Шість центральноєвропейських країн ЄС закликали Європейську Комісію накласти заборону на заперечення злочинів комунізму, так само як у багатьох країнах Європи заборонено заперечувати злочини нацизму.
 
Разом з чеським міністром закордонних справ Карлом Шварценберґом відповідного листа підписали його колеґи з Болгарії, Угорщини, Литви, Латвії та Румунії. «Питання засадниче, – цитує Шварценберґа чеська інформаґенція ЧТК. – До тоталітарних режимів мусимо підходити з однаковою міркою».

В інтерв’ю газеті Lidové noviny шеф чеської дипломатії зіставив Гітлера й Сталіна: «Правду сказавши, Сталін знищив більше людей. Обидва були масовими вбивцями, а ті, що їм служили, були слугами смерті. Крапка!». «Листа шістьох» адресовано єврокомісару з питань юстиції та прав людини Вів’єн Редінґ.

Ініціатива приурочена до звіту Єврокомісара

Редінґ найближчими днями має подати звіт, у якому йтиметься і про заперечення злочинів комунізму. Автори листа наполягають, щоб згадане «заперечення» розцінювалось як незаконне. Чеський сенатор Яромір Щетіна вважає, що започаткована Чехією ініціатива має реальний шанс на успіх.

«Європа, – каже він, – мусить, нарешті, покінчити як з нацизмом, так і з комунізмом». За даними «Чорної книги комунізму», в усьому світі від рук прибічників марксистської ідеї загинуло 94 мільйони людей.

Автор: Микола Шатилов

Редактор: Захар Бутирський

http://www.dw-world.de

Реформу органів влади проводити треба. Вже давно.

Янукович нарешті її розпочав – це добре.

Погано інше – те, що Янукович її уже завершив!!!

Це була сама блискавична із усіх реформ Януковича.

Реформа розпочалася 9 грудня о 23:22 оприлюдненням указу президента №1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

Переглянув указ і посміхнувся: Янукович почав виконувати мою передвиборчу програму? В ній є такий пункт: «Кількість міністерств і відомств (їх зараз 80) буде скорочена на 30%. Керівні посади – на 50%. Чисельність апарату по всій вертикалі (центр-регіони) – на третину».

В указі саме такі цифри Янукович визначив як вимогу до Кабміну щодо скорочення чиновників.

В цей час на сайті президента пішли укази про звільнення: Клюєв, Колєсніков, Тіхонов, Тігіпко, Бойко, Табачник, Присяжнюк, Злочевський, Балога, Кулиняк… Зберегли посади Азаров, Грищенко, Єжель, Лавринович, Митник, Могильов, Ярошенко.

Перечитуємо указ №1085 ще раз: оптимізація, усунення дублювання, скорочення чисельності і витрат, підвищення ефективності, нові назви міністерств, нові агентства, служби, інспекції…

Досить системно і нібито логічно.

Але чогось дуже важливого не вистачає?

Знайшов: про владу в указі йдеться, а от про людей забули?!

Про 45 мільйонів, для яких, власне, держава й має працювати, і які віддають свої гроші на зарплату їм, державним чиновникам.

Раптом на сайті президента один за одним пішли укази про нові кадрові призначення.

Звіряю прізвища: Клюєв, Колєсніков, Тіхонов, Тігіпко, Бойко, Табачник, Присяжнюк, Злочевський, Балога, Кулиняк… Зберегли посади Азаров, Грищенко, Єжель, Лавринович, Митник, Могильов, Ярошенко.

На годиннику 23:52.

Реформа завершилася саме в цей час, за півгодини, коли відбулися «нові» кадрові призначення в «реформований уряд».

Мільярдери, корупціонери, українофоби, а дехто й просто бездарі в уряді – Янукович залишив їх у владних кріслах.

Крісла переставив по-іншому, кілька викинув, але в кріслах – «все те же, до боли знакомые лица»…

Хтось думає, що люди, які накопичили мільярдні статки і дотепер безкарно доїли бюджет, раптом зміняться, коли після Указу число їхніх підлеглих скоротиться на 30% чи навіть на 50%?

Та їм по барабану те скорочення і чисельності підлеглих, і бюджету на їх утримання. Кому треба – віце-прем’єри і міністри доплатять (і зараз доплачують) зі своєї, а насправді – нашої з Вами кишені.

Клюєв після указу перестане підтримувати свій «австрійський» бізнес, чи офшорні компанії донецьких? Зачервоніє і скасує свої лобістські рішення після публікації розслідувань Сергія Лещенка на «Українській правді»?

