На розгляд Верховної Ради в п’ятницю мають винести проект пенсійної реформи, вже схвалений урядом. Опозиція, профспілки та громадські діячі піддають критиці кулуарний характер розробки документу.

Проект закону передбачає перший етап пенсійної реформи та скорочення дефіциту бюджету Пенсійного фонду, наголошує віце-прем’єр-міністр України Сергій Тігіпко. Своєю чергою міністр юстиції Олександр Лавринович повідомив про схвалення «загальних підходів» зі зниження розміру максимальних пенсій та подовження віку перебування на державній службі. Прем’єр-міністр Азаров не виключає, що збільшення пенсійного віку для жінок буде відкладене і назвав це необов’язковим зобов’язанням уряду перед міжнародними фінансовими інституціями.

Президент Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець сказав Deutsche Welle, що уряд наполягатиме на збільшенні пенсійного віку. І не лише для жінок, а й для чоловіків. На його переконання проект закону готувався за зачиненими дверима, і деякі деталі стали відомі лише завдяки випадковому витоку інформації.

Кулуарність, як і під час інших реформ

Волинець вважає типовим для нинішньої влади кулуарний стиль підготовки важливих реформ. «На жаль, обговорення не відбувається. Людей обдурюють, кажучи, що ці заходи не будуть вжиті. Влада намагається просто огульно приймати рішення, як це відбулося з податковим кодексом, як це відбувається зі законом про соціальний діалог», – каже Волинець.

Рівняння на вимоги МВФ

Напередодні очікуваного внесення до парламенту пенсійної реформи на сайті Wikileaks були оприлюднені дипломатичні документи, в яких йшлося зокерма й про умови виділення Україні грошей за новою програмою кредитування МВФ. На першому місці серед умов отримання кредиту стоїть пенсійна реформа та підвищення пенсійного віку. А також йдеться про скасування права на дострокову пенсію.

Волинець заявив про свою впевненість у тому, що ці зобов’язання уряд Азарова вніс до Меморандуму про співпрацю з МВФ з власної ініціативи. Профспілковий лідер пошкодував, що МВФ не реагує на намагання адміністрації Януковича та уряду Азарова виправдати ці непопулярні кроки вимогами з боку Вашингтона. В той час, як жодних дій з посилення соціального захисту найменш заможних верств влада, за спостереженнями Волинця, не вживає.

http://www.dw-world.de

Україна відмовилася від участі свого дипломата у церемонії вручення Нобелівської премії миру в Осло, аргументуючи це тим, що посол у день церемонії, а це 10 грудня, вирушить до Києва.

Напередодні Пекін, який рішуче засудив нагородження премією миру китайського дисидента Лю Сяобо, закликав усі країни світу підтримати його осуд.

Тож нині Україна на шпальтах більшості видань фігурує в переліку тих, хто начебто відгукнувся на заклик Китаю. Цих країн 19.

Посол України в Норвегії Олександр Цвєтков сказав Бі-Бі-Сі, що посольство «фізично не зможе» взяти участь у церемонії:

«Цього року в Києві відбудеться нарада послів. І десятого числа, на яке призначена церемонія вручення, я відлітаю для участі у нараді послів. Тому я повідомив нобелівський комітет, що я не зможу взяти участь».

На запитання Бі-Бі-Сі, чи міг інший дипломат представляти посольство України на церемонії, посол сказав, що запрошення надходило саме на ім’я глави дипломатичного відомства, зауваживши, що посольство України в Норвегії маленьке, і офіційних заступників у посла немає.

Не буде на церемонії у п’ятницю і самого лауреата.

Лю Сяобо зараз у в’язниці в Китаї

«Буває так, що з 60-65 дипломатичних місій, представлених в Осло, третина або четверта частина з різних причин не брала участь. У цьому році, звичайно, так би мовити, додається до цього запитання з точки зору відображення самого номінанта. Але в нашому випадку виходить, що я просто фізично не можу взяти участь».

З країн пострадянського простору, крім України, церемонію не відвідають Росія та Казахстан. Колишній радник посольства України в США, доктор історичних наук Олександр Потєхін в інтерв’ю Бі-Бі-Сі назвав країни, які відмовилися від участі у церемонії, такими, що порушують права людини. Натомість, Україна, на його думку, мала би бути зацікавлена в участі у подібних заходах:

«Практика була така взагалі-то, і вона виправдана, щоб брати участь навіть, якщо нам неприємно, або Україна там не очікує на дифірамби на свою адресу. Це — зовсім інша ситуація. Звичайно, Україні нічого не загрожує. Ніхто не буде робити якість інвективи на адресу України під час цієї церемонії. Це значить, що Україна в такий спосіб демонструє, що їй важливіша позиція всіх тих країн, які відмовилися, вона орієнтується на цю позицію».

Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко в інтерв’ю Бі-Бі-Сі так прокоментував відмову України взяти участь у церемонії.

В. Огризко: Нашого посла в Норвегії в цей час не буде, але звичайна дипломатична практика говорить про те, що навіть якщо посла нема з певних обставин – чи він захворів, чи він у відрядженні, чи він відсутній у країні – його функції так чи інакше все одно виконує тимчасовий повірений. Тобто, друга людина в посольстві, яка в цей час виконує всі повноваження посла. Це перша, так би мовити, загальна інформація. А друга полягає в тому, що, наскільки мені відомо, хоча я не стверджую, я можу помилятися, але мені здається, що нарада послів, про яку говорять, відбудеться насправді не 10 грудня, а 14-15-го. Можливо, я помиляюсь, але інформація у мене така є.

Володимир Огризко каже, що пояснення України виглядають неоковирно

Бі-Бі-Сі: Але навіть якби нарада послів відбувалась саме 10 грудня, якщо ви говорите про усталену дипломатичну практику, коли країну може представляти тимчасово повірений чи найстарший за рангом дипломат, який на момент перебування в країні виконує функції посла, фактично це такий не дуже щирий жест з боку української влади пояснювати відсутність представника України тим, що проводиться нарада. І представники влади повинні це розуміти, адже зрештою в міністерстві працюють, принаймні, хочеться так думати, фахові люди, які розуміють і дипломатичний етикет, і дипломатичну етику, і всі тонкощі, про які ви говорите.

В. Огризко: Ви знаєте, мені здається, що сьогодні після певних коментарів на цю тему остаточне рішення, я думаю, буде прийнято трошечки пізніше. Мені так само здається, що ті спроби пояснення, чому нашого представника там може не бути, виглядають справді неоковирно.

Бі-Бі-Сі: Чи подібні рішення приймаються на найвищому рівні, чи на рівні міністра закордонних справ, чи вищого керівництва країни?

В. Огризко: Ви знаєте, по-різному приймаються такі рішення, в залежності від важливості цього рішення, але те, що спершу коментарі з’явилися в адміністрації президента, свідчить про те, що рішення приймалося, мабуть, там.

Бі-Бі-Сі: Навіть якщо рішення приймалося на найвищому рівні, чи можна це вважати «проколом» чи дипломатичним конфузом для України? Зрештою, як будь-яка суверенна держава Україна може для себе вирішувати, хоче вона мати свого представника на цій церемонії чи не хоче. І, власне, чи варто соромитись будь-якій країні (не лише Україні) з приводу того, що ухвалено саме таке рішення?

В. Огризко: Повторюю ще раз, мені здається, що воно не ухвалено в остаточній редакції. Я хотів би щонайменше в таке вірити. А стосовно прийняття рішення, повторюю ще раз, рішення приймаються такі, які відповідають, так би мовити, світосприйняттю тієї чи іншої влади. Так що, якщо приймається таке рішення, таке відповідно і світосприйняття.

Бі-Бі-Сі: У цьому контексті хотілося би поглянути на деякі інші країни, представників яких, очевидно, як виглядає на цей момент, не буде на церемонії, і окрім доволі передбачуваних, таких, як, можливо, Росія, чи Афганістан, чи Казахстан, не буде, наприклад, представника Саудівської Аравії, хоча для багатьох країн Заходу Саудівська Аравія є стратегічним партнером. І здавалося би, рішення ухвалюються. Ну, тобто, на Заході дуже часто заплющують очі чи не помічають багатьох речей, які в цивілізованому світі сприймаються доволі неадекватно з того, що відбувається у Саудівській Аравії. Тому, в принципі те, що Україна опиняється в такій компанії, це для українського престижу якийсь негатив матиме?

В. Огризко: Мені теж буде цікаво, якою буде реакція наших західних колег на можливе рішення стосовно неучасті нашого представника в такій церемонії.

Бі-Бі-Сі: От ви сказали, що ухвалюється рішення відповідно до розуміння пріоритетів і національних інтересів України. Очевидно, що китайський напрямок є для української зовнішньої політики одним з пріоритетів. Принаймні, декларувалося це вже багато років. Останнім часом такі зв’язки активізуються. Візит президента Януковича до Китаю, можливо, є цьому прикладом. Україна не хоче псувати, можливо, взаємини з Китаєм, реагуючи на потенційну критику з боку Китаю на адресу усіх країн. Чи їх представники будуть на церемонії?

