Міністерство торгівлі освітою: Іду на виручку.

0

Дата: 11-03-2011 | Автор: maxim | Размещено: Власть и политика
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Loading ... Loading ...
Чи знаєте ви, що Москва відмовилася від планів перевести школярів на електронні підручники? (http://vsiknygy.net.ua/news/6272/) Причина – відсутність сертифікату безпеки на рідери і те, що їхній дисплей є чорно-білим.

 Але що нам Москва? Українські школярі вже качають підручники з інтернету і не потребують жодних сертифікатів (http://vsiknygy.net.ua/news/6213/)

 Особисто ми схитрували – син вступив до коледжу і позбавився клопоту з десятикласними підручниками. Але не всім так пощастило.

 Звісно, аборигени українського нету назвуть питання надуманим – які проблеми у тому, щоб скачати підручник? Але враховуючи те, що в Україні налічується 29804 населених пункти, з яких лише 1344 є містами з відповідними інформаційними можливостями, ситуація виглядає не настільки простою.

 Уявіть себе мешканцем села Правдюки на Сумщині, де живе три сотні людей. Уявіть, що вам вдалося навіть скачати дитині перші параграфи десятикласних підручників – що ви далі з ними робитимете? Якщо вдома комп’ютера немає?

 Звісно, доведеться роздрукувати. Ті, хто працює в офісах, зробить це безкоштовно, а точніше, перекладе витрати на начальство. Ну а решта? Решта вимушена буде іти до комп’ютерного салону та платити 50 копійок за друковану сторінку. Сорок сторінок – двадцять гривень. І це тільки перші параграфи з одного предмету. А предметів – зовсім не один і навіть не два.

 Якщо хтось не знає – держава гарантує нашим дітям безкоштовні підручники. Чудовий привід для масових позовів до Міносвіти.

 Нам скажуть – нічого страшного. Кілька місяців протримаємося, а там вже й підручники підвезуть. Надрукують.

 Підвезуть, погодимося ми. Надрукують.

 Але що це будуть підручники? Для 10 класу за 12-річною програмою? Але ж дітей перевели на 11-річку!

 Ви розумієте, що відбулося? Хай навіть підручники і надрукують, але закінчивши за ними 10-й клас наші діти за один наступний рік повинні будуть засвоїти програму 11 та 12 класів з алгебри, фізики, хімії, біології…

 Навіть якщо ці підручники – склепані за два місяці перехідні, все одно десятикласникам доведеться за два роки вивчити трирічну програму!

 Ну гаразд, ми згущаємо фарби. Врешті-решт ідеться лише про десятикласників. Ну, напружаться хлопці й дівчата, їм корисно.

 У дев’ятикласників же підручники є. І у восьмикласників.

 Є. Але стривайте. Це ж ті самі підручники за програмою 12-річки. А вчитимуться вони 11 років. Здогадалися, про що ми?

 Вірно. Наші великомудрі депутати, проголосувавши за перехід на 11-річку в одну секунду залишили без підручників усіх школярів усіх класів за винятком одинадцятого! Оце так фокус!

 Однак і це ще не все. В законі міститься норма про обов’язкову дошкільну освіту. Тобто старші групи дитячих садків мають навчати дітей за освітньою програмою. А де, скажіть, ці підручники для дошкільнят?

 Далі будьмо уважні! Дев’ятикласники, які вже провчилися вісім років за 12-річкою, на останні три роки потребуватимуть спеціальних підручників, які враховують цей стрибок. Так само, як і восьмикласники, які по-старому провчилися сім років. І семикласники, і шестикласники…

 На якому сайті їх скачати? Ну хоч би перші параграфи?

 А на які гроші друкувати ці перехідні підручники для всіх цих класів і коли це буде зроблено? Де в бюджеті відповідний рядок?

 Відповідь – сміх. Звісно, ніхто нічого не друкуватиме, тут ви маєте рацію. Наших дітей вчитимуть „на колінці”. Тут – читати, тут – не читати, тут велика жирна пляма – рибу загортали. А цього в підручнику немає, пишіть конспекти.

 І скажіть, кому і нащо це потрібно? Аби не так, як у Ющенка? Так 12-річку ж підписував іще Кучма!

 Але проблеми школярів – ніщо у порівнянні з проблемами батьків дошкільнят. Адже віддати дитину до садка віднині обов’язково. Але де він, той садок? Якщо шкільна мережа в Україні здебільшого збереглася, то у будинках колишніх дитсадків давно вже оселилися податкові інспекції, банки, офіси. Закладів дошкільної освіти навіть для добровільного відвідування не вистачало, а зараз страшно собі уявити, що робиться.

 Згадайте, до речі, як поступово і повільно робилася попередня реформа. Нова 12-річна програма вводилася рік за роком, починаючи з першого класу. Другий клас ще вчився одинадцять років, а молодші на рік діти, першокласники – вже дванадцять. Тому жодних перехідних програм не знадобилося. І нові підручники друкувалися кожен раз для одного класу – а значить був час вивірити, внести корективи.

 Тепер запитаємо себе – куди спішимо? Чому 11-річну реформу голоснули перед самим початком навчального року буквально у силовому режимі? Ну добре, депутати у нас здебільшого не привчені думати, але куди дивилося міністерство? Вони ж мають досвід попередньої реформи і повинні мати хоч якусь клепку в голові!

 Це питання хвилює не тільки нас. Багато гіпотез довелося чути – від відсутності призовників до впливу Росії і нових підручників з історії.

 Проте тут ми маємо іншу версію, значно більш реалістичну. Рік тому у статті „Почім дипломи?” (http://kobzar.com.ua/index.php?id=4&theme_id=53),  проаналізувавши стан української вищої освіти ми прийшли до висновку: замість освіти в країні функціонує система торгівлі дипломами з усіма ознаками організованого злочинного угрупування.

 І школярі для цієї системи – основне пальне. Бо вони несуть туди гроші з бюджету та батьківських кишень.

 Отже, що відбулося у нашій системі освіти разом з переходом на 12-річку? З чим насправді боролися депутати та міністерські чиновники цього літа?

 А відбувся 2012-й рік. Рік без випускних балів і молоді зі стрічками через плече. Рік без купань у фонтанах та останніх дзвінків. Без абітурієнтів та призовників.

 Бо ж останній 11-й клас мав випуститися 2011-го, а перший 12-й – аж у 2013-му.

 З точки зору 90-х, коли планувався перехід на 12-річку, в цьому не було жодної трагедії. Адже щороку в Україні випускається зі школи близько 200 тисяч хлопців. А до армії забирають лише 50 тисяч. Отже призов можна забезпечити за рахунок 19-ти, 20-ти (і так далі) –річних.

 І з абітурієнтами теж нічого страшного. В кінці 90-х в Україні налічувалося трошки більше мільйона студентів, а значить – близько 200 тисяч першокурсників. У той самий час зі школи щороку виходило 400 тисяч. А це означає, що ті, хто не вступить 2011-го просто отримають додатковий шанс 2012-го. Їм пощастить.

 Однак за 10 років картина кардинально змінилася. Якщо до Збройних сил призивають все менше й менше через набір контрактників, то кількість студентів дедалі більшає.

 А тепер увага – цифра, яка вразить вас так само, як і нас. Тобто наповал.

