Железная руда сейчас стоит дорого, а ее добыча отличается более высоким уровнем рентабельности, чем выплавка стали.

Насколько более высокой, показал Магнитогорский металлургический комбинат (ММК), сделавший австралийской компании Flinders Mines предложение о покупке за 527 млн. долларов. ММК — единственный крупный производитель стали в России, не обладающий достаточными запасами сырья. В настоящее время он вынужден покрывать около 70% потребностей в железной руде за счет закупок у сторонних поставщиков. Магнитогорцы уже давно пытались приобрести железорудные активы, но не смогли найти их ближе, чем в Австралии. Теперь комбинат будет возить сырье почти за полмира.

Впрочем, приобретение выглядит достаточно выгодным. Flinders Mines обладает лицензией на месторождение высококачественной железной руды с запасами свыше 915 млн. тонн в районе Pilbara в Западной Австралии. Компания рассчитывает начать добычу в 2015 году и быстро вывести ее на плановый уровень — 15 млн. тонн в год. Основной задачей новых владельцев, по оценкам аналитиков, будет организация доставки руды Flinders в один из австралийских портов. По предварительным данным, ММК собирается обратиться к компании Fortescue Metals Group, в которой российской группе принадлежит 5% акций. FMG строит по соседству с Flinders Mines свой ГОК и уже тянет к нему железную дорогу.

Вообще в последнее время российские металлургические компании проявляют повышенный интерес к приобретению активов за рубежом. НЛМК выкупил долю партнера в своем совместном предприятии со швейцарской компанией Dofasco, а ММК осуществил аналогичную операцию в отношении прокатного завода в Турции, который был построен совместно с турецкой компанией Atakas, а сейчас находится под его полным контролем. “Северсталь” в декабре планирует подписать соглашение с индийской компанией NMDC о строительстве меткомбината в Индии.

Кстати, по соседству с “Северсталью” будет строить меткомбинат транснациональная корпорация Arcelor Mittal. Она практически завершила самый сложный во всех индийских проектах этап — приобретение земельного участка — и в начале 2012 года планирует начать строительство предприятия производительностью 6 млн. тонн стали в год и стоимостью почти в 6 млрд. долларов.

В то же время Arcelor Mittal сворачивает или приостанавливает большую часть своих инвестиционных проектов в других регионах мира. В особенно сложном положении находится европейское подразделение компании. На европейских заводах Arcelor Mittal (имеются в виду предприятия только в странах ЕС) остановлены уже 9 доменных печей из 25. Впрочем, сокращают выпуск практически все ведущие металлургические компании Европы. На прошлой неделе заявление о 10%-ном снижении объемов производства сделала австрийская Voestalpine. Всего, по оценкам европейских специалистов, в регионе уже остановлены мощности по производству более 27 млн. тонн стали в год.

Японская компания JFE Steel также сообщила об уменьшении выплавки стали в четвертом квартале текущего года на 300 тыс. тонн. В этом она взяла пример с ведущей металлургической корпорации страны Nippon Steel, которая намерена сократить производственный план на период с октября 2011 года по март 2012-го на 1,05 млн. тонн. Как заявляют представители обеих японских компаний, одной из основных причин снижения выпуска является катастрофическое наводнение в Таиланде, приведшее к резкому сужению объемов потребления стали в стране.

Впрочем, и на нынешнем депрессивном мировом рынке стали остаются отдельные “оазисы”. Это, в частности, Саудовская Аравия, где правительство еще в начале текущего года запустило беспрецедентные по своему объему программы жилищного, промышленного и инфраструктурного строительства. При этом мощностей саудовских сталелитейных компаний не хватает для удовлетворения всех потребностей экономики, что подталкивает металлургов к наращиванию оборотов. Очередной проект презентовала компания Rajhi Steel, заявившая, что к 2016 году введет в строй металлургический комплекс на 4 млн. тонн стали в год. Первая стадия проекта мощностью 1 млн. тонн стали в год должна быть введена в строй уже в текущем году. Из них 750 тыс. тонн в год будет приходиться на арматуру, а 250 тыс. тонн — на плоский прокат.

У точки замерзания

Строительный бум в Саудовской Аравии способствует поддержанию высоких цен на стальную продукцию в стране. Внутренние котировки на арматуру, в частности, достигают 735-765 долларов за тонну CPT. Местные компании приобретают довольно большие объемы как заготовок, так и готовой продукции. Впрочем, в Персидском заливе доминируют местные производители, в числе которых Emirates Steel Industries, объявившая о снижении декабрьских цен на арматуру до около 670 долларов за тонну EXW/FOB, или Qatar Steel. Турецкие компании, пытающиеся удержать котировки на уровне 630-640 долларов за тонну FOB, пока вынуждены ориентироваться в основном на Ирак, Ливан, страны “черной” Африки, Латинской Америки и США.