В. Огризко: Я скажу вам відверто: те, що пожвавлюються економічні зв’язки з Китаєм, є позитивним фактом, і я як дипломат робив все від мене залежне для того, щоб ці зв’язки, власне, вийшли справді на хороший рівень, і це відповідає нашим національним інтересам. Я, до речі, майже вже відбував до Китаю з офіційним візитом, але тоді з подачі Партії регіонів і, до речі, не тільки цієї партії мене було відправлено у відставку. Тобто, стратегічна мета — мати з Китаєм гарні стосунки, в першу чергу, економічні, є абсолютно виправданою. Але це зовсім не означає, що ми повинні закривати очі на ті проблеми, які є там щонайменше в питаннях дотримання прав людини.

Бі-Бі-Сі: Чи насправді Україна є тією державою, яка може давати об’єктивну оцінку стану дотримання прав людини у Китаї, коли Україну саму чимало міжнародних організацій, і правозахисних у тому числі, критикують з приводу недотримання засадничих прав людини, порушення засадничих прав людини?

В. Огризко: Це питання треба з’ясувати, мабуть, з представниками теперішньої влади, а те, що стосується тієї влади, яка була перед цим, то я можу справді з задоволенням, якщо хочете, і навіть з гордістю сказати, що ми зробили все для того, щоб ці засадничі права людини, про які ви говорите, в Україні не лише декларувалися, але і здійснювалися. І в цьому контексті ми, я думаю, все-таки зробили багато, і як би там не було, але ті ключові досягнення, які були зроблені, не так легко повернути назад. Звичайно, зараз є відкати по багатьох напрямках, і Україну за це, мені здається, справедливо критикують, але все-таки я сподіваюся на те, що все-таки оці справді потужні підвалини демократії, які були складені під час перебування при владі попередньої команди, не зможуть бути у такий спосіб порушені, щоб Україна зійшла з цих демократичних позицій. Хоча вам добре відомо, що за деякими рейтингами, ми в питаннях свободи слова скотилися на дуже низькі позиції.

З Володимиром Огризком розмовляв Фідель Павленко.

BBC Ukrainian

Прийняття нібито допрацьованого Податкового кодексу піднесли громадськості як перемогу Януковича. Тимошенко викликали в Генпрокуратуру…

Припудрений кодекс

Боротьба за доопрацювання Податкового кодексу перетворилася на фарс. Віктор Янукович перед відльотом на саміт ОБСЄ до Астани викликав до «Борисполя» представників економічного блоку уряду, після чого оголосив, що накладає вето на нові фіскальні правила. Оскільки глава держави був заручником власних запевнянь про необхідність ухвалення бюджету-2011 на новій податковій базі, він доручив допрацювати кодекс, що став скандальним, протягом двох днів. За цей час врахувати всі пропозиції підприємців було неможливо, їх залишалося хіба що вислухати.

На Банковій знайшли хороший привід для вето: порушення нормами Податкового кодексу презумпції невинності платника податків. Після цього в канцелярії гаранта прав і свобод громадян України відшукали і відповідний варіант для нейтралізації протестів підприємців: вирішили зберегти спрощену систему оподаткування. Не біда, що її розміри вражають представників МВФ, який поки що не ухвалив рішення про виділення чергового траншу кредиту Україні. Врешті-решт, переговори з Фондом веде уряд, який завжди можна поміняти, – з нинішньою парламентською більшістю будь-які кадрові рокіровки складними не уявляються.

Президентські поправки Податкового кодексу буквально за декілька годин пройшли шлях від надходження в секретаріат Верховної Ради до ухвалення практично без обговорення. 268 парламентаріїв погодилися виправити документ і піти назустріч спрощенцям. Глава держави за підсумками роботи над документом обіцяє кадрові рішення. Заступник міністра фінансів Тетяна Єфіменко вже пішла на пенсію, і в кулуарах приймають ставки на найбільш високопоставленого з чиновників, якого викинуть слідом за нею .

Розгін Майдану
Після прийняття Податкового кодексу міліція оперативно пригадала про судову заборону на проведення на Майдані акцій протесту. Рано вранці 3 грудня було проведено зразково-показове очищення центральної площі столиці від наметового містечка протестуючих підприємців. Його мета очевидна – знищити основну трибуну для виступів опозиціонерів під час анонсованої на 6 грудня акції протесту. Хоча влада пояснила свої дії підготовкою до новорічних святкувань. Депутатів від опозиції, які до цього залишалися в таборі протестувальників практично щоночі, в найнеобхідніший момент на місці не виявилося. Юлія Тимошенко назвала демонтаж наметового містечка наругою над демократією.