 Кількість студентів в Україні сьогодні складає майже 2,5 мільйони. Тобто у перерахунку на першокурсників – понад 400 тисяч. А незалежне тестування тим часом пройшло 430 тисяч бажаючих.

 Що це означає? По-перше, те, що буквально всі, хто має бажання, отримують сьогодні студентський квиток. А по-друге, те, що у вишів зник абітурієнтський резерв. І 2012-го року вони залишаться без першокурсників.

 Ви уявляєте весь масштаб проблеми?

 Ні, ви не уявляєте цього масштабу. Це гірше за календар Майя. Бо чотириста тисяч першокурсників за рік приносять до кас ВНЗ понад ДВА МІЛЬЯРДИ ГРИВЕНЬ – хто з батьківської кишені, а хто з бюджету. І за час навчання ця сума складає близько восьми мільярдів. Тобто втративши один рік набору наша система осві…, ой, пробачте, торгівлі дипломами втрачає ОДИН МІЛЬЯРД ДОЛАРІВ США!!!

 А тепер замисліться над цією цифрою. Згадайте, що ректори наших вишів їздять на „Бентлі”, тоді коли викладачі отримують 800 гривень. Вгадайте, хто з них більше постраждає від недоотримання такої гігантської суми.

 Отож.

 Уявіть себе очільником вищого навчального закладу. Чітко знаючи свою частину у розподілі майбутнього мільярда, чи сиділи б ви, склавши руки і чекали на страшне майбутнє? Певно, що ні. Набравши повну валізу аргументів, разом з колегами, такими самими ректорами ви би поїхали до рідного міністерства, щоб урятувати себе від реформи.

 Можете не сумніватися, що приблизно так воно і відбулося.

 Треба сказати, що на початку обговорювалися більш гуманні проекти порятунку – найздібнішу частину десятикласників хотіли виділити у окремі класи, навчити два роки по прискореній програмі і випустити все-таки у дві тисячі дванадцятому. Пів-випуску – краще, ніж жодного. Але тут, на щастя, змінилася влада, усі рішення попередньої оголосили шкідливими – і вперед! Чому б це погоджуватися на половину, коли можна отримати все?

В результаті закон „Про внесення змін до законодавчих актів України з питань загальної, середньої та дошкільної освіти (щодо організації навчально-виховного процесу)” підтримало 248 народних депутатів з 426 що зареєструвалися в залі.

Ми не знаємо, яка система краща – дванадцятирічна шкільна чи одинадцятирічна вкупі з обов’язковим роком у дитсадку. Ми знаємо тільки те, що в освіті не можна робити різких перелаштувань на ходу. Будь-яка зміна має бути обґрунтована методистами, психологами, соціологами.

Ми знаємо – в результаті „реформи” не тільки десятикласники, але всі без виключення школярі в Україні залишилися без підручників.

Ми розуміємо, їх тепер вчитимуть за системою „зліт-посадка”, як сталінських льотчиків перед війною.

Ми знаємо, що в результаті отримаємо більш як чотири мільйони неуків – тобто усіх школярів, що потрапили під ніж останньої реформи. І саме вони визначатимуть  майбутнє України 2030-2050.

І нам стає страшно.

Бо зробити з цим вже нічого не можна. Часу на розробку перехідних програм немає. Так само, як і грошей на друк нових та зовсім нових підручників.

 Отже на наших очах відбувся злочин. Злочин проти наших дітей. Дарма що він не передбачений Кримінальним кодексом. Дарма, що його освятила Верховна Рада та підписав Президент. Все одно натиснувши кнопки під час голосування усі двісті сорок вісім депутатів перетворилися на злочинців. Разом із Міністром торгівлі освітою та всіма, хто стояв за підготовкою цього закону.

 Звісно, тепер вони робитимуть все, щоб приховати результати своєї діяльності. Нам регулярно доповідатимуть про підвищення середнього балу складання ЗНО – тести поступово спрощуватимуться і опускатимуться до рівня випускників. Кількість абітурієнтів, які вступили у виші невпинно зростатиме і невдовзі таки перетне межу у сто відсотків. Середнім школам дадуть фінансову самостійність і вони органічно увіллються до лав торгівців освітою. Вища школа теж не скаржитиметься – неуки платять стільки ж, скільки й ерудити.

 Залишається спитати, а як на це реагуватимемо ми? Ми з вами – батьки, майбутні роботодавці чи то колеги цих випускників? Ми, громадяни України, з чиїх кишень витягують зовсім не маленькі гроші на освіту а натомість всучують завідомо гнилий товар – прикрашених атестатами неуків, ледацюг і пофігістів.

 І нарешті, як бути із законами, написаними та проголосованими злочинцями – тими, хто остаточно виставив освіту на панель, зробив з неї повію, слухняну рабиню песиголових торгівців дипломами?

http://kobzar.com.ua

Дозвіл на корупцію

0

Дата: 10-03-2011 | Автор: maxim | Размещено: Власть и политика
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Loading ... Loading ...

Ще до недавнього часу, щоб отримати печатку чи штамп, потрібен був дозвіл. Однак 21 лютого 2011 року вступив у дію наказ МВС України за номером п’ять «Про визнання таким, що втратив силу, наказу МВС від 11 лютого 199 року №17″.

Ним скасовано:

– інструкцію про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів;

– інструкцію про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів;

– умови й правила провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів.

Таке рішення було обґрунтоване тим, що нібито отримання дозволу на штамп та його знешкодження потребує коштів, і не малих.

Так, звичайно, за отримання дозволу на печатку потрібно заплатити. Але ціна не така вже й велика. Та й що тут дивовижного, адже за воду ми зобов’язані платити?!

Людям потрібно замислитись, до чого може призвести рішення про відміну дозволу на штампи й печатки, чи не обійдеться нам усім це набагато дорожче. І ось чому.

Адже до недавнього часу останнім джерелом при спорі для визначення чинності документа, а точніше достовірності печатки – було зрівняння зі зразком оригіналу, який зберігається у МВС.

Тепер же: вільний обіг неконтрольованої печатки.

Будь-хто зможе затвердити будь-який «лівий» документ.

Це «вигідно» для підприємців: тепер вони не зобов’язані виконувати умови складеного та затвердженого печаткою договору. У будь-який зручний час його можна визнати не дійсним.

І до суду «притягнутий» навряд чи звернеться: можуть ще й засудити за підробку або шахрайство.

У складному становищі й нотаріуси – при оформленні нотаріальних договорів чи їх засвідченні, нотаріус не може бути впевненим у достовірності печатки. Тому й відповідальності за дію ніякої немає.

Усім відомий штамп у паспорті про реєстрацію місця проживання тепер також не контрольований!

Тепер спокійно й досить «законно» вам можуть подзвонити у двері, показати відмітку в паспорті, де зазначається, що невідомий проживає у вашій квартирі. І доказуй усім, що ти не «верблюд».

От би дізнатись думку із цього приводу Податкової міліції!

Хоча, можна й без цього, без зайвої «локшини». Вони знайдуть відповідь, але лише на свою користь. Адже вже завчасно внесено зміни в закон про можливість визнання договорів недійсними й стягнення суми в бюджет.

