14 мая нынешнего года в офис областной организации Партии Зелёных Украины обратилась инициативная группа жильцов дома № 19, расположенного на Запорожском шоссе, по поводу их крайней обеспокоенности относительно намерения ООО «Украина» и ЧП «Базис» осуществить вырубку многолетних деревьев поблизости от их дома.

Подспорьем подобной акции стало решения Днепропетровского городского совета от 13 июля 2005 года № 148/29 и от 25 января 2006 года № 184/33, которыми городской орган местного самоуправления передал земельный участок возле вышеупомянутого дома по Запорожскому шоссе в аренду ООО «Базис» на 2 года для построения торгово-выставочного комплекса. Вслед за этими решениями последовало решение исполнительного комитета горсовета от 23.04.2009 года № 1080 «Об удалении зелёных насаждений по Запорожскому шоссе в районе дома 19». Согласно этому постановлению в ходе строительства планировалось осуществить вырубку 136 деревьев.

Следует отметить, что подобные действия нарушали бы ряд норм действующего законодательства, как то: Постановление Кабинета Министров Украины № 1045 от 1. 08.2006 года «Об утверждении Порядка удаления деревьев, кустов, газонов и цветников в населённых пунктах», ГСН 360-92 «Градостроение. Планирование и застройка городских и сельских посёлков», утвержденного приказом Государственного комитета Украины по делам градостроения и архитектуры № 44 от 17. 04. 1992 года, Генерального плана развития города Днепропетровска, положения статьи 42 Земельного кодекса Украины, а также положения статьи 50 Основного Закона-Конституции Украины, которая указывает на то, что каждый имеет право на безопасную для жизни и здоровья окружающую среду.

К тому же был нарушен принцип демократии, о котором так много говорят сегодня чиновники всех эшелонов государственной власти, ведь поначалу до вынесения решения общественные слушания по этому вопросу и вовсе не были проведены, а в последствии активную позицию жильцов дома № 19, которые выразили категорическое несогласие по поводу вырубки деревьев и построения торгово-выставочного комплекса под окнами их дома попросту проигнорировали.

В ответ на подобные противоправные действия Зелёные обратились в прокуратуру города Днепропетровска, к городскому главе И. И. Куличенко, а также в Государственную экологическую инспекцию Днепропетровска с просьбой посодействовать в защите прав граждан.

Результатом этих и многочисленных обращений и усилий самих жителей дома № 19 по Запорожскому шоссе, которые с самого начала и до конца активно боролись за свои экологические права, гарантированные им действующим украинским законодательством, а также рядом международных соглашений, действие норм которых распространяется на территорию Украины, стало принятие решения городским советом Днепропетровска № 49/50 от 7.10.2009 года, которым он запретил строительство торгово-выставочного комплекса на территории земельного участка по Запорожскому шоссе 19, тем самым аннулировав своё предыдущее решение, а также поручил провести все необходимые мероприятия по отнесению данного участка к категории зелёных зон.

Данная победа является символичной, так как в очередной раз доказывает возможность влияния инициативных групп граждан, общественных организаций и политических партий на органы государственной власти и местного самоуправления по вопросам защиты нарушенных прав; влияния, результатом которого является принятие управленческого решения, удовлетворяющего интересы конкретных граждан и гарантирующего реализацию их права и свобод, закреплённых законодательством.

А это и есть конкретный результат в достижении поставленных задач и целей!

Під палінням розуміють вдихання разом з повітрям диму від тліючих речовин, через спеціальні пристосування (трубки, цигаркові гільзи, цигарки).

Боротьба з тютюнопалінням проходила різні етапи. У свій час вона зводилася до жорстоких мір. Так, при засновнику династії Романових царі Михайлі Федоровичі заміченого в палінні в перший раз карали 60 ударами ціпками по стопах, у другий раз — відрізанням носа та вух.