Тігіпко після указу стане державним менеджером з європейським обличчям – відкрито задекларує свою нерухомість у Франції, чи справедливо сплатить державі хоча б кількасот мільйонів гривень з операції продажу свого приватного банку?

Колєсніков після указу перестане лобіювати будівельний і аграрний бізнес донецьких?

Бойко після указу відмовиться від заробленого у владному кріслі, порве з Фірташем, назве справжніх власників облгазів, стане пріоритетно дбати про український інтерес – заміщувати російський газ вітчизняними енергоносіями?

Митник після указу, всупереч багаторічній практиці відкатів і зловживань, запровадить європейські стандарти прозорості на тендерах із закупівлі ліків і медичного обладнання?

Ярошенко після указу перекриє багатомільярдні потоки контрабанди через митницю і припинить так само багатомільярдні оборудки з ПДВ у податковій службі, стримає податкову міліцію від репресій проти бізнесу?

Єжель після указу вижене з армії приведених ним самим підконтрольних постачальників усього і вся – продовольства, палива, речового і медичного майна, перестане проводити наради виключно з фінансово-майнових питань і раптом стане справді реформувати армію?

Янукович після указу припинить будівництво власних маєтків, дозволить підконтрольним йому ГПУ, СБУ, МВС і судам застосувати закон проти зловживань і корупції «своїх» наближених?

Нічого цього не буде.

Янукович міг зробити хоча б півкроку – змінити склад уряду, дати тим самим поштовх адміністративній та іншим реформам.

Він цього не зробив.

Єдине, чого Янукович добився (і добивався) – ще більше посилив власні повноваження, себе Царя! Янукович тепер особисто призначатиме і звільнятиме у виконавчій владі усіх – не тільки прем’єра, віце-прем’єрів, міністрів і їхніх заступників, глав адміністрацій, а відтепер –і керівництво усіх отих новоутворених агентств, служб, інспекцій…

Вся влада – в руках Януковича!

Вся корупція – в руках Януковича!

За все – відповідатиме особисто Янукович!

Що буде далі?

Акімова розповідатиме на ток-шоу про плани, етапи і прекрасні задуми авторів адмінреформи. Пані Ірині співчуваю найбільше, бо вона, мабуть, щиро вірить у те, що пропонує Януковичу. Тож її розчарування буде найбільшим.

Лавринович, який генерує, візує і цинічно виправдовує будь-які незаконні й антиконституційні рішення Януковича, розказуватиме нам про нові органи влади, з новими функціями і повноваженнями, про оптимізацію державного управління.

Литвин з Чечетовим забезпечать планам Януковича законодавчий back-vocal. Без обговорення, за скороченою процедурою. Досвід уже є – Чорноморський флот РФ, бюджет, судова реформа, пакет із 32 законів нових повноважень для Януковича, Податковий кодекс. А раптом виникне затримка, так ГПУ згадає про Пукача, і більше затримок не буде.

Грищенко гаряче і без докорів сумління переконуватиме Брюссель, як класно адмінреформа Януковича відповідає європейським стандартам; Москву – як ґрунтовно вона базується на досвіді державотворення Медведєва-Путіна; Вашингтон – як глибоко Янукович шанує реформаторські зусилля Обами; Пекін – як уважно Янукович вивчає досвід «руководящей и направляющей» ролі правлячої партії в умовах ринкової економіки.

Азаров регулярно і покірно доповідатиме про успішне виконання указів Януковича, про відсотки скорочення чиновників і витрат на їх утримання. Доповідатиме про це навіть у день своєї відставки.

Пшонка і надалі не помічатиме кричущих зловживань і корупції у вищих ешелонах команди Януковича, відводячи душу на чиновниках попереднього Уряду і «для балансу» – на дрібних посадовцях сьогоднішньої влади.

То ж реформа завершилася. Блискавично.

Бо на Банковій адмінреформу з самого початку віднесли до категорії «товарів подвійного призначення».

Приміром, уран – паливо для АЕС, чи основа для бомби? Автомобіль КрАЗ – кран для будівництва, чи платформа для системи залпового вогню? Утюг і паяльник – за прямим призначенням, чи знаряддя для рекету і тортур?

Адмінреформа Януковича також є «товаром подвійного призначення», це вже очевидно.