В Україні немає єдиного реєстру судових рішень у якому були б усі судові рішення. Виникає питання, а для чого він взагалі потрібен?

Уявімо ситуацію: приходить до вас якийсь Вася Пупкін із липовою печаткою судового рішення про те, що ваше майно вже не належить вам. І що робити? І до кого звертатись? А звертатись тепер потрібно нам до єдиного реєстру судових рішень, якого не існує, аби дізнатись чи було насправді таке рішення, чи його взагалі немає.

Кожне нововведення повинно відповідати своєму часу.

Навіть якщо в Україні й буде вдосконалений реєстр судових рішень, то, знову ж таки, виникає питання: чи зможуть скористатися ним усі? Ні, адже не в кожного є доступ до інтернету. А про пенсіонерів які живуть у селі, годі вже й казати.

Нажаль, в Україні рішення приймаються «помахом шаблі» без відповідності часу та соціально-економічному розвитку країни.

Невже влада, коли приймала рішення про відміну реєстрації штампів та печаток, не замислилась: до чого це може призвести? Невже не розуміла того, як сильно збільшиться корупція?

Звичайно ж, задумувалася, та хіба це когось хвилює…

Зрозуміло одне: це рішення було прийнято для «певного кола» осіб. А прості люди – та хай їм грець, звикатимуть і викручуватимуться…

Нажаль сама ситуація, яка на даний час існує в країні, змушує людей не жити, а виживати. І на даний час, хто сильніший той і правий.

Отак і все в країні: самі створюють проблеми, самі ж потім їх героїчно вирішують. А простий люд, який повинен боротися проти цього безладу, мовчить і далі тягне ярмо проблем, які створює влада.

P.S. Сподіваюсь, колись у людей нарешті закінчиться терпіння…

Аніта Фарамазян, Академія адвокатури України, «Ліга захисту прав людини», спеціально для УП

http://www.pravda.com.ua

Уряд власної кишені

0

Дата: 09-03-2011 | Автор: maxim | Размещено: Власть и политика
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Loading ... Loading ...

В британському уряді 18 офіційних мільйонерів. В українському – принаймні офіційних – лише декілька. Разом з тим, не є секретом: спосіб життя, що його веде більшість наших урядовців, не відповідає їх деклараціям.

Уряд власної кишені

Фото: Макс Левін

І є значно більш шикарним, ніж спосіб життя їх британських колег. Втім, Україна – не Британія. Наша країна регулярно отримує величезні транши МВФ, бере різноманітні кредити та запозичення. Все це – під безпосереднім керівництвом чиновників, що самі мають колосальні статки. Далеко не завжди зароблені в бізнесі. Чи розуміють це ті, хто веде з ними переговори в Брюселі, Вашингтоні, Стразбурзі?

Ще до приходу в уряд Азарова, більшість нинішніх міністрів могли собі дозволити «Майбахи» та «Лексуси», квартири у найдорожчих будинках Києва та дачі в Конча-Заспі, Криму. А за неповний рік, вони так старанно працювали на власні кишені, що в КМУ вже час організовувати «Клуб мільярдерів». Неофіційний, звісно.

Lb.ua розпочинає цикл публікацій на тему «Уряд мільйонерів». Передовсім – досліджуючи випадки, коли члени КМУ були помічені в сумісництві по виконанню службових обов’язків і лобіюванню власних інтересів чи родинного бізнесу.

За пляж Азарова заплатив бюджет

Прем’єр-міністр Микола Азаров.

Під час призначення на посаду голови Уряду Микола Азаров подав декларацію, в якій вказав: прибутків за 2009 отримав лише 304 тисячі, його родина — 73 тисячі.

Попри такі порівняно невисокі статки, прем’єр також задекларував квартиру в найдорожчому будинку столиці — на Софійській площі.

Пізніше стало відомо: родина Азарова володіє чималою кількістю елітної нерухомості – будинками в Криму та Конча-Заспі, санаторіями в Гурзуфі та Карпатах. Історія набуття цієї нерухомості вельми цікава. Ще за часів президента Кучми, коли Микола Азаров очолював податкову, був створений Благодійний фонд «Професіонал». Микола Янович тоді візував документи, що надавали цьому фонду різноманітні преференції. Так, фонд реалізовував конфісковане податковою майно, збирав «благодійні» пожертви гноблених митарями підприємців, відчужував майно податкової — санаторії в найкращих курортних місцях України. В результаті був сформований «непоганий» стартовий капітал, яким нині оперує син Азарова Олексій. Як доказ – майже всі об’єкти колишнього «Професіоналу» нині знаходяться під управлінням ВАТ «Група Розвиток», де Азаров-молодший — голова ради директорів.

Батько — з висоти своєї посади – минуло річ допомагав сину, чим міг. Наприклад, за ініціативою Миколи Азарова заступнику міністра молоді і спорту Вадиму Сисюку було доручено розпорядитися 150 мільйонами бюджетних коштів. Ці гроші були виділені для будівництва хокейних арен. І не може бути випадковим збігом обставин те, що цей самий Сисюк є засновником азаровської ВАТ «Група Розвиток», яке займається реконструкцією льодового стадіону «Авангард».

Іще приклад. В якості субвенцій на розвиток Криму, урядом було ініційовано виділення з держбюджету 500 млн. гривень. Частину коштів витратили на берегоукріплювальні роботи в місті Гурзуф. Чому саме Гурзуф? Чому не Форос¸ не Симеїз, скажімо? Бо Олексій Азаров будує в Гурзуфі, на території санаторію, що колись належав податковій, шикарний 16-ти поверховий готель – «Пушкін плаза». І державні кошти йому знадобилися, щоб виконати дорогі роботи з облаштування набережної та платних пляжів навпроти готелю.

«Пушкін плаза»

«Пушкін плаза»

Але це все – дрібниця, порівняно з тим, що Микола Янович пролобіював призначення на посаду міністра фінансів молодшого партнера родинного бізнесу – Федора Ярошенка. Працюючи в ДПА за часів Президента Кучми Федір Олексійович допомагав накачувати активи в Благодійний фонд «Професіонал». Згодом, за помаранчевої влади, був офіційно працевлаштований в правонаступнику «Професіонала» — благодійному фонді «Гарант» (на той час «Професіонал» передав всі свої активи «Гаранту»).

Нині у Ярошенка дуже делікатна робота. Адже лише міністерство фінансів достеменно відає: які обсяги зовнішніх запозичень має наша держава, куди йдуть мільярдні кредити МВФ, “Внєшторгбанку”, ЄБРР.

До речі, в другому уряді Віктора Януковича цей же напрямок «вів» Микола Азаров. Досі невідомою є доля отриманого в той період кредиту в мільярд доларів від «Морган стенлі». Кредит призначався для будівництва доріг.

Пастух бізонів

Перший віце-прем’єр Андрій Клюєв — офіційний мільйонер. В 2009-му, згідно декларації заробив, 10,5 млн. грн. На рахунках в банку мав 87 млн. Неофіційно, він — мільярдер.

Вважається, що саме під контролем Клюєва (і з благословення прем’єр-міністра) працюють «фірми-бізони». Це — підприємства, що ввозять в Україну нафтопродукти без сплати податків. За неофіційними даними, від діяльності одного такого «бізона» – ТОВ «Лівелли», лише за останній рік бюджет України недоотримав 1 млрд. доларів прибутку.

