Судячи з того, що останнім часом щодня в Черкасах величезної популярності набула сокира, екологічні перспективи міста невтішні. Провінція запропонувала висловити своє ставлення до варварської вирубки дерев у Черкасах члену незалежної громадської ради обласних організацій екологічного спрямування Людмилі Ткаченко.
Її позиція виявилася однозначною: «У Черкасах триває справжній екогеноцид! Місто не має не те що чіткої, а взагалі – ніякої екологічної концепції й фактично розвивається в нікуди. Листи обуреної громадськості, надіслані в Мінприроди, — ігноруються. Спроби звернути увагу місцевої влади на екологічні питання – не помічаються…».
- Що саме Ви маєте на увазі?
—У мене стійке враження, що усім нам, тим, хто бажає жити у зеленому, чистому, охайному та екологічно безпечному місті, оголосили війну! У місті триває тотальна вирубка дерев. Ми виходимо, запитуємо: «Чи є дозвіл?». Чуємо у відповідь поспішне: „Дозвіл є!“. Як же треба не любити Черкаси, щоб дати дозвіл на вирубку багаторічного дуба на зупинці Сєдова? Чи — дозволити варварську вирубку реліктового Соснівського лісу? Чи — санкціонувати абсолютно безграмотну обрізку центральної каштаново-липової алеї? Яку треба мати пиху, яке нахабство, щоб заради лобіювання інтересів так званого «великого бізнесу» дозволити знищити Театральний сквер? Таких запитань назбиралося забагато. Черкаси, як місто-сад, скоро залишиться тільки на картинках. Вирубка дерев різного віку та різних порід у місті стала головною тенденцією господарювання цієї влади. Це перетворилося на нездорове масове явище. Так, ті дерева, що посадили замість зрубаних, можливо, приживуться. А чим нам дихати зараз? Хто вироблятиме кисень у центрі міста? Питання — питання…..
Складається враження, що черкащани в своєму місті – зайві. Ніхто, підкреслюю – ніхто з команди чинного мера – не піклується про збільшення в Черкасах зелених зон, про зменшення забруднюючих викидів в атмосферу. За неофіційною інформацією екологів, повітря у Черкасах перенасичене шкідливими речовинами, зокрема формальдегідом.
Проте, ми не побачимо про це неупереджених сюжетів по ТБ. Ніхто у владі відверто і чесно на ці теми не буде говорити. Хоча багато що видно неозброєним оком. Виїхавши за межі міста, добре видно гігантські „хмарки“ над „Азотом“. Куди вітер жене те, що викидается через азотівські труби? У наші легені!
Сьогодні чи не кожний „успішний“ бізнесмен вважає за обов’язок, будуватися в зеленій зоні чи облаштовувати біля власного бізнес-об`єкту парковку…
Згадайте, як знищили Театральний сквер? Вирили котлован, щоб місце „забити“. Що маємо? Величезну яму за парканом в самісінькому центрі. Цей котлован вже повзе. Треба думати, як захистити цю територію від зсувів. Такий підхід— вже не виняток, а яскрава черкаська тенденція. Захопити, знищити, спиляти, зруйнувати….
У центрі міста роками, як відверте знущання над здоровим глуздом, за парканом сховався величезний котлован. Безперечно, якщо забудовник, котрий отримав преференцію на цю землю від міської влади, не може збудувати об’єкт, Черкаський виконавчий комітет має відреагувати на це неподобство. Чи Одарич та його команда заплющили очі?
—А що у нас з бульваром Шевченка?
—Сьогодні бульвар — якась неповноцінна алея з облущеними лавочками, немов після бомбардування. І це, до речі, — обличчя Черкас. Центральна алея об`єднує три головні площі міста: Соборну, Богдана Хмельницького, 700-річчя. Цікаво, що архітекторами Черкас було задумано саме таку висадку дерев. Навіть, пролітаючи над Черкасами, колись можна було побачити, як через усе місто, немов зелена стрічка, простягалася колись вишукана алея.
Останнім часом наша славна каштаново-липова алея перетворюється на карикатуру.
Комунальні служби дуже (яке б слово підібрати?)… неоднозначно провели обрізку. Екологи стверджують, що занадто радикально. Цього року каштани Черкас не розквітли. Окрім того, над каштанами, як і раніше, роїться каштанова міль. Складається враження, що питання збереження зеленої зони бульвару владою ігнорується, а громадськості – не до дерев. Вважаю, що, не дивлячись на зміни, пов’язані із прийняттям нового Генерального плану, зелені зони обласного центру мають бути збережені за будь-яких умов.
- Ваші пропозиції…
—Вважаю, що черкащани повинні долучитися до «зелених справ» рідного міста. Гарна ідея, як на мене, — закріпити кожний відрізок алеї на бульварі за відповідними організаціями, яка розміщені обабіч неї. Нехай ще й позмагаються — у кого краща та квітучіша частина алеї вийшла. Організувати міське змагання навесні, визначити переможців. Здається, прецедентів ще не було. Це ефективніше, ніж створювати ілюзорні фонди на порятунок алеї, як це було торік. Вірю, в алею на бульварі Шевченка ще можна вдихнути нове життя. Нині ж бульвар „задихається“.
—У цьому році було виділено майже 2 млн. грн. на заміну дерев на вулиці Енгельса…
—На жаль, я не маю конкретних цифр для об`єктивного аналізу. Думаю, що таких цифр ніхто не знайде, бо планомірної, а не вибіркової, інвентаризації зелених насаджень не проводилось з часів незалежності.
Хоча те , що відбувається з черкаськими деревами добре видно кожному із небайдужих. Вирубка та знищення ведеться скрізь. Причому безграмотно та часто безпідставно. Усе робиться, нібито, з благими намірами — захистити під падаючих дерев перехожих, будівлі та транспорт. А нових насаджень, які б компенсували вирубку, дуже мало. Свіжий приклад: знесення дерев уздовж траси на вулиці Онопрієнка (в районі Луначарського). Дерева порубали у варварський спосіб та без погодження із жителями мікрорайону. Так, дерева були старі, проте вони добре захищали відкритий вітрам мікрорайон від вихлопних газів, відокремлювали кладбищенську зону від житлового масиву. Тепер це місце оголене. Жителі будинків бачать із вікон пейзаж з „могилами та вінками“.