Велика організована боротьба з палінням у багатьох країнах призвела до зменшення кількості курців. Але незалежно від цього велика кількість курців серед молоді та серед жінок продовжує збільшуватись. Куріння завдає велику шкоди всім, але особливо молодому поколінню, організм яких знаходиться в процесі статевого дозрівання, тому куріння може негативно вплинути на їх потомство. Паління є не лише особистою проблемою кожної людини окремо, але й гострою соціальною проблемою, з якою пов’язано майбутнє всього людства.

Сучасне суспільство не дуже жорстоке до курців. Європейська хартія про заборону тютюну говорить, що кожна людина має право на свіже повітря, вільне від тютюнового диму, право на інформацію про ризик для здоров’я, зв’язаний з уживанням тютюну, право на вільне від тютюнового диму повітря в закритих громадських місцях і у транспорті.

Протягом останніх 20 років експерти ВОЗ говорять про глобальну епідемію тютюнопаління, що охопила увесь світ і неухильно зростає з кожним роком. В даний час у світі нараховується 2,2 млрд. курців, що складає 1/3 населення планети; щорічно на Землі, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, умирає 1,5 млн. людей, або 1000 — щодня, за прогнозами, ця епідемія забере життя 250 мільйонів сучасних людей і підлітків.

Україна випереджає більшість країн Європи по палінню. Третина працездатного населення України палить: 15,5 мільйонів громадян — це 40% населення працездатного віку. З них 4,6 мільйонів жінок і 10,9 мільйонів чоловіків — це статистика Міністерства охорони здоров’я України. Українці щорічно випалюють 65 — 70 мільярдів цигарок , тобто кожен курець — близько 4 тис. 500 цигарок.

Україна відноситься до 11-ти європейських країн, де кількість чоловіків — курців дуже велика і постійно зростає. Збільшується і кількість жінок, що палять : за останні 25 років кількість курців у країні зросла на 11%.

Кожен курець, споживаючи, в день 20 цигарок, добровільно скорочує своє життя на 5 років, кожна цигарка «коштує » йому п’ять з половиною хвилин життя. Смертність серед курців у середньому на 50 відсотків вища, ніж серед тих, що не палять.
Паління окремої людини може бути віднесене до шкідливої звички, однак масовість цій звичці загрожує здоров’ю населення не тільки однієї країни, але і людства в цілому, тому що ряд продуктів тютюнового диму істотно забруднює біосферу. Якщо виходити з того, що близько 60% чоловіків і 20% жінок — жителів земної кулі — систематично палять 15 цигарок у добу, то щосекунди людство випалює 300 тис. цигарок. Населення земної кулі щорічно викурює 12 більйонів цигарок, що загальна маса недокурків при цьому складає 2 млн. 520 тис. Щорічно у світі разом з тютюновим димом у повітря виділяється 550 тис. т чадного газу, 720 тис. т синильної кислоти, 108 тис. т нікотину, 384 тис. т. аміаку, 600 тис. т дьогтю.

У Дніпропетровську палять приблизно 350 тис. чоловік, при цьому СО надходить в атмосферу ≈ 23700 т, оксиду азоту ≈ 711 т, толуолу ≈ 252,8 т, фенолу ≈ 98 т і т.д.

Цигарка, що горить може бути прирівняна до унікальної хімічної фабрики, яка утворює близько 4 тисяч різних сполук, з яких більш 40 — типові канцерогени і 12 — речовини, що сприяють розвиткові рака, тобто коканцерогенні (різко підсилюють здатність інших речовин викликати в організмі злоякісні новоутворення). Усю «продукцію» цієї своєрідної тютюнової фабрики можна підрозділити на дві фази — газову й утримуючу тверді частки. До газових компонентів тютюнового диму відносяться оксид і діоксид вуглецю, ціаністий водень, амоній, ізопрен, ацетальдегід, акролеїн, нітробензол, ацетон, сірководень, синильна кислота й інші речовини, до металевих речовин можливо віднести калій, магній, нікель, кобальт  і т.д.
Також при випалюванні пачки цигарок у день людина поглинає за рік близько 1кг дьогтю й одержує дозу радіації в 7 разів більше тієї дози, що Міжнародною угодою по захисту від радіації визнана гранично припустимої.

