до гербіцидів. Ця властивість вбудована в них з метою кращого контролю за бур’янами. Після 14 років комерційного використання гм технологій все більше диких рослин, які є для людини бур’янами, стають стійкими до таких гербіцидів. Це призводить до необхідності використовувати все більше хімікатів, що в свою чергу означає, крім інших проблем, здорожчання такого контролю. За даними аргентинских вчених вже зараз може бути більше двадцяти бур’янів стійких до гліфосату. Такі тенденції за даними інших науковців можуть означати подвоєння вартості контролю за бур’янами для сої найближчим часом.

Ніякого зиску для дрібних фермерів.

Комерційне впровадження ГМО в сучасному вигляді не тільки означає низку потенційних загроз, але й суперечить основам зеленої ідеології. Сталий розвиток, як основа зеленої ідеології, багато в чому базується на різноманітті. Це зокрема означає, що краще багато дрібних фермерів, які вирощуюють багато різних культур, ніж кілька великих агрогосподарств, які “видають” врожай десятка уніфікованих рослин. Досвід вирощування гм-культур демонструє орієнтованість на великі агрогосподарства. Так, за даними доповіді “Друзів Землі Європи”, більш ніж 97% (498 мільйонів) з 513 мільйонів фермерів, які обробляють меньш ніж десять гектарів землі, не використовують гм-культури. Для цього існує декілька причин. Одна з них виходить з самого переліку комерційних гм-культур. Соя, кукурудза, бавовна та ріпак — сільскогосподарські культури, орієнтовані як правило на зовнішню торгівлю, для забезпеченя не харчових потреб, а виробництва сировини для текстильної, кормової та паливної промисловості. Дрібним же фермерам важко конкурувати з великими господарствами, які орієнтовані на значні прибутки такого “великого” бізнесу.

Друга причина, яка тісно пов’язана з першою, це відсутність модифікованого насіння місцевих культур, які, як правило, вирощують дрібні фермери. Вони продовжують використовувати сорти традиційні для їх місцевості, які добре адаптовані для кліматичних та природних умов.

Третя основна причина полягає в високій ціні патентованого гм-насіння порівнянно з традиційним посівним матеріалом. Таким чином, сама направленість розвитку гм сільского господарства суперечить зеленій ідеології і тому не може бути підтримана прихильниками сталого розвитку.

Загроза для органічного землеробства.

Сільскогосподарське вирощування гм-культур є значною загрозою для традиційного та органічного землеробства. Мало того, що необхідність розділення та тестування виливається в додаткові затрати для виробників традиційної та органічної продукції, ще й постійна загроза “гм-забруднення” супроводжує весь процес вирощування та виробництва. Додаткові витрати, пов’язані з забезпеченням чистоти продукції, складають приблизно 13% загальних витрат для кожного з продуктів. Загальна кількість відзначених гм забруднень доривнює 274 випадків з 1996 року.

Наведу лише один приклад. Іспанія єдина країна ЄС, де гм-кукурудза вирощується на значних площах. У 2007 році в продукції органічної пекарні Rincon del Segura було знайдено гм-кукурудзу. Це унеможливило продаж будь-якої продукції пекарні з вмістом кукурудзи на протязі 2007 року і стало причиною втрати значної кількості клієнтів, що призвело до великих економічних збитків та втрату репутації.

Я звертаю увагу, перш за все, вітчизняних виробників та фермерів, які працюють, або планують працювати в органічному секторі, що широке впровадження гм-культур в сільскому господарстві в Україні буде означати практично повне згортання зазначеної сфери для низки культур.

Негативне відношення до ГМО в Україні значною мірою сформувалося. Ми маємо недосконалу, але існуючу законодавчу базу з біологічної безпеки. Але подальші важливі кроки залежать в тому числі від національних агровиробників. Україна може як підтвердити статус житниці Європи, так і стати сировинною базою та джерелом додаткових прибутків для біотехнологічних корпорацій. Що ми оберемо?

Олексій Ангурець,
Координатор національної кампанії з біобезпеки та контролю біотехнологій Української Екологічної Асоціації „Зелений світ”/Друзі Землі України”

Поделиться в соц. сетях

Комментарии: (2)

Гарний матріал

Это ГМО скоро полезет из нас. Ну если не из нас, то точно на нашех детях отразится. Статья нормальная, познавательная, автору респект

Оставить комментарий или два