Мені можуть сказати: мовляв, там вже висадили молоду рощицю. Але ж має пройти певний час, 4-6 років, щоб ці дерева вижили, підросли та змогли повноцінно виконувати роботу „зелених легенів“ для міста.
Потрібно було грамотно обрізати дерева, поступово видаляти старі та висаджувати молоді. Разом з тим, в середині «Луначарки» чомусь залишились поза увагою багато сухих та небезпечних, аварійних дерев. Буквально на другий день після вирубки на Онопрієнко, одне із сухих дерев впало на пішохідну доріжку й добре, що обійшлося без трагедій. Те сухе дерево 2 тижні так і лежить на тротуарі. Здається, його й не збираються прибирати.
—Враження, що вирубку проводять хаотично і там де заманеться, об`єктивне чи ні?
—Такі роботи потрібно проводити згідно розробленого та затвердженого плану озеленення. Окрім того, в МВК до даного часу не завершені роботи по винесенню в натурі площі територій та об’єктів ПЗФ (природно-заповідного фонду). Навпаки, ці площі передаються під будівництво. Останній приклад — 50 соток землі в парку Хіміків виділили під будівництво церкви, не дивлячись на те, що люди не підтримують цю ідею.
Дерева зносяться та висаджується стихійно й хаотично. Враження, що іншої мети, як добре пропіаритись, у міської влади немає. Висадили алею, відзняли сюжет, прокрутили його по місцевим телеканалам й забули…Забули про те, що за ними має бути догляд.

Пересаджування дорослих дерев, висадка без догляду молодих закінчується тим, що серед вулиці з’являється яскраве попередження-пам’ятник, як не потрібно саджати дерева. Таких прикладів, на жаль, більше, ніж достатньо. Наприклад, сквер Симоненка …Представники влади їздять за кордон, цікавляться інноваційними зеленими технологіями. Але — який з того толк? Що запроваджено із побаченого? Для прикладу, бюджет Полтави та Черкас майже однакові. Проте Полтава квітне і буяє квітами, а Черкаси — впевнено перетворюються на кам’яні джунглі. У центрі міста — куці фонтани та величезні парковки…
На мою думку, наша міська влада не готова втілити власні політичні лозунги про чисте та безпечне довкілля у Черкасах.
Запитайте у головного архітектора міста, скільки відсотків міської території у Новому Генплані відведено на екологічні питання? А я скажу вам— „нуль!“. Сьогодні майже всі вводи в експлуатацію приміщень об’єктів здійснюються без озеленення. На папері він є, як обов’язкова умова, а по факту — не має. Щоб не бути голослівною, згадаю, комплекс „Хрещатик-сіті“. У центрі міста звели кам`яний мішок, в якому дихати нічим, де немає жодної травинки, лише бетон, скло та асфальт.
Ми, черкащани, хочемо жити в здоровому середовищі. А що для цього роблять ті, кому ми довірили наші долі? Питання, мабуть, риторичне…












European Green Party
0