Азаров з Клюєвим активно лобіювали діяльність «родичів» «Лівелли», ще в 2007 році під час другого прем’єрства Януковича. Нині ж голова КМУ наполягає: «Лівелла» — його «головний біль». Можемо не погодитися, адже «Лівелла» активізувалася лише тому, що в травні минулого року уряд відмовився від судових позовів (поданих урядом Тимошенко), що мали на меті припинити діяльність «бізонів». Це й відкрило шлях до багатомільярдних розкрадань.

За оцінками експертів, майже половина нафтопродуктів заходить в Україну без сплати податків. Попри це роздрібні ціни на бензин не зменшуються, навпаки — ростуть.

Окрім контролю теми «бізонів», злі язики Клюєву приписують ініціативу розпиляти мільярди так званого «Національного проекту» з розвитку в країні альтернативної енергетики.

Що насправді відбувається в цьому секторі, наочно демонструє приклад Судакської ВЕС.

Мис Меганом поблизу Судака – сумна картина: більше сотні нерухомих, розібраних, розбитих вітряків височіють на його схилах. Хоч кілька років тому це називали дорогим бюджетним проектом з альтернативної енергетики, що мав забезпечити електроенергією весь Судак. Однак, як тільки «роздерибанили» бюджетні кошти, про станцію забули.

Мис Меганом

Мис Меганом

А нині не чужі до пана Клюєва фірми знов отримують чергові державні гроші на проекти з альтернативної енергетики. Одна з таких – близьких до Андрія Петровича – структур має вже близько 200 млн. грн. держдопомоги на будівництво сонячної електростанції в Криму.

Відповідне рішення прийняла урядова комісія, яку Клюєв очолює особисто (!).

До всього, бізнес Клюєва розраховує, ще на 900 млн. грошової підтримки в інших проектах з альтернативної енергетики.

Але і це ще не все. За ініціативи Андрія Петровича, уряд скасував усі податки на ввезення в країну устаткування для альтернативної енергетики; також — декларування об’ємів, та характеристики цього устаткування під час проходження кордону. Є ризик: це зроблено для того, щоб завезти в Україну – бюджетним коштом – різний, перепрошую, мотлох, який через пару років лежатиме в руїнах, як і вітряки на горі Меганом.

«Бурите, Шура, бурите»

Микола Злочевський, міністр екології та природних ресурсів за 2009 рік задекларував просто смішні доходи ( 245 тисяч грн.) Це – на тлі задекларованого гігантського будинку (1 тисяча кв. метрів) та шикарних автомобілів ( Ролс-ройс і Бентлі).

Авжеж, розкішні засоби пересування — не дивина для нафто-газового барона, яким насправді є Микола Злочевський. Його «спеціалізація» — видобуток вітчизняного газу. А міністерство, що він очолив, видає ліцензії на цей видобуток. Отже міністр отримав можливість видавати їх сам собі. Так він і робить. А чого скромничати, якщо аналогічно вчиняв у 2003-2005-их роках, коли керував Державним комітетом природних ресурсів України? Тоді «найсмачніші» ліцензії потрапляли до афілійованих з ним фірм. Сьогодні поведінка Злочевського не змінилася — близька йому приватна компанія «Укрнафтобуріння» минулоріч відібрала у «Нафтогазу» найбільше вітчизняне родовище газу – «Сахалінку».

Щоправда, апетити Злочевського обмежуються амбіціями колег по партії, які пасуться на тому, відтак – теж потребують ліцензій на видобуток корисних копалин.

Відомо: нині міністерство активно видає ліцензії фірмам, що входять в орбіту одіозного Юрія Іванющенко.

Треба посадити конкурента – звертайтесь в юридичну фірму

Анатолій Могильов, міністр внутрішніх справ — один, згідно декларації, з найбідніших міністрів. 2009-го заробив лише 62 тис. 380 грн., члени його родини – 24 тис. грн.

В дійсності, за часів перебування на посаді, його матеріальний стан значно покращився. За короткий строк розжився на шикарний автомобіль «Каділак», який йому начебто подарували.

Разом з тим, при міністрі Могильові міліція стала витрачати набагато більше коштів на закупівлю всього «необхідного». Бронежилети, прилади для вимірювання сп’яніння , «Візири» подорожчали втричі порівняно з минулим роком. Це при тому, що прем’єр-міністр Азаров запевнює громадськість: в країні рекордно низька інфляція.

Фото: Макс Левін

Втім, автомобілі «Тойота камрі» коштували міліції на третину дорожче ніж у найкрутішому автосалоні. Хто заробив на такій різниці в цінах?

Певно, знає той, хто в МВС відає закупівлями. Це — макіївець Дмитро Ворона, що не лише близький до Василя Джарти (працював заступником міністра, коли Джарти очолював Мінприроди), а й мав бізнес-стосунки з нинішнім міністром МВС.

В офіційній біографії міністр чомусь не вказав, що в його кар’єрі був період бізнес-діяльності. Так, 2005-го він заснував в Макіївці юридичну фірму «Щит». В 2006-тому діяльність Могильова поширилась і на Київ, так з’явилася, ще одна фірма — «Київський регіональний юридичний центр». В той період в засновниках центру засвітився Дмитро Ворона. Нині і у «Щита» і у «Юридичного центру» помінялися засновники, тепер у них один юридичний власник — Лещук Олена.

Очевидно, після призначення в МВС Могильова у його юристів краще пішов бізнес, адже ще одне авторитетне макіївське «пташеня» — Ігор Жовтобрюх відірвався від своїх золотих копалень в Закарпатті та очолив нікому не відомий «Київський регіональний юридичний центр».

«Казнокрад»

Дмитро Табачник, міністр науки, освіти, молоді та спорту ніколи не мав власного бізнесу. Разом з тим, працевлаштовуючись в уряді оприлюднив декларацію, в якій показав чималий дохід – 831 тисячу грн. В банках у Табачника тоді лежали 4, 5 млн. грн. Зрозуміло, Дмитро Володимирович лише привідкрив «завісу», адже він — знаний колекціонер творів мистецтва, антикварної холодної зброї.

Звідки гроші на таке недешеве хобі?

Його колега Борис Колесніков з цього приводу висловився однозначно: «Казнокрад, що не створ у своєму житті ніякого бізнесу. Що він взагалі може робити крім того як книжки і картини і так з небагатих українських музеїв тирити?»

Ось і конкретний приклад: якось з Львівського державного архіву зникло 39 листів Михайла Грушевського, які згодом сплили в руках у Дмитра Табачника.Випадково?

Молодший брат Дмитра Табачника Михайло — бізнесмен. Однак злі язики радять не розмежовувати діяльність двох братів. Навіть на дамбі в Конча-Заспі їх будинки стоять поруч, за одним парканом.

Фото: Макс Левін

До речі, Михайло Табачник — один з власників ТОВ «Інтерспорт», яке володіє землею, що потрібна НСК «Олімпійський» для проведення Євро 2012. Довгі роки уряд бодався з цією фірмою, намагаючись повернути землю, але «Інтерспорт» розуміючи, що сидить на золотих яйцях не здавався – торгувався до останнього. Домовитися вдалося лише нинішньому уряду. Стало відомо, що ТОВ «Інтерспорт» віддає свої землі в суборенду НСК «Олімпійському» до 2012 року. В цій історії насторожує той факт, що публічно не було оголошено: яку суму Міністерство науки, освіти, молоді та спорту — очолюване Табачником-старшим заплатить фірмі Табачника-молодшого.