В целом ситуация на мировом рынке длинномерного проката в последнее время относительно стабильна. Металлургам из Турции и СНГ удалось стабилизировать цены. В частности, заготовки российского и украинского производства не опускаются ниже 575-580 долларов за тонну FOB, а арматура ‒ 625-640 долларов за тонну FOB. Европейские компании благодаря ограниченному объему предложения поддерживают арматуру на уровне 490-530 евро за тонну EXW при поставках на внутренний рынок. Только в Восточной Азии цены на длинномерный прокат все еще продолжают снижаться. Заготовки в регионе подешевели до 600-630 долларов за тонну CFR, а арматура китайского, японского, российского и турецкого производства котируется не выше 630-650 долларов за тонну CFR. Впрочем, немного оживившийся спрос и переставший падать в цене металлолом настраивают металлургов на относительно оптимистичный лад, подсказывая им, что крайняя точка спада в этом сегменте мирового рынка стали, возможно, уже позади.

В то же время цены на плоский прокат продолжают скользить вниз. На Дальнем Востоке котировки сбивают прежде всего корейские и индийские компании, опустившие котировки на горячий прокат соответственно до 600-630 и 590-595 долларов за тонну FOB. И в том, и в другом случае металлургам помогают низкие курсы национальных валют по отношению к доллару. Китайские экспортеры предлагают горячекатаные рулоны по 615-620 долларов за тонну FOB, но, возможно, в декабре им придется снова пойти на уступки. По крайней мере, на внутреннем рынке КНР цены на прокат поползли вниз.

Курс евро по отношению к доллару также упал до минимального значения более чем за полтора месяца. Инвесторы очень нервно реагируют на возможность исключения ряда стран из зоны евро и обострение финансовых проблем у таких крупных стран, как Италия и Франция. Потребители стальной продукции в регионе отказываются от значительных закупок стальной продукции, вынуждая металлургов опускать цены все ниже. Стоимость горячекатаных рулонов в европейских странах сократилась до 430-480 евро за тонну EXW. При этом европейцы усиливают экспансию на внешних направлениях, предлагая, в частности, горячий прокат в Индию и страны Персидского залива по 620-630 долларов за тонну CFR, почти наравне с украинскими производителями, а в США — по 675-690 долларов за тонну CFR.

В режиме автоколебаний

Спотовый рынок железной руды никак не может придти в равновесие. Точно так же, как в начале ноября, цены, рухнув до самого низкого уровня почти за два года, немедленно пошли вверх, через две с небольшим недели более чем 20%-ный скачок завершился новым спадом. На своем максимальном уровне в 153-155 долларов за тонну CFR Китай для 63,5%-ного индийского концентрата котировки не продержались и двое суток.

Китайские компании при подорожании железной руды до более 150 долларов за тонну CFR немедленно приостановили закупки, тем более, что никакого дефицита сырья в стране не ощущается. По официальным данным, по состоянию на 18 ноября запасы руды в китайских портах превысили 98 млн. тонн, а к концу месяца этот показатель, судя по всему, должен составить более 100 млн. тонн. Падение спроса быстро опустило цены, сократившиеся к концу недели до 146-148 долларов за тонну CFR. По данным трейдеров, новые заказы со стороны китайских покупателей поступают из расчета не более 140 долларов за тонну CFR.

В принципе, ситуация на рынке выглядит не слишком оптимистичной для поставщиков сырья. В Восточной Азии и Европе продолжается снижение уровня загрузки сталеплавильных мощностей. Тайванская компания China Steel уже обратилась к австралийским экспортерам руды с просьбой приостановить поставки по долгосрочным контрактам, так как после сокращения объема производства стали на 20% она уже не нуждается в таких объемах сырья. Судя по всему, аналогичные заявления могут сделать и японские компании Nippon Steel и JFE Steel.