Припустима доза радіації, установлена Міжнародною радою захисту від радіації, складає 6 рад, курець після викурювання двох пачок цигарок одержує дозу в 6 разів більше — 36 радий. У тютюновому димі міститься радіоактивний свинець, а також вісмут і калій, що випромінюють β — частки. Загальна доза радіації після викурювання тільки однієї пачки цигарок зростає до 50 рад. У курців у порівнянні людьми, що не палять кількість радіоактивного полонію в легенях у 7 разів більше, у печінці в 3 рази, у нирках у 1,5 рази більше.

У тютюновому димі присутній також радіоактивний полоній з періодом напіврозпаду 138 днів. Полоній випромінює α — частки. Вміст полонію складає: у недокурку — 20%, у золі — 9%, у фільтрі — 8%. Впливу радіоактивних свинцю, олова, вісмуту, що знаходяться також у тютюновому димі, підсилює радіацію до 100 рад, що рівнозначно тривалому опроміненню рентгенівськими променями.

Лише тільки одне перерахування всіх компонентів тютюнового диму, а них близько 4000, розкриває ступінь небезпеки тютюнопаління для здоров’я людини. Середній курець зі стажем 30 років викурює близько 20000 цигарок, що складає 160кг тютюну, або 800г нікотину. Але при викурюванні в день пачки цигарок курець протягом життя вводить у свій організм 2кг чистого нікотину, і цієї дози отрути хвате цілком для одномоментного омертвлення 20 тисяч чоловік. При викурюванні однієї сигарети 25% шкідливих речовин надходять в організм, 20% — згорають, 5% залишається в недокурку, 50% попадає в повітря.

Паління завдає шкоду не тільки навколишньому середовищі, але здоров’ю людини.

Систематичне паління є однією з основних причин захворювання кровоносних судин — облітеруючого ендартеріїту артерій гомілки і ступні (ця хвороба проявляється переміжною кульгавістю). Звуження (облітерація) судин, що настає в наслідку посиленого розростання їхньої внутрішньої оболонки, призводить до того, що віддалені від серця ділянки тіла, і, насамперед нижні кінцівки, починають погано забезпечуватися кров’ю, що в наслідку може привести до гангрени.

Рак — не найчастіше захворювання, яке викликається курінням. Однак безсумнівним є те, що куріння підвищує ризик розвитку рака чи безпосередньо викликає рак порожнини рота, язика, глотки, гортані, бронхіального дерева, легенів, стравоходу, шлунка, сечового міхура, шкіри й яєчників. Варто нагадати, що розвиток легень припиняється лише після двадцяти років. Куріння до цього віку порушує формування легеневої тканини. Тому чим раніше почати курити, тим гірший прогноз. Пасивні курці (вдихаючи сигаретний дим при курінні інших) піддаються такому ж ризику, якщо вони чутливі до впливу тютюну.

БЕРЕЖІТЬ СВІЖЕ ПОВІТРЯ  ТА СВОЄ ЗДОРОВ’Я!!

Петренко Антон

В Україні почалася масштабна розробка уранових руд. Про це заявила прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко на брифінгу 18 листопада, повідомляє УНІАН.

«Я переконана, що вже почала втілюватися в життя головна стратегічна лінія України щодо створення власного ядерно-паливного циклу. 18 років це питання ставилося, і зараз ми починаємо втілювати його в життя», — сказала прем`єр. Ю.Тимошенко відзначила, що в Україні розпочалася масштабна розробка уранових руд.

«Ми обговорюватимемо на економічному комітеті питання збагачення урану в єдиному збагачувальному центрі, який Україна потім зможе використовувати для виробництва власного ядерного палива», — сказала Ю.Тимошенко.

Окрім того, відзначила прем`єр, під час засідання комітету буде обговорено питання будівництва на території України заводу з виробництва власного українського ядерного палива.