Міністр солдатських пайків

Офіційні доходи міністра оборони Михайла Єжеля є порівняно невеликими. Влаштовуючись на посаду міністра, подав у Верховну Раду декларацію, «засвітивши» річний убуток у 287 тисяч грн.

Однак автор дозволить собі припустити: не такий міністр бідний, як малює в декларації. Адже армія потребує харчів, палива, шкарпеток. Багато чого купує армія у приватних фірм. Це вигідні для бізнесу замовлення і нині майже всі вони потрапляють в одні сіті, в одну бізнес-структуру, яка складається з фірм-клонів, що мають різні назви, але одну адресу, телефон, споріднених засновників та директорів.

Хто в нинішньому уряді лобіює інтереси цього бізнес-угруповання? Якщо знати: одна фірма з цього привілегійованого бізнес-павутиння — ТОВ «Органіка плюс» — мала в засновниках дружину Єжеля – Наталю Климентівну, здогадатися неважко.

Фото: Макс Левін

Наталя Єжель почала годувати солдат, ще за другого прем’єрства Януковича. В наступному уряді Тимошенко «Органіка плюс» реорганізувалася – відбулося клонування на кілька споріднених структур, що продовжили постачати армії харчі, а також паливні матеріали. З конкурентами це бізнес-угрупування розправлялося нещадно, в проведених операціях відчувалася рука талановитого військового стратега. В хід йшла таємна зброя — касторка. Цей чудо-препарат потайки доливали конкурентам в казани з армійською кашею. В результаті, цілі гарнізони капітулювали в туалети, а фірми Єжеля переможно займали звільнений плацдарм. Бізнес йшов чудово, аж поки прем’єр Тимошенко не ввійшла в жорстку конфронтацію з президентом Ющенком. Тоді вона розповіла громадськості про космічні ціни на ковбасу для солдат — з голосним скандалом з посади полетів міністр оборони Юрій Єхануров.

А фірми-постачальники дорогої ковбаси, просто помінявши назви, годують солдат й за уряду Азарова. І навряд щось може похитнути позиції міністра-годувальника. Адже Єжель,як виявилося, є близьким (тільки не смійтеся!) до Юрія Іванющенка. Більше того – він потрібен «Родині». Навіщо? Бо активно відчуджує землю Міноборони в Балаклаві – аби старщому сину гаранта було куди розбудовувати шикарну яхтову марину.

Далі буде

Татьяна Чорновил,

http://lb.ua

 

Олександра Кужель: Всі посилаються на Януковича, коли говорять, що хабарі йдуть нагору «в общак»

0

Дата: 09-03-2011 | Автор: maxim | Размещено: Власть и политика
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Loading ... Loading ...

Александра Кужель – находка для журналистов. Ее не надо долго раскручивать на яркие фразы, которые можно вынести в заголовок.

Она назначает интервью в бывшем здании ТАС-Коммерцбанка, где много лет находится офис Сергей Тигипко и куда недавно переехала партия “Сильная Украина”.

Комната Кужель заставлена коробками. «Мы в процессе переезда, это Костя еще не разобрал”. Костя – это политолог Константин Бондаренко, который, как и Кужель, является замом главы партии «Сильная Украина”. Они сидят в одном довольно тесном кабинете.

Сейчас Кужель совмещает партийную работу с депутатством в Верховном Совете Крыма. И считает себя единственным оппозиционером в Крыму, к которой ходят жаловаться на власть.

В подтверждение своих слов Кужель достает школьную тетрадь. “Это мой журнал приема граждан”, — говорит она.

Попутно Кужель предлагает реорганизовать работу парламента автономии. “Я считаю, что здание Верховного Совета Крыма надо отдать Дому пионеров, а для принятия решений оставить пять кнопок для пяти лидеров фракций”, — недовольна Кужель кнопкодавством.

Во время разговора теплее всего Кужель отзывается о Тигипко и Тимошенко, которая во время второго премьерства назначила Кужель главой Госкомпредпринимательства.

А вот множество других деятелей получили от нее увесистые словесные оплеухи. При этом, Кужель не стесняется в выражениях, называя кого «бультерьером», кого «шавкой», а кого и «гнидой». Своему же шефу Сергею Тигипко она пророчит президентство.

Разговор с журналистами Кужель начинает сама, не дожидаясь вопросов, с актуальной для нее крымской темы. Оказывается, Кужель на местном уровне вовсю воюет с… Дмитрием Фирташем.

- На днях я отправила очень интересное письмо главе Налоговой Украины с просьбой сделать полный аудит двух предприятий. Первый – это Крымский содовый завод, который в прошлом году показал 34 миллиона убытков, при том, что перед этим у него в 2009 году было 62 миллиона прибыли.

А второй завод – это «Крымский титан». Какой для меня был шок, когда я узнала, что “Крымский титан” работает даже выше проектной мощности, а город Армянск, где он является единственным предприятием – убыточный.

Мы знаем, что титан на мировом рынке имеет огромную цену, реализация бешеная, то есть застоя нет. Это значит, «Крымский титан» свою продукцию реализует по себестоимости на офшор, откуда продает по полной цене.

- Так вам надо не в налоговую писать, а Дмитрию Фирташу, который является владельцем “Крымского содового завода” и “Крымского титана”!

- Нет, это вопрос к налоговой. Чтобы они посмотрели, по каким ценам идет реализация с “Крымского титана”, и какие налоги остаются в районе. Тем более, что 90% живущих в Армянске – это сотрудники завода.

Я встречалась с представителем президента в Крыму Яцубой, и уже даже он говорит: «Саша, я ездил на завод. Там был мизерный налог на землю, и я потребовал, чтобы все пересмотрели».

Я, конечно, была убита этой нищетой. Люди живут в многоэтажках, в которых никогда не было водоснабжения и отопления. В каждой квартире стоит котел.

Если честно, для меня это был шок. Я же сама русскоговорящая. Но когда приехала в Крым, во мне понимание украинскости поднялось больше, чем за года. В Крыму полное невосприятие Украины… Люди думают: “Я буду сидеть без канализации, без воды, без тепла, но главное, чтобы был русский язык и дружба с Россией”.

Я в Севастополе говорю: «Вот вы поете: «Севастополь, Севастополь, город русских моряков». Давайте будем говорить: «Севастополь для севастопольцев – евреев, русских, татар, украинцев». Все, глаза тухнут, они меня не слышат.

- То есть, Крым для Украины потерян?

- Сейчас нас там нет. Местные у меня спрашивают: «Ты едешь к себе в Украину?». Это меня убивает.

Необходимо провести насильственную программу созидания Крыма. Не ломки, как это происходит постоянно, а созидания. Потому что я с симпатией отношусь и к татарам, и к русским, и украинцам. Мне говорят: “Вы видели, татарам дали место на строительство мечети?”. Я говорю: “А я рада. У меня есть церковь православная, почему им нельзя иметь?”.