По мнению аналитиков, на спотовом рынке руды в ближайшее время будут продолжаться маятниковые колебания. Цены пошли вниз, но в середине декабря они, как ожидается, снова пойдут на повышение. Именно в это время китайские компании должны будут возобновить закупки, чтобы пополнить запасы перед Новогодними праздниками по китайскому календарю (23 января). Однако вряд ли котировки в обозримом будущем снова приблизятся хотя бы к отметке 180 долларов за тонну CFR. По прогнозу американского инвестиционного банка JP Morgan, средний уровень цен на австралийскую руду в 2012 году будет составлять 147,5 доллара за тонну FOB, а дальше котировки будут снижаться до 105 долларов за тонну в 2015 году.

http://ua.ukrrudprom.ua/analytics/Polmira__nemnogo.html?utm_source=feedburner&utm_medium=feed&utm_campaign=Feed%3A+ukrrudprom%2FzdSn+%28%D0%A3%D0%BA%D1%80%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC.+%D0%90%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0%29

Сьогодні в Києві під будівлею Кабінету міністрів України активісти мають намір провести акцію протесту.

«29-го (листопада-ред.) о 10.00 — акція протесту проти вбивства режимом мирних демонстрантів у Донецьку. Місце проведення — Київ, Кабінет міністрів, вул. Грушевського», — пише на своїй сторінці у Facebook координатор громадянського руху Спільна справа Олександр Данилюк.

Нагадаємо, вчора у Донецьку в результаті розгрому наметового містечка чорнобильців-пікетників помер гірник-інвалід з Донецької області Геннадій Конопльов.

За матеріалами :http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1287905-sogodni-v-kievi-u-zvyazku-iz-zagibellyu-u-donecku-girnika-invalida-vidbudetsya-akciya-protestu

При штурмі міліцією наметового містечка чорнобильців у Донецьку загинула людина.

Як повідомив «Українській правді» народний депутат від «БЮТ-Батьківщини» Михайло Волинець, шахтар-інвалід Геннадій Конопльов загинув о 19:10.
За словами депутата, працівники міліції «за участю бандитських формувань у цивільному» почали штурмувати містечко й завалили армійський намет, який був наданий мітингувальникам МНС області.

«Коли повалили намет, у ньому задимівся генератор. Люди опинилися під заваленим наметом, і Конопльова затоптали», — розповів Волинець.
Загиблий не був чорнобильцем, він був головою ветеранської організації учасників війни і дітей війни міста Родинського на Донеччині, членом партії «Батьківщина». Близько тижня знаходився в стані голодування.

За словами депутата, «Швидка» забрала Конопльова вже без ознак життя.

Водночас, як повідомляє «Інтерфакс-Україна», о 19.00 близько 30 правоохоронців, не пред’явивши жодних документів, увірвалися в наметове містечко і звалили великий намет.

Пізніше біля Управління пенсійного фонду сталася бійка між інвалідами-чорнобильцями та працівниками міліції.

Як повідомляє кореспондент агентства, чорнобильці пішли на штурм Управління пенсійного фонду, коли дізналися, що від серцевого нападу помер мітингувальник, постраждалий після зносу намету.

«Одному інваліду стало погано … він помер у швидкій допомозі», — повідомив один з активістів Володимир Деркач.

Як повідомляється, правоохоронці забрали з собою намет, 2 печі-буржуйки, а також генератор.

Решта інвентаря залишилася лежати на землі. Решту наметів не чіпали, передає кореспондент агентства.

Разом з тим, як повідомляє УНІАН, наразі близько 50 чорнобильців, які залишилися на території наметового містечка, заявили про те, що не залишать це місце доти, доки до них негайно не прибуде губернатор Донецької області Андрій Шишацький.

«Ми нікуди звідси не підемо, поки не приїде Шишацький. Відбулося відкрите, неприховане, бандитське беззаконня. Влада показала своє справжнє обличчя», — сказав учасник акції, голова Донецької обласної організації Всеукраїнської громадської організації інвалідів Чорнобильської катастрофи «Чорнобиль-Єдність» Микола Гончаров.

За матеріалами: http://dailylviv.com/news/34798

Президент Виктор Янукович предлагает Верховной Раде предусмотреть создание в структуре Службы безопасности Украины подразделения контрразведывательной защиты интересов государства в сфере информационной безопасности.

Об этом говорится законопроекте №9494 «О внесении изменений в некоторые законы относительно структуры и порядка учета кадров СБУ» зарегистрированном в Раде 23 ноября.

В частности, законопроект предлагает дополнить указанным подразделением перечень функциональных подразделений, которые относятся к центральному управлению СБУ.

Кроме того, законопроект определяет, что начальник подразделения контрразведывательной защиты интересов государства в сфере информационной безопасности назначается на должность по представлению председателя СБУ и увольняются с должности Президентом.

Помимо этого, проект закона вводит утверждение председателем СБУ порядка учета кадров СБУ.