«Зелені виступають перш за все за поступове зменшення атомних станцій в Україні. Це наша принципова позиція, що базується на зеленій ідеології, а саме на принципах сталого розвитку. Ми впевнені в тому, що задоволення сьогоднішніх потреб людини не повинно входити в суперечність з інтересами майбутніх поколінь і завдавати шкоди навколишньому середовищу. Практичним інструментом втілення концепції сталого розвитку є зелені технології” – заявив заступник голови Партії зелених України Павло Хазан, коментуючи плани уряду.

„Зважаючи на жахливі наслідки Чорнобильської катастрофи та позитивний досвід західноєвропейських країн, Україна повинна поступово відмовлятися від атомної енергетики. Ми виступаємо за орієнтацію на забезпечення енергетичних потреб за рахунок раціонального енерговикористання і енергозбереження, припинення нарощування потужностей атомних електростанцій; відмову від будівництва нових АЕС, диверсифікацію джерел постачання енергоносіїв. Необхідно створювати децентралізовані локальні системи енергопостачання за рахунок місцевих ресурсів, а також малих ГЕС, біогазу, сонячної та вітрової енергії”, — зазначив П.Хазан.

Окрім того, за його словами, політичний ризик розвитку атомної енергетики України полягає в тому, що існує потенційна загроза потрапити майже в повну залежність від Росії.

http://greenparty.ua

Введення

В основі Зеленої ідеології прагнення гармонізувати відношення в системі „людина-світ”. На протязі багатьох століть найвидатніші представники людства вивчали закони природи та з’ясовували сутність природних процесів для того, щоб зрозуміти місце людини в світі. Адже людина невід’ємна від природи, тому необхідною умовою фізичного й духовного життя людини є здорове довкілля. Вагомий вклад в дослідження природи та місце людини в ній був здійснений в епоху Ренесансу. Під впливом суттєвих змін в соціально-економічному та духовному житті Західної Європи відбулося відродження античної культури та здійснено низку відкриттів: компас, друкарський станок та порох. Крім цього, ознайомлення з науковими досягненнями арабів у галузі природознавства сприяло становленню антропоцентризму, світоглядної системи в центрі якої знаходиться людина. У людині почали вбачати вінець, світоч природи.

Видатним представником Відродження був Леонардо да Вінчі (1452-1519), який вважав природу найцікавішою сферою для дослідження. Як художник, що малювала безліч етюдів листів і дерев, Леонардо цікавився ботанікою та першим винайшов спосіб друкування листів. Продовженням Відродження та раціоналізму Нового часу стала епоха Просвітництва, що пропагувала пізнання природи як головний засіб утвердження гуманізму в суспільному житті. Одне з найвідоміших культурних звершень того часу „Енциклопедія” Дені Дідро (1751-1780), який обстоював думку, що в історії людства, починаючи з XIV століття спостерігається певний прогрес у пізнанні природи і що в майбутньому він стане ще значнішим, набуде неперервного характеру. Природу як об’єкт пізнання, Дідро уподібнював неосяжній книзі, в якій послідовно один за одним відкриваються все нові й нові сторінки. Кожна історична епоха містила свій образ природи, а відповідно і людини. На сучасному етапі розвитку, людина усвідомила важливість природного середовища та необхідність гармонійного співіснування.

Володимир Іванович Вернадський (1863 –1945) один з найвидатніших світових вчених.

Природознавець, мислитель і громадський діяч, основоположник комплексу сучасних наук про Землю — геохімії, біогеохімії, гідрогеології, радіогеології, генетичної мінералогії тощо. Академік АН СРСР (академік Петербурзької АН з 1912), перший президент Української Академії Наук (1919-1921), член Чехословацької (1926) і Паризької (1928) Академій.