Втім, силова акція проти підприємців дала згаслій після прийняття допрацьованого Податкового кодексу акції протесту новий імпульс. Не дивно, що деякі лідери підприємців обіцяють навесні вивести на Майдан сотні тисяч незадоволених новою владою. Не виключено, що на той час одні активісти листопадового протесту опиняться під опозиційними політичними прапорами, а інші – будуть підгодовані владою. Об`єктивно кажучи, самостійна і політично активна національна буржуазія не вигідна ні владі, ні опозиції.

Різночитання щодо викидів

Юлію Тимошенко тим часом запросили на допит у Генеральну прокуратуру, що вона охарактеризувала як помсту Віктора Януковича. Лідер «Батьківщини» прийшла на зустріч з прокурорськими працівниками підготовленою і озброєною вимогою занести в протокол питання про виділення державних коштів фірмам сина прем`єра і особисто першого віце-прем`єра Андрія Клюєва. Юлія Володимирівна запевнила журналістів, що всі кошти (320 мільйонів євро), одержані Україною в рамках Кіотського протоколу, що регулює об`єми парникових викидів, знаходяться на спеціальних рахунках Мінекології. Правда, в Генеральній прокуратурі з екс-прем`єром не погоджуються. Та й сама Тимошенко ще недавно, захищаючи своїх соратників, говорила, що виплата пенсій була важливішою за вирішення екологічних проблем.

Синдром Wikileaks
Минулого тижня весь світ відчув, наскільки цікавою буває неформальна правда про велику політику. Одкровення, які публікує сайт Wikileaks, з цікавістю читають у різних країнах.

По-справжньому скандальних одкровень про Україну дітище Джуліана Ассанжа поки не видало, але навіть епізодичні відомості дозволяють зрозуміти, що посол США в Києві, незалежно від прізвища, часто виявлявся в ролі володаря жилета, в який бігали плакатися вітчизняні політики й олігархи.

Євген Магда, http://www.unian.net

З Віктором Януковичем знову трапилась філологічна халепа. Виступаючи на саміті ОБСЄ в Астані, він пообіцяв: «Завдяки позаблоковому статусу України «ми будемо «чесним брокером«.Стосувалась обіцянка 2013 року, коли Україна стане головувати в ОБСЄ.

Витоки цього афоризму, написаного президентові чи то клерками АП, чи, може, особисто Ганною Герман, можна легко віднайти у «залізного канцлера» Отто Бісмарка.

У 1878 році, змушуючи Російську імперію денонсувати Сан-Стефанський договір, він пообіцяв, що Німеччина буде «чесним маклером» у посередництві між Росією і Туреччиною.

Нагадаємо, що «чесний посередник» зробив усе, аби Росія підписала невигідний для неї Берлінський трактат. Однак фрейдистська суть обмовки не в цьому. Річ у тім, що «брокер» відрізняється від «маклера» приблизно так як словосполучення «Віктор Федорович Янукович» від «Отто Едуард Леопольд фон Бісмарк Шенхаузен».

Маклер – за своєю суттю несе інформаційну функцію. Представляючи інтереси біржі ( чи іншої структури), він намагається організувати процес купівлі-продажу, аби всі учасники ринку грали за одними правилами.

Логіка брокера — абсолютно інша. Будучи представником клієнта, він намагається принести своєму замовнику прибуток. Або принаймні чітко виконати його вказівки. Оскільки лише в такому випадку йому перепадуть його комісійні.

Не випадково, на біржах маклери користуються картками мирного зеленого кольору, а брокери – агресивного: червоного або синього.

Безумовно, що навряд Віктор Янукович мав на меті натякнути Європі, що вже в 2013-му з головуючим ОБСЄ треба буде домовлятись про невеликий відкат. Президент у даному випадку — читач доповідей, а не письменник. Однак, якщо навіть дрібний клерк в Адміністрації Президента починає настільки обмовлятись по Фрейду, то може варто для аналізу нині діючої влади запрошувати не тільки політиків і економістів, а й психоаналітиків?

http://ut.net.ua

Київ – Скільки імпортного газу потребує Україна? На думку декого з експертів, сьогодні ця цифра приблизно на 6 мільярдів кубів менша, ніж закуповується у Росії. Впродовж останніх років Україна дещо скоротила імпорт російського газу. Проте, це пов’язане не із запровадження енергозберігаючих технології, а із скороченням виробництва українськими підприємствами.