За матеріалами: http://lb.ua/news/2011/11/24/125481_yanukovich_hochet_sozdat_eshche_i.html

Судячи з того, що останнім часом щодня в Черкасах величезної популярності набула сокира, екологічні перспективи міста невтішні. Провінція запропонувала висловити своє ставлення до варварської вирубки дерев у Черкасах члену незалежної громадської ради обласних організацій екологічного спрямування Людмилі Ткаченко.
Її позиція виявилася однозначною: «У Черкасах триває справжній екогеноцид! Місто не має не те що чіткої, а взагалі – ніякої екологічної концепції й фактично розвивається в нікуди. Листи обуреної громадськості, надіслані в Мінприроди, — ігноруються. Спроби звернути увагу місцевої влади на екологічні питання – не помічаються…».

- Що саме Ви маєте на увазі?

—У мене стійке враження, що усім нам, тим, хто бажає жити у зеленому, чистому, охайному та екологічно безпечному місті, оголосили війну! У місті триває тотальна вирубка дерев. Ми виходимо, запитуємо: «Чи є дозвіл?». Чуємо у відповідь поспішне: „Дозвіл є!“. Як же треба не любити Черкаси, щоб дати дозвіл на вирубку багаторічного дуба на зупинці Сєдова? Чи — дозволити варварську вирубку реліктового Соснівського лісу? Чи — санкціонувати абсолютно безграмотну обрізку центральної каштаново-липової алеї? Яку треба мати пиху, яке нахабство, щоб заради лобіювання інтересів так званого «великого бізнесу» дозволити знищити Театральний сквер? Таких запитань назбиралося забагато. Черкаси, як місто-сад, скоро залишиться тільки на картинках. Вирубка дерев різного віку та різних порід у місті стала головною тенденцією господарювання цієї влади. Це перетворилося на нездорове масове явище. Так, ті дерева, що посадили замість зрубаних, можливо, приживуться. А чим нам дихати зараз? Хто вироблятиме кисень у центрі міста? Питання — питання…..
Складається враження, що черкащани в своєму місті – зайві. Ніхто, підкреслюю – ніхто з команди чинного мера – не піклується про збільшення в Черкасах зелених зон, про зменшення забруднюючих викидів в атмосферу. За неофіційною інформацією екологів, повітря у Черкасах перенасичене шкідливими речовинами, зокрема формальдегідом.
Проте, ми не побачимо про це неупереджених сюжетів по ТБ. Ніхто у владі відверто і чесно на ці теми не буде говорити. Хоча багато що видно неозброєним оком. Виїхавши за межі міста, добре видно гігантські „хмарки“ над „Азотом“. Куди вітер жене те, що викидается через азотівські труби? У наші легені!
Сьогодні чи не кожний „успішний“ бізнесмен вважає за обов’язок, будуватися в зеленій зоні чи облаштовувати біля власного бізнес-об`єкту парковку…
Згадайте, як знищили Театральний сквер? Вирили котлован, щоб місце „забити“. Що маємо? Величезну яму за парканом в самісінькому центрі. Цей котлован вже повзе. Треба думати, як захистити цю територію від зсувів. Такий підхід— вже не виняток, а яскрава черкаська тенденція. Захопити, знищити, спиляти, зруйнувати….
У центрі міста роками, як відверте знущання над здоровим глуздом, за парканом сховався величезний котлован. Безперечно, якщо забудовник, котрий отримав преференцію на цю землю від міської влади, не може збудувати об’єкт, Черкаський виконавчий комітет має відреагувати на це неподобство. Чи Одарич та його команда заплющили очі?

—А що у нас з бульваром Шевченка?

—Сьогодні бульвар — якась неповноцінна алея з облущеними лавочками, немов після бомбардування. І це, до речі, — обличчя Черкас. Центральна алея об`єднує три головні площі міста: Соборну, Богдана Хмельницького, 700-річчя. Цікаво, що архітекторами Черкас було задумано саме таку висадку дерев. Навіть, пролітаючи над Черкасами, колись можна було побачити, як через усе місто, немов зелена стрічка, простягалася колись вишукана алея.
Останнім часом наша славна каштаново-липова алея перетворюється на карикатуру.
Комунальні служби дуже (яке б слово підібрати?)… неоднозначно провели обрізку. Екологи стверджують, що занадто радикально. Цього року каштани Черкас не розквітли. Окрім того, над каштанами, як і раніше, роїться каштанова міль. Складається враження, що питання збереження зеленої зони бульвару владою ігнорується, а громадськості – не до дерев. Вважаю, що, не дивлячись на зміни, пов’язані із прийняттям нового Генерального плану, зелені зони обласного центру мають бути збережені за будь-яких умов.