Еморі Ловінс

Американський вчений-фізик, нобелівський лауреат. Одинн із ідеологів і теоретиків «зеленого» руху. Публічне визнання Ловінс отримав після статті «Енергетична стратегія: невибраний шлях?», опублікованої в журналі Foreіgn Affaіrs в 1976 році у розпал енергетичної кризи. На думку Ловінса, США занадто залежать від імпортної нафти, вугілля й атомних електростанцій. Ловінс запропонував альтернативу.

Андре Горц (Gorz)

Народився 9 лютого 1923 року у Відні. Справжнє ім’я – Жерар Хорст. З 1946 року живе і працює в Парижі. Був співробітником газет і журналів лівого спрямування, де друкувався під псевдонімом Мішель Боске. Популярність до Андре Горца прийшла в середині 60-х рр. після виходу його книг, присвячених питанням відновлення стратегії демократичного руху. Для Горці характерні різкі повороти в русі думки, зміна ідейних орієнтації: в 60-і рр. він стоїть на лівосоціалистичних позиціях і намагається перебороти «розрив» між «реформою» й «революцією», на початку 70-х приходить до анархо-лібертарного заперечення цінностей західно-європейської цивілізації, а із середини 70-х рр. — до більше поміркованих ліберально-лібертарних ідейних установок. Детельніше >>

Мюррей Букчин

Народився 14 січня 1921 року в Нью-Йорку в сім’ї емігрантів — революціонерів з Росії. Дуже рано, в 1930-х роках, він став членом Комуністичного молодіжного руху, але наприкінці 1930-х був змушений припинити членство в цій організації через її авторитарний характер. Після служби в американській армії Мюррей Букчин працював в автомобільній промисловості, а також брав участь у роботі Об’єднання Автобудівників. В 50-х роках він багато писав, використовуючи псевдоніми Льюіс Гербер, Роберт Кедлер і Гаррі Лудд. Детельніше >> Йошка Фішер Йошку Фішера вважають одним із головних ідеологів «зелених». Партія зелених Німеччини виникла на федеральному рівні в 1979 році в результаті об’єднання декількох неформальних громадських організацій, насамперед — екологічних і лівосоціалістичних. Її виборці та співчуваючі були вихідцями з позапарламентських рухів протесту, таких як, наприклад, антиядерного руху, руху за мир, рухи громадських ініціатив, а також груп захисників навколишнього середовища. Детельніше >> Мохандас Ганді(Махатма) Мохандас Карамчанд Ганді народився 2 жовтня 1869 року в гуджаратському князівстві Порбандар, помер — 30 січня 1948 року в Делі. Батько Ганді був міністром у декількох князівствах півострова Катхіявар. Ганді ріс у родині, де дотримувалися звичаї індуїстської релігії, що не могло не вплинути на формування його світогляду.

Мартін Лютер Кінг (15 січня 1929 р. — 4 квітня 1968 р.) — американський священик і борець за громадянські права.

Народився в Атланті (штат Джорджія, США), у родині пастора баптистської церкви. В 1944 р., не закінчивши середньої школи, він здав іспити і вступив у коледж Морхауса для кольорових в Атланті. Тоді ж він став членом Національної асоціації прогресу кольорового населення (НАПЦН). В 1947 р. Кінг прийняв сан і став помічником батька в церкві. Закінчивши коледж із ступенем бакалавра соціології в 1948 р., Кінг перейшов на навчання у Теологічну семінарію Крозера в Честері (штат Пенсільванія), де в 1951 р. одержав ступінь бакалавра богослов’я.

Ханна Арендт

Ханна Арендт народилася 14 жовтня 1906 року в Ганновері (Німеччина). Освіту отримала в Марбургському, Фрайбургському і Гейдельбергському університетах, навчалася у таких всесвітньовідомих філософів як М.Хайдеггер та К.Ясперс. Перед приходом до влади нацистів емігрувала у Францію, а потім — у Нью-Йорк. Викладала в багатьох університетах США, поступово завоювавши репутацію одного із провідних політичних мислителів країни. Серед її фундаментальних досліджень – «Джерела тоталітаризму» (1951), «Ситуація людини» (1958) і «Про революції» (1963).