Перше призначення реформи (другорядне для Януковича, але подаватимуть і пропагуватимуть його максимально публічно, для самого широкого загалу, дуже голосно і дуже довго, поетапно, аж до виборів):

- скоротити кількість державних органів;

- скоротити число чиновників;

- скоротити витрати на утримання чиновників;

- спробувати переконати суспільство, що в умовах кризи і реформ важко живеться не тільки простим людям, але й владі також, тож влада нібито страждає однаково з народом.

Саме з цієї причини адмінреформу Янукович був змушений представити у сирому, до кінця не завершеному вигляді.

Янукович дуже поспішав, він не міг допустити, щоб народ спочатку дізнався про пенсійну реформу, яка дуже боляче вдарять по мільйонам людей.

Тож перший удар він наніс по чиновникам, другий – за кілька днів, буде одразу по всім.

Друге призначення реформи (головне для Януковича, але влада про це не дуже говоритиме, із зрозумілих причин):

- сконцентрувати в руках Януковича ще більше кадрових повноважень — призначення керівників новоутворених агентств, служб, інспекцій;

- забезпечити підконтрольність і відданість особисто Януковичу всіх «своїх», керівників знизу догори, по всій вертикалі виконавчої влади. Щоб кожен «васал мого васала» став васалом Януковича, щоб у державі не залишилося жодної більш-менш значимої керівної посади, де могла б з’явитися нелояльна до Януковича людина, тим більше – з власними поглядами, власною позицію і, не приведи Боже, з власними політичними і лідерськими амбіціями;

- створити для Януковича образ захисника народу від свавільного чиновництва, як такий собі електоральний компенсатор, і народу це сподобається.

Вся ця публічно-медійна картинка синтезована політтехнологами для довірливого електорату. Щоб «дякуючи особисто Віктору Федоровичу» народ спрямував свій гнів проти справді ненависного чиновництва.

Принципово важливо, щоб проти чиновництва взагалі і щоб не згадували незлим-тихим конкретних, дуже високих прізвищ.

І щоб у такому вузько-каналізованому гніві люди забували про інші владні новації, які битимуть по ним: пенсійна реформа, підвищення цін на газ, електроенергію, тарифів ЖКГ, підвищення цін на все підряд…

А тим часом Янукович & Co продовжуватимуть тихенько «будувати нову Україну» – для Сім’ї і ще кількох сімей.

Анатолій Гриценко, для УП

Найбільш резонансними подіями минулого тижня в Україні стали дві події: «відмова-згода» України взяти участь у врученні Нобелівської премії миру китайському правозахиснику Лю Сяобо та миттєва оптимізація структури вищих органів виконавчої влади в Україні.

1. Спочатку тижня український МЗС заявив, що офіційний представник України (посол України у Норвегії) не зможе взяти участі у церемонії вручення Нобелівської премії миру, оскільки перебуватиме в Києві на плановій службовій нараді.

На офіційному сайті Нобелівської премії миру повідомлялось, що Україна — одна з 19 країн, які відхилили запрошення «з різних причин».

В Єврокомісії закликали Україну переглянути рішення про неучасть у Нобелівській церемонії. У кінці тижня стало відомо, що Україна все таки візьме участь у врученні Нобелівської премії миру китайському дисиденту Лю Сяобо в особі тимчасово повіреного у справах України, першого секретаря посольства Ірини Білорус.

Своїм відношенням до церемонії вручення Нобелівської премії миру Україна показала свою непослідовну позицію як у відношенні до демократичних цінностей Європейського співтовариства, бажання інтеграції до якого часто декларує українська влада, так і по відношенню до Китаю, з яким наша держава намагається встановити більш вигідні економічні відносини.

2. 9 грудня, після закінчення засідання Комітету з економічних реформ Президент України Віктор Янукович підписав Указ «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

Відповідно до указу кількість членів Кабінету міністрів скорочено з 36 до 17 осіб. Кількість органів виконавчої влади скорочена майже вдвічі — зі 112 до 63 (у тому числі міністерств з 26 до 16). Структуру центральних органів виконавчої влади складатимуть 16 міністерств, 28 служб, 12 агентств і 7 інспекцій. Кількість працівників КМУ (1174 особи) буде скорочено більш, ніж на половину. Зміниться система управління міністерствами. Президент рекомендує реформувати Кабмін як в частині уряду, так і в частині секретаріату, який забезпечує діяльність уряду. Одночасно починається реформування державної служби України. Президент готує подання до Верховної Ради проектів законів «Про державну службу», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про національні регулятори», а також зміни до закону «Про Кабінет Міністрів України». В процесі ліквідації і реорганізації Кабміну доручено забезпечити скорочення чисельності державних службовців не менш, ніж на 30%, та вжити заходів щодо скорочення штатної чисельності працівників секретаріату Кабміну не менше, ніж на 50%.