- Ваші пропозиції…

—Вважаю, що черкащани повинні долучитися до «зелених справ» рідного міста. Гарна ідея, як на мене, — закріпити кожний відрізок алеї на бульварі за відповідними організаціями, яка розміщені обабіч неї. Нехай ще й позмагаються — у кого краща та квітучіша частина алеї вийшла. Організувати міське змагання навесні, визначити переможців. Здається, прецедентів ще не було. Це ефективніше, ніж створювати ілюзорні фонди на порятунок алеї, як це було торік. Вірю, в алею на бульварі Шевченка ще можна вдихнути нове життя. Нині ж бульвар „задихається“.

—У цьому році було виділено майже 2 млн. грн. на заміну дерев на вулиці Енгельса…

—На жаль, я не маю конкретних цифр для об`єктивного аналізу. Думаю, що таких цифр ніхто не знайде, бо планомірної, а не вибіркової, інвентаризації зелених насаджень не проводилось з часів незалежності.
Хоча те , що відбувається з черкаськими деревами добре видно кожному із небайдужих. Вирубка та знищення ведеться скрізь. Причому безграмотно та часто безпідставно. Усе робиться, нібито, з благими намірами — захистити під падаючих дерев перехожих, будівлі та транспорт. А нових насаджень, які б компенсували вирубку, дуже мало. Свіжий приклад: знесення дерев уздовж траси на вулиці Онопрієнка (в районі Луначарського). Дерева порубали у варварський спосіб та без погодження із жителями мікрорайону. Так, дерева були старі, проте вони добре захищали відкритий вітрам мікрорайон від вихлопних газів, відокремлювали кладбищенську зону від житлового масиву. Тепер це місце оголене. Жителі будинків бачать із вікон пейзаж з „могилами та вінками“.

Мені можуть сказати: мовляв, там вже висадили молоду рощицю. Але ж має пройти певний час, 4-6 років, щоб ці дерева вижили, підросли та змогли повноцінно виконувати роботу „зелених легенів“ для міста.
Потрібно було грамотно обрізати дерева, поступово видаляти старі та висаджувати молоді. Разом з тим, в середині «Луначарки» чомусь залишились поза увагою багато сухих та небезпечних, аварійних дерев. Буквально на другий день після вирубки на Онопрієнко, одне із сухих дерев впало на пішохідну доріжку й добре, що обійшлося без трагедій. Те сухе дерево 2 тижні так і лежить на тротуарі. Здається, його й не збираються прибирати.

—Враження, що вирубку проводять хаотично і там де заманеться, об`єктивне чи ні?

—Такі роботи потрібно проводити згідно розробленого та затвердженого плану озеленення. Окрім того, в МВК до даного часу не завершені роботи по винесенню в натурі площі територій та об’єктів ПЗФ (природно-заповідного фонду). Навпаки, ці площі передаються під будівництво. Останній приклад — 50 соток землі в парку Хіміків виділили під будівництво церкви, не дивлячись на те, що люди не підтримують цю ідею.
Дерева зносяться та висаджується стихійно й хаотично. Враження, що іншої мети, як добре пропіаритись, у міської влади немає. Висадили алею, відзняли сюжет, прокрутили його по місцевим телеканалам й забули…Забули про те, що за ними має бути догляд.

Пересаджування дорослих дерев, висадка без догляду молодих закінчується тим, що серед вулиці з’являється яскраве попередження-пам’ятник, як не потрібно саджати дерева. Таких прикладів, на жаль, більше, ніж достатньо. Наприклад, сквер Симоненка …Представники влади їздять за кордон, цікавляться інноваційними зеленими технологіями. Але — який з того толк? Що запроваджено із побаченого? Для прикладу, бюджет Полтави та Черкас майже однакові. Проте Полтава квітне і буяє квітами, а Черкаси — впевнено перетворюються на кам’яні джунглі. У центрі міста — куці фонтани та величезні парковки…
На мою думку, наша міська влада не готова втілити власні політичні лозунги про чисте та безпечне довкілля у Черкасах.
Запитайте у головного архітектора міста, скільки відсотків міської території у Новому Генплані відведено на екологічні питання? А я скажу вам— „нуль!“. Сьогодні майже всі вводи в експлуатацію приміщень об’єктів здійснюються без озеленення. На папері він є, як обов’язкова умова, а по факту — не має. Щоб не бути голослівною, згадаю, комплекс „Хрещатик-сіті“. У центрі міста звели кам`яний мішок, в якому дихати нічим, де немає жодної травинки, лише бетон, скло та асфальт.
Ми, черкащани, хочемо жити в здоровому середовищі. А що для цього роблять ті, кому ми довірили наші долі? Питання, мабуть, риторичне…