 

«ЯЦЕНЮК ДЛЯ МЕНЯ НЕ СУЩЕСТВУЕТ»

- Вы сейчас в оппозиции или во власти?

- Не в оппозиции и не во власти. Я такая всегда.

- Даже когда вы были в правительстве Тимошенко?

- Да. Я работала и при Тимошенко, и с Ющенко. Вопрос не в том, с кем ты работаешь, а дают ли тебе делать то, что ты хочешь. Если есть кредит доверия, то работать интересно. Но если не дают делать, я не останусь на должности.

Вот Тигипко год назад пошел во власть. И я сейчас десять раз перекрещусь – слава Богу, что он там!

- Если бы Тигипко был сегодня в оппозиции, вашу партию могли бы уничтожить намного быстрее?

- Ничего подобного. Разве Яценюка кто-то трогает? Еще и доплачивают!

- Что значит «еще и доплачивают»?

- Я имею в виду, чтобы они поднимали темы, которые отвлекают от происходящего в нынешний момент и действительно важного.

- Кто поднимал отвлекающие вопросы? Яценюк?

- Да, я с ним работала. Могу сказать, что историю со средним пальцем я не забуду никогда (Кужель показывает средний палец). Как происходит во всем мире? Когда в президента бросают обувью, президент говорит: «Не садите его, не надо криминальной ответственности», и красиво уходит. Что у нас устроил этот юноша? Я с ним работала в Нацбанке…

- А кем вы были в Нацбанке?

- Я была советником у Тигипко. Вообще-то Яценюк в Нацбанке отвечал за хозяйственную деятельность. Я решала с ним вопросы проведения Дня Святого Николая с детками… У Яценюка были вопросы обеспечения работы Нацбанка.

Но когда он сегодня рассказывает, что спас Украину от дефолта, то он не говорит до конца всю правду, что там было еще два интеллектуала, которые все это вели – Саша Шлапак и Вадим Пушкарев.

Я думаю, что приход Яценюка ко власти в Украине – это даже страшнее, чем приход Ющенко. Никто не пытается его анализировать. Первый раз меня напрягло, когда я была в Черновцах, и мне одноклассники Яценюка сказали, что он, учась в школе, вел тетрадь записи плохих поступков своих одноклассников.

- Разве это был не черный пиар?

- Это не черный пиар, вы просто встретьтесь с одноклассниками Яценюка. На примере Яценюка очень четко видно, что делает с людьми испытание деньгами и властью.

Я его видела, когда он был министром экономики Крыма, я приезжала его проверять. Он тогда был ставленником Пинчука. Но во всей красе он проявился когда стал министром экономики Украины в помаранчевом правительстве Еханурова. Я направляла ему письма по дерегуляции, по упрощению, очень много – он даже не встречался.

Хотя я могу сказать самые теплые слова о Петре Порошенко, о покойном Саше Зинченко. Один был секретарем СНБОУ, другой — главой администрации, но когда к ним обращалась я, голубая Кужель, не было ни разу, чтобы они не ответили на письмо, не перезвонили. Говорили: “Саша, покажи, какие реформы?” Яценюку ничего этого не надо было.

Но это не все. Надо было видеть, каким стал Яценюк, когда пришел на пост замглавы администрации президента. Этот парень вообще не разговаривал. Он даже не делал вид, что кого-то знал.

Я вам опишу историю, после которой люди перестают для меня существовать. Была очередная встреча бизнеса с властью, которые проводил Ющенко. Я выхожу, выступаю достаточно жестко. Я имела право Ющенко говорить все, что думаю, потому что мы много лет дружили. Заканчивается эта встреча, подходит ко мне Яценюк и говорит: «Больше ты слова не получишь никогда, пока я буду на должности». Это говорит зам главы администрации!

Насколько высокого мнения я об Александре Шлапаке, который является воплощением культуры, интеллигентности, образования. Настолько вот такие вещи я не приемлю. Это – шавка!

- Такая ваша оценка не связана с тем, что Яценюк сейчас забирает рейтинг Тигипко?

- Нет, вот это мне фиолетово! Если бы у меня можно было выбрать кого-то лучше, то я бы ушла. А кто говорил, что нельзя голосовать за Ющенко? Не Александра Кужель? На что мне отвечали: «Как ты можешь? Ты же столько лет с ним дружила!».

Я в ответ: «Поэтому и говорю. Я точно знаю, что он не может быть президентом. Я видела, как его сделали руками, как он возник на политическом небосклоне, когда умер Черновил. Не потому, что Виктор плохой как человек! А потому, что я знаю точно, что он не может быть президентом. Там нужны другие качества».

И если бы в 2005 году назначили премьером Порошенко, может быть, результаты помаранчевой революции были бы другие.

«МНЕ ТАК И НЕ УДАЛОСЬ ПОТОПТАТЬСЯ ПО ЛУЦЕНКО»

- То есть вы считаете, что в 2005 не надо было назначать Тимошенко премьер-министром? При том, что с Тимошенко вы работали во втором ее правительстве и стали довольно близки…

- Юля меня пригласила на работу из чужой команды. Я же нахожусь в команде Тигипко с 1998 года, я и с ним согласовывала свой переход в правительство Тимошенко. Но она же не просила: «Саша, иди в мою партию». Она сказала: «Саша, помоги мне с этим куском работы, с предпринимательством, у меня все горит».

Я сказала: «Будешь поддерживать, помогать?», она сказала: «Буду». И Юля ни разу не отступила. Даже когда я очень серьезно топталась по интересам ее однопартийцев.

Был очень показательный момент – это Госинспекция по контролю за качеством лекарств. Там сидел человек, который плевал на всех, ногами открывал двери – Падалко. Это была не то что гнида, я даже не могу передать — молодое хамло, с такими деньгами, ездил постоянно с охраной!

У меня фармацевты 8 месяцев жили в Госкомитете по предпринимательству. И я провела все шесть постановлений, которые защитили фармацевтов, аптеки. Я убрала обязательное согласование с ним паспорта, цены, экспорта-импорта…

Вот где мне не удалось потоптаться, это по Луценко. Он мертво отбивал мои все начинания. Это ведь я предложила отменить разрешения на получение печати, и дважды докладывала на Кабмине, но Луценко не давал ничего сделать. А сейчас это решение провели, молодцы! Нигде в мире не нужно идти получать разрешение на изготовление печатей. И даже когда мы прощались с Юлией Владимировной, я ей говорю: «Единственное направление, по которому я не успела потоптаться – это Луценко».

- Как вы с ней расстались?

- На удивление, за все 17 лет в политике, ко мне никто так по-человечески не относился. В день ее отставки в 7 часов вечера мне позвонили в приёмную и попросили, чтобы я пришла. Юлия Владимировна пригласила меня в кабинет. Мы сели, и мне, политику с таким стажем, впервые сказали: «Александра Владимировна, спасибо вам за работу. Вы сделали даже больше, чем я ожидала. И если вы посчитаете возможным идти со мной в команде, я бы считала это за честь».

Я сказала: «Спасибо, но я не могу быть в оппозиции, потому что я защищаю предпринимателей. Я могу быть со своей позицией». Мне все говорят: «Почему ты критикуешь власть, у тебя же Тигипко в правительстве». Я говорю: «Ну и что. Это что, делает неприкасаемыми таможню или ветеринаров?». Я — оппонент. У меня нет времени на оппозицию.