Міністр юстиції Олександр Лавринович заявив, що адміністративна реформа займе не один рік, і в її ході буде скорочено понад 50 % державних службовців. За словами Лавриновича оптимізація складу уряду та центральних органів влади є тільки першим етапом адміністративної реформи. Другим етапом (адміністративної реформи), безумовно, піде і реформа місцевих адміністрацій.

«Головний сенс адміністративної реформи полягає не стільки в економії бюджетних коштів, скільки у збільшенні ефективності управління», наголосив прем’єр-міністр України Микола Азаров. При цьому Азаров зазначив, що економія бюджетних ресурсів також є важливою.

Зі зроблених Президентом України Віктором Януковичем швидких кроків по реформуванню системи органів виконавчої влади можна зробити декілька висновків та припущень:

1) скорочення чисельності центральних органів виконавчої влади та можливе скорочення армії високопоставлених чиновників є надзвичайно популістським кроком спрямованим на підняття довіри серед українських виборців та закріплення іміджу «президента-реформатора»;

2) формально виконано вимоги Міжнародного валютного фонду та Європейського Союзу стосовно реформування структури органів виконавчої влади, хоча суть та наслідки цієї реформи буде оцінено пізніше;

3) оптимізація структури центральних органів виконавчої влади створює можливості, щоб позбутись некомпетентних, нелояльних та ненадійних посадовців, які довгий час перебувають на високих посадах, або керівників, які отримали свої посади за коаліційними домовленостями чи як подяку за роботу під час президентської виборчої кампанії, але не продемонстрували своє ефективності протягом останнього року.

Серед інших загальноукраїнських подій варто відзначити наступні:

3. Міліція порушила кримінальну справу за фактом пошкодження гранітної плитки під час встановлення наметів на Майдані Незалежності 22 листопада. 3 грудня наметове містечко на Майдані було ліквідоване за участю міліції, згідно з рішенням Окружного адміністративного суду Києва про заборону проведення акцій.

4. Новообраний мер Запоріжжя Олександр Сін вийшов з партії «Батьківщина». Причиною свого виходу він назвав бажання повноцінної роботи без політичних провокацій та інсинуацій.

5. Апеляційний суд Києва не задовольнив апеляцію представників ВО «Свобода» на рішення Печерського райсуду щодо заперечення Віктором Януковичем Голодомору як геноциду українського народу.

6. Юлія Тимошенко вважає, що 5 років «помаранчевої влади» не дали країні реформ і були «програними роками». Вона зазначила, що її уряд було ізольовано від можливості застосування механізмів, які дозволяють здійснити реальні реформи.

7. Генеральний прокурор України Віктор Пшонка не виключає, що отруєння Віктора Ющенка не було. Пшонка також заявив, що в справі про отруєння Ющенка був допитаний колишній заступник глави СБУ Володимир Сацюк.

8. У справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе змінилося формулювання обвинувачення стосовно Олексія Пукача. За словами адвоката дружини загиблого журналіста, «слідство у новому складі вважає, що замовного вбивства не було, а були тільки дії групи осіб за попередньою змовою». Раніше було повідомлено, що Головне управління з розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури завершило розслідування кримінальної справи за звинуваченням Олексія Пукача у вчиненні злочинів і передало справу до суду.

Підготовлено експертами ЛМГО «Центр Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу» http://www.cpaec.org.ua/ з метою якісного інформування політично свідомої громадськості про ключові політичні події держави, області та міста. При підготовці даного матеріалу використовувалась інформація всеукраїнських та місцевих друкованих і електронних засобів масової інформації (pravda.com.ua, unian.net, volynnews.com, pravda.lutsk.ua, vip.volyn.ua).

ЄС висуває до України більш жорсткі вимоги гарантій транзиту російських енергоносіїв у відповідь на непрозорість українського енергоринку, вважає президент київського міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук.
За підсумками чергового раунду переговорів про створення зони вільної торгівлі Україна-Євросоюз заступник міністра економіки Валерій П’ятницький заявив, що Брюссель вимагає від Києва односторонніх зобов’язань щодо гарантій безперебійних постачань енергоресурсів в угоді про зону вільної торгівлі. П’ятницький заявив, що водночас ЄС хоче заблокувати доступ українських компаній на європейський ринок енергетичних послуг і що така угода «нецікава» українській стороні. 