Римський клуб створений у 1964 році. Це міжнародна неурядова організація, що поєднує політичних діячів, бізнесменів і вчених різних країн світу. У Римського клубу немає штату й формального бюджету. Його діяльність координується виконавчим комітетом, що складається з 12 чоловік. Відповідно до правил, дійсними членами Клубу можуть бути не більше 100 чоловік. Серед членів Клубу переважають діячі науки й політики з розвинених країн світу. Крім дійсних, є почесні й асоційовані члени. Основним «продуктом» діяльності Клубу є його доповіді, присвячені дослідженню глобальних проблем.

Кожний з нас користується благами Землі-Матері, поступово позбавляючи її здатності відтворювати блага Життя. Проте немає у світі інструмента такої точності, який би дозволив на кожну людину в кожному акті господарської діяльності покласти відповідальність за це, згідно його внеску в зменшення життєздатності Землі-Матері, не говорячи вже про його винагороду за внесок у збільшення цієї життєздатності. Якщо образ XIX-XX століття у значній мірі визначався міжкласовими й міждержавними конфліктами, які розгорілася навколо питань соціальної справедливості в розподілі матеріальних благ й у розділі сфер впливу на світових ринках, то образ XXI століття буде визначатися боротьбою за природні блага, що закінчуються, і справедливий розподіл відповідальності між різними соціальними групами й державами за їх багатовікове грабіжницьке використання, але найбільше це буде епоха боротьби за право людини залишатися біологічною людиною, зберегти людяність і волю волі.

Сучасна економіка (і в ринковому варіанті, і в планово-державному), як й економічна наука, не може знайти задовільного шляху рішення глобальних політико-економічних, екологічних і соціальних проблем сучасного світу. Мир перебуває на грані катастрофічних змін у зв’язку з виснаженням мінеральних запасів Землі й глобальних екологічних проблем. Економічні ринки всі й давно поділені за результатами світових війн і розпаду соцтабору, але зараз іде новий інтенсивний світовий переділ джерел екологічних благ, що провадять чисте повітря, чисту воду, чисту ґрунт, чистий геном, чисте свідомість, чиста космос. Хто захопить ключові позиції в цих областях, користуючись правом піонера, тому легше буде втриматися у влади або захопити неї.

Основна суперечність епохи, у якій ми живемо: людина, що усвідомлено скорочує споживання благ Землі, щоб зберегти її життєздатність, знижує свою конкурентноздатність, ставить під питання благополуччя своєї родини й продовження свого роду, до того ж його відмова від використання частини благ веде до зниження ринкових цін на них і створює більші можливості для наживи з боку тих людей, які безсоромно грабують Землю й наших нащадків. Ці грабіжники цинічно дотримуються такого погляду: «Зберігати природу пізно. Поки вона ще дихає, краще її використати повністю для зміцнення своїх позицій перед невідомістю. Якщо ж вчені помиляються у своїх песимістичних прогнозах, то при цій стратегії ти тим більше залишишся у виграші». І у випадку реальної екокатастрофи ці грабіжники будуть мати найбільші шанси на порятунок. Ця суперечність, буде домінувати до тих пір, поки екологічна проблема не буде знята: або шляхом гармонізації відносин Людини й Природи, або шляхом глобальної екологічної катастрофи.

Воно має більше важливе значення для людства, чим вирішення інших соціальних проблем, тому що є першочерговою соціальною проблемою. Дійсно, за цією проблемою стоїть проблема визнання права кожної людини на життя, на продовження роду й здоров’я, права на доступ до чистого повітря, ґрунту, воді, їжі, що становить першооснови життєзабезпечення будь-якого соціуму. Тому будь-яка ідеологія, що претендує бути науково обґрунтованої, повинна в першу чергу розкривати механізм рішення цієї центральної проблеми людства.

(За матеріалами freephilosopher.narod.ru, Д. Георгіс)