- Вы считаете, обвинения против Тимошенко – это репрессии?

- Да. Потому что у меня в Крыму милиция закупила бензин по 11 гривен за литр еще два месяца назад.

Еще для меня страшная боль – это Макаренко (глава Государственной таможенной службы времен правительства Тимошенко, сейчас под арестом по делу РосУкрЭнерго). Я считаю Макаренко глубоко порядочным офицером и специалистом. Когда возникал вопрос на таможне, Макаренко сразу садился, приезжал, тут же были разборки – где задержка, кто требует взятки…

Сегодня мне разведчики с таможни прислали справку о том, сколько недополучил бюджет за прошлый год. Взяли коды внешнеэкономической деятельности и посмотрели все товары, что прошли за это время. Взяли по средним ценам господина Макаренко – и вышло, что в 2010 году должно было прийти в бюджет на 26 миллиардов больше!

Что происходит? Например, девушка завозила контейнер с китайской мебелью. Раньше она платила 22 тысячи гривен. Сейчас ей говорят – 66 тысяч плюс 40 тысяч, где 40 – это взятка. Она им ответила: «Подавитесь этим контейнером». Потому что свою дешевую мебель она не продаст за такие деньги.

И так по каждому направлению.

Я – прагматик, мне осталось немного лет жизни, и я хочу максимально успеть. Когда мы отправили президенту обращение по таможне, я в открытую написала о том, кто это может крышевать: «Виктор Федорович, нам везде показывают на вас». Если это неправда, тогда примите решение по Калетнику.

- Ваша борьба с коммунистом Калетником на таможне – это ответ на борьбу коммунистов с Тигипко?

- Избави Боже! Если бы я боролась с коммунистами, то у меня есть гораздо более интересные материалы. А Волга, а Саша Рябченко, представитель Григоришина? Просто ребята сидят тихо, а там у них идут такие потоки! Посмотрите, кто сидел на стандартизации? Это тоже коммунист.

Или посмотрите на Киевский инсулиновый завод, за который я еще в 2009 году боролась. Там даже государственный инсулин зарегистрировали на частное лицо, который забаррикадировался так, что мы даже с милицией и Турчиновым не смогли войти. Там до 100 миллионов в месяц отмывается, и его крышуют коммунисты.

- По вашему мнению, кто находится во главе коррупционной пирамиды на таможне? Калетник?

- Думаю, что он не во главе. Он бы не посмел. А кто во главе — не знаю. Сама бы хотела узнать.

- Может, Юрий Иванющенко, он же «Юра Енакиевский«?

- Я позвонила главному ветеринарному врачу, и говорю ему: «Я бы просила вас обратить внимание на информацию, что за каждое разрешение, которое вы выдаете за ввоз рыбы, раньше за одну тонну ввозимой рыбы брали 10 долларов, а теперь — 37 долларов взятки. Всем предпринимателям вы говорите, что за вами стоит Иванющенко. Я вас предупреждаю — вы должны ему отвечать. Потому что я точно знаю, что он там не стоит».

- Откуда вы знаете?

- Я прозвонила через аффилированных к Иванющенко людей, они говорят: «Александра Владимировна, нас там близко нет».

Поэтому я говорю ветеринарному врачу: «Вы понимаете, что я об этом буду говорить публично, и этот депутат (Иванющенко) вам свернет голову за то, что вы ссылаетесь на него».

А на таможне пусть разбирается президент, потому что в конечном итоге все ссылаются на него, когда говорят, что взятки уходят «в общак» наверх.

- Но вы же не станете утверждать, что при Ющенко такой системы не было?

- Коррупция при Ющенко была совершенно другая. Происходящее сейчас я воспринимаю просто как каток.

При Ющенко первые четыре месяца вообще никто не брал, и бизнес весь орал, что ничего не двигается, не решаются вопросы. А все боялись брать, думали, вдруг и правда в тюрьмы будут сажать. А потом взяли и подняли тарифы взяток в десятки раз.

То есть, если в Киевскую горадминистрацию можно было за 10 тысяч долларов зайти и решить вопрос, то после этого стало 100 тысяч.

 

«НАЛОГОВЫЙ МАЙДАН БЫЛ ИЗ-ЗА БРОДСКОГО И КОЛЕСНИКОВА»

- Прошел год после того, как Янукович стал президентом. Между первым и вторым туром выборов Тимошенко предложила Тигипко пост премьер-министра, но он отказался. Видя все, что сейчас происходит в стране, вы считаете, Тигипко тогда правильно поступил?

- Мы тогда говорили об этом и с ним, и с Юлией Владимировной. Тигипко тогда сказал абсолютно правильную фразу, и я с ним согласна: «Мой избиратель настолько интеллигентен и образован, что может проголосовать во втором туре сам». И в итоге голоса Тигипко разделились 50 на 50.

Даже если бы он тогда ответил Тимошенко: «Я согласен на премьерство», это было бы нечестно, потому что его голоса автоматически нельзя было добавить к голосам Тимошенко.

Да, и еще буквально один момент, который меня в Тимошенко удивил. Когда Сергей Леонидович пошел на выборы президента, я работала главой Госкомпредпринимательства. И я подумала: «Ну все, мне хана, теперь я ни одного документа не проведу через Кабмин, потому что все знают, что я человек из команды Тигипко».

Но ни разу, клянусь, ни словом, ни действием мне не было показано со стороны Тимошенко, что «твой же кандидат там баллотируется, а ты тут, гадина, с документами к нам ходишь».

- В итоге Тигипко стал вице-премьером у Азарова. Насколько вообще его голос слышен в сегодняшнем правительстве?

- У него совсем другая задача. Когда в 2004-ом Тигипко ушел, я каждый год несколько раз с ним встречалась, уговаривала вернуться в политику. Он не разрешал даже поднимать эту тему. Я догадываюсь, почему он решил вернуться. Многие идут туда заработать, а Сергей понимает, что надо либо уехать с этой страны, либо начинать перемены. Кто вообще из вице-премьеров хоть раз говорил о реформах? Никто.

- Ну, Колесников часто говорит…

- После Налогового кодекса Колесников перекрестился и больше не хочет. Потому что благодаря ему все это и вышло…

- Что?

- Налоговый майдан. Это была их редакция Налогового кодекса – Бродского и Колесникова.

Кстати, мне рассказывали один случай, когда к Тигипко пришли люди из группы Клюева и стали выдвигать претензии: «Ты знаешь, что твоя Кужель договорилась с бастующими, чтобы писали на плакатах не «Долой Тигипко!», а «Долой Колесникова и Бродского!».

А Тигипко отвечает: «Понятия не имею». Ведь он действительно не знал.

После всех этих событий мы встретились с Колесниковым, и он мне говорит: «Я о тебе раньше думал лучше». Я говорю: «Я это как-нибудь переживу».

Когда люди приходят к Тигипко жаловаться на меня: «Вот, смотри, твоя Кужель то-се…», он отвечает: «Это Кужель. Она политик со сформировавшимся именем».

Но вы думаете, Тигипко мне все время говорит: «Саша, молодец, спасибо»?