Ні прозорості, ні реформ

Коментуючи ситуацію, що склалася, Олександр Тодійчук сказав Deutsche Welle, що вважає посилення вимог Євросоюзом відповіддю на незрозумілу Брюсселю поведінку Києва. Українська сторона не вживає жодних кроків на виконання Меморандуму про модернізацію української газотранспортної системи, а також не виявляє жодних помітних ініціатив щодо розвитку енергетичної співпраці з ЄС: «Україна до цього часу не ратифікувала Угоду про вступ до Європейської енергетичної спільноти. Ніхто не розуміє, чому бюджет приймається за кілька годин, а така формальність, як ратифікація угоди тягнеться місяцями», — каже експерт.

Тодійчук зазначив, що європейським компаніям також складно починати енергетичні проекти в Україні, оскільки тут і досі існує державний монополіст «Нафтогаз України». А зобов’язання розділи видобуток, транспортування та торгівлю газом Київ і досі не виконав. З іншого боку, висока активність нинішнього уряду та президента з переговорів про енергетичну співпрацю з Москвою і досі не принесла жодних плодів, нагадав Тодійчук. На його думку, якщо Росія й надасть Україні гарантії завантаження української ГТС, то лише на час будівництва обхідного газогону до Європи «Південний потік».

Автор: Олександр Савицький

Редактор: Христина Ніколайчук

http://www.dw-world.de

Від учора Інститут нацпам’яті в Україні ліквідований юридично і фактично. Адже «перетворення» Інституту нацпам’яті на науково-дослідну установу — це ліквідація єдиного органу влади, відповідального за формування державної політики національної пам’яті.

Указом Президента № 1085/2010 ліквідовано центральний орган виконавчої влади — Український інститут національної пам’яті, натомість створено однойменну науково-дослідну установу (указ № 1086/2010).

«Влада вкотре відступає від загальноєвропейських принципів організації гуманітарної сфери. Останнім указом Янукович, по суті, завершив ліквідацію державної політики національної пам’яті в Україні», — зазначив історик Володимир В’ятрович.

Руслан Забілий, директор Національного музею «Тюрма на Лонцького», розповів:

«За усталеною європейською практикою Інститути національної пам’яті створювалися в країнах, які пережили окупацію або тоталітарний режим, у вигляді органів влади і зі специфічними функціями: від розсекречення архівів каральних органів, відкриття раніше замовчуваних або спотворюваних пропагандою сторінок історії до формування концепцій підручників з історії, зміни топоніміки і люстрації».

Тому є сенс існування Інституту національної пам’яті лише як державного органу. Від учора Інститут нацпам’яті в Україні ліквідований юридично і фактично.

В Україні це означає, що ліквідовано єдиний орган державної влади, який відповідав за формування політики національної пам’яті.

Відповідно припинено як таку державну політику в цій галузі через ліквідацію спеціальних повноважень Інституту, закріплених Положенням про УІНП та Законом України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні».

«Створення наукової інституції з аналогічною до Інституту нацпам’яті назвою — це знущання над функціями державної політики пам’яті, адже він засадничо не зможе чинити жодного впливу на процеси і проводити державну політику. Якщо ж говорити про новостворену науково-дослідну установу, то вона дублюватиме роботу інститутів Національної академії наук і в такому форматі є зайвою», — додав Володимир В’ятрович.

На цьому фоні заяви пані Герман про «збереження» Інституту національної пам’яті виглядають або непрофесійними, або пустою риторикою для прикриття реальних наслідків, адже діяльність Інституту у новому статусі не передбачає відновлення його колишніх повноважень.

Центр досліджень визвольного руху наголошує, що за керівництва Януковича відбулася системна ліквідація державної політики національної пам’яті. Її етапи:

-          спроби закриття архівів, незаконний тиск на істориків та політичне втручання в академічну дискусію довкола питань Голодомору, політичних репресій та визвольного руху;

-          вилучення зі шкільних підручників історії цілих періодів та історичних постатей;

-          призначення на посаду Голови УІНП комуніста В. Солдатенка, що поряд із очільницею Держкомархівів О. Гінзбург поставило галузь під контроль комуністичної партії;

-          публічне заперечення Януковичем Голодомору як акту геноциду;

-          тиск на журналістів та медіа щодо висвітлення тем української історії;

-          ліквідація Українського інституту національної пам’яті як органу влади.

http://www.cdvr.lviv.ua/