- Так вы конфликтуете?

- А как? Знаете, как ему со мной трудно? Янукович говорил, что у меня самый большой недостаток – что я на все имею собственное мнение. А представьте, когда такая властная женщина рядом с умным и тоже достаточно властным мужиком. Это довольно сложно.

- Вам не обидно, что Тигипко стал министром социальной политики, а не экономики, как изначально предполагалось?

- Он согласовал с президентом, что он проводит реформы. Президент ему дал на это добро. И Сергею никто ничего не навязывает. Но он не бросил ни одну из тех реформ, что начал, а только углубил. Кроме него, никто не занимался таможенной реформой. Наоборот, таможня продолжает мешать. Реформу в строительстве Тигипко как вел, так и ведет.

Или почему он проводит рабочие группы по доработке Налогового кодекса? Сейчас начинает пенсионную реформу, которой альтернативы нет. Мы идем в пропасть. Если сейчас не сделать изменений, то ваше поколение не получит пенсию, но всю жизнь будет платить взносы.

А относительно того, что Тигипко возглавил министерство социальной политики, а не экономики, то я по себе могу сказать. Я — государственный менеджер очень высокого уровня. Если вы меня сегодня поставите министром культуры, я вам завтра отлажу так механизм, что культура не будет убыточной. Это не значит, что врач должен возглавлять министерство здравоохранения, Ступка – министерство культуры. Мы уже увидели, что это неправильно.

- Каковы политические перспективы Тигипко? Его рейтинг падает, и предпосылок для роста нет, если он будет дальше находиться во власти.

- Я не согласна с вами. Я буду максимально делать все, чтобы население было просвещено. У него должна быть информация. Тогда у него будет право выбора. На сегодняшний момент их загнали в состояние ужаса и неуверенности в завтрашнем дне. Оно обязательно во что-то превратится. Для меня лучше, если оно превратится в возможность реализации людей как предпринимателей, учителей и так далее. Страшнее, если оно прорвется, как в Египте.

- В ноябре вы заявляли, что имеют место случаи, когда давят на членов «Сильной Украины», чтобы они переходили в Партию регионов.

- Это продолжается и сейчас. У нас очень многих мэров задавили, не давая работать. У Костусева замом работает наша Светлана Фабрикант. Когда были выборы, обещали, что она будет секретарем Одесского горсовета. Вместо этого дали не самый лучший кусок, но самый тяжелый – социальный. Думаю, в ближайшее время ее сожрут.

- Почему это давление происходит — в целом по стране?

- Мы все поняли, когда посмотрели, у кого мы забираем голоса. Всего процентов четыре взяли у Юли, основной же электорат мы забрали у Литвина и Партии регионов.

«ЛЕВОЧКИН ЗАКРЫЛ ЯНУКОВИЧА»

- Сегодня вы в Трудовой Украине, но несколько лет назад были в Партии регионов. Как вы там очутились?

- Я пошла работать в правительство Тимошенко, когда была членом Партии регионов. И за это меня исключили. А вступила я 2007 году, когда работала у Яцубы заместителем министра. Тогда еще с Януковичем был разговор, он пригласил меня баллотироваться в мэры Киева от партии. И тогда такое подняли Левочкин с Табачником! Янукович говорит: «Саша, ты видишь, тут такая команда…». Янукович не хотел конфликтов в партии, как раз съезд намечался.

- А почему Левочкин не хотел вашего баллотирования?

- У нас с ним давний конфликт, когда он работал у Кучмы. Он же его практически закрыл! Леонид Данилович был всегда очень доступен, сколько я работала в Госкомпредпринимательстве. Но после прихода Левочкина мы доступа не имели.

- Вы негативно оцениваете Левочкина в команде Януковича?

- Я оцениваю его как талантливого человека. То, как он строит свою карьеру, говорит, что этот человек талантливый. Есть разные бультерьеры. Есть такие, как Медведчук, с великим интеллектом. А есть такие, как Балога, с которыми я бы рядом… Люблю животных, но завела бы лучше Медведчука. А Левочкин закрыл Кучму от реального общения с командой.

- А сейчас?

- То же самое происходит.

- Он закрыл Януковича?

- Я думаю, что да. Это все чувствуют в Партии регионов.

- Есть такая информация, что Левочкин близок с Тигипко и даже готов был продвигать его в премьеры…

- Зачем? У этой группы есть очень сильный Бойко. Кстати, это единственный человек, к которому я до сих пор не могу сформировать свое отношение. С одной стороны, профессионал. С другой стороны, он очень замкнут.

С третьей, для меня было открытием – Бойко этого никогда не афиширует — что он построил и содержит огромный великолепный детский дом. Делает это сам, втихаря! Для меня он самый загадочный политик в Украине. Я не могу сказать, что я позитивно или негативно отношусь к нему.

- Вы считаете, в перспективе у Тигипко есть шанс стать премьер-министром?

- Я считаю, что у Тигипко есть серьезные шансы стать президентом Украины — на следующих выборах.

- То есть, в победу Януковича на следующих выборах вы не верите?

- Мне кажется, Украина не доживет до новой победы Януковича. Выборы могут быть и не в 2015 году, если он сейчас не изменит ситуацию. У меня была надежда, что Янукович, чтобы изменить свое прошлое, создаст свое будущее. Я с ним работала, он очень жесткий. Если он сказал, там все боятся.

Поэтому я не могу понять, что сейчас происходит в Украине. Янукович же действительно хочет реформ! И Тигипко мне говорил: «Саша, если я только почувствую, что это игра, что не будут проводить реформы, а только заговорят – я уйду. Но до последнего момента, как он будет поддерживать реформы – я буду делать. Чтобы было хотя бы на чем колею прокладывать. А говорить: «Подождите пять лет, я приду ко власти…» – так уже ничего не останется, ни канализации, ни пенсионеров».

http://www.pravda.com.ua

Автопарк Азарова влетит украинцам почти в два миллиона

0

Дата: 09-03-2011 | Автор: maxim | Размещено: Власть и политика
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Loading ... Loading ...
Правительство потратит из бюджета 1,7 млн грн на техническое обслуживание и ремонт своих автомобилей. Хозяйственно-финансовый департамент Секретариата Кабинета министров провел тендер на техническое обслуживание и ремонт своего автопарка.

По его результатам, больше всех повезло компании «Автосоюз», которой правительство заплатит за ремонт и техническое обслуживание 510 тыс. грн., пишет «Дело».

Чуть меньше — около 500 тыс. бюджетных гривен — достанутся компании «Атлант-М Лепсе».

Компании «Укрпромпостач», правительство перечислит почти 300 тыс. грн., а «Автосаммиту на Столичном» — 200 тыс. грн.

В победителях правительственного тендера также оказались компании «Сигмасервис» и «Мега-М». На их счета «капнут» 141 тыс. грн. и 121 тыс. грн. соответственно.

Как известно, в начале года тендер на ремонт и техническое обслуживание своего автопарка провела Верховная Рада.

На эти цели парламент потратит 2 миллиона гривен. При чем ремонтировать депутатские машины будет малоизвестная компания ЧП «Рента».

Услуги по аренде служебных помещений под стоянку депутатских автомобилей обойдутся в 720 тыс. грн.

http://for-ua.com