На прохання редакції журналіст Олег Ільїн зустрівся з народним депутатом останнього скликання, доктором наук в галузі сталого розвитку,засновником міжнародної науково-експертної Громадської організації «Ecostar» Віктором
Борисовичем ХАЗАНОМ. До вашої уваги пропонуємо запис бесіди:

– Що являє собою «Ecostar» і з якою метою створено цю організацію?

– Це громадська організація. Закон України визначає громадську організацію як об’єднання громадян з метою захисту своїх прав. На жаль, в нашій свідомості ще побутує радянське розуміння таких структур як покликаних реагувати на звернення громадян. Справжнє ж місце громадської організації, її ефективна роль у суспільстві
– роль посередника у взаємодії влади і суспільства.
«Ecostar» – об’єднання науковців, які прагнуть донести суспільству і владі свій незалежний погляд з питань сталого розвитку й екологічної безпеки.
– До речі, як на мене, саме незаангажованого, незалежного погляду в Україні бракує мало не в усіх галузях…

– Я про це весь час і кажу! Академія наук також не може дати незалежних оцінок. Ця поважна наукова установа є частиною державної системи й вибудувана за принципом вертикалі. Саме потреба незалежної оцінки господарської діяльності привела мене до думки створити таке об’єднання.
Серед моїх друзів багато визначних вчених з різних країн світу. Це фізики,екологи, інші фахівці. Метою нашого згуртування є, перш за все, внутрішня й зовнішня екологічна безпека України.
Ми прагнемо виявляти й пропонувати до впровадження нові безпечні технології в різних галузях виробництва. За нашим задумом «Ecostar» має бути науковоприкладною відповіддю на виклики післячорнобильської доби.
– Вчені з яких країн входить до організації?

– В «Ecostarі» співпрацюють вчені з Канади, Сполучених Штатів Америки, Німеччини, Швеції, Франції,Польщі. Відділення нашої організації активно працюють у цих країнах. Зараз наше відділення відкривається в Ізраїлі.
– Це дуже добре. Наскільки менівідомо, єврейська держава має значний досвід у вирішенні питань екологічної безпеки…

– Саме так! Я спілкувався з колегами в університеті Єрусалима. Справді,рівень і фундаментальних і прикладних
досліджень в галузі екобезпеки в Ізраїлідуже високий. До речі, всі дослідження єврейських вчених спрямовані на раціональне й безпечне використання досить складних природних умов країни.
Та повернімось до «Ecostar». Хочу сказати кілька слів про наші здобутки.
Найперше, про що хочеться сказати, це наукове освоєння Чорнобильської зони.
Там працює багатопрофільна моніторингова лабораторія. Я започаткував екскурсії до Чорнобиля. На жаль, зараз цей проект викривлено. Йшлося про екскурсії для науковців. Не про людей, які представляють інтереси тих чи інших фірм. Проведенням екскурсій займається одна-єдина людина. Тобто проект немає жодної комерційної мети. Ми зустрічали пропозиції про створення спеціального відділу в міністерстві. Однак наша мета – не заробляти гроші на національній трагедії. Нагальна потреба об’єктивного спостереження за розвитком ситуації на теренах, прилеглих до АЕС, приводить туди багатьох незалежних науковців.
Хочу сказати про спільний українсько-французький проект. Через посольство Французької Республіки ми зв’язалися з провідними науковцями цієї країни й видали двотомник праць французькою й українською мовами. Збірка містить дослідження з питань генетично модифікованих організмів, екологічної безпеки, сталого розвитку та ін.
Наступним важливим чинником діяльності «Ecostar» є проведення наукових конференцій з питань фундаментальної
науки. Наш основний, так би мовити, ідеологічний принцип полягає в тому, що прийняття управлінських рішень має ґрунтуватися на досягненнях фундаментальної науки. Тож ми провели дві конференції з питань фундаментальних досліджень у фізиці. Перша була, скоріше, невеликим семінаром. Тоді ми зібрали близько сорока науковців. Друга стала по-справжньому представницькою. В її роботі взяли участь кілька сот вчених з багатьох країн.
Зауважу, що для проведення таких форумів ми залучаємо лише власні кошти. Це певною мірою, пересторога,
що дозволяє зберігати неупередженість досліджень і незалежність їхніх результатів. Наголошую на тому, що ми не залучаємо жодної копійки державних коштів.
«Ecostar» сьогодні залишається однією з небагатьох по-справжньому незалежних науково-експертних організацій. Дотепер ми не маємо спеціального штату працівників.
Однак професійне й кваліфіковане поширення інформації потребує залучення відповідних і людських, і матеріальних ресурсів. Нам під силу вирішення цих нагальних організаційних питань.
– Вікторе Борисовичу, останнім часом виникають нові проекти й ідеї стосовно охорони довкілля.
Якої Ви думки про «Екологічну Конституцію Землі»?

– Я підтримую все, що може мати позитивний вплив на вирішення проблем сьогодення. Однак, слід розуміти, що за своєю суттю й спрямуванням подібний проект є радше в позитивному значенні слова пропагандистським, ніж прикладним. Досвід останніх десятиліть приводить до невтішних висновків. Міжнародні домовленості стосовно захисту довкілля досягаються дуже важко й виконуються вельми неохоче. Згадаємо той самий «Кіотський протокол», навколо якого точаться постійні суперечки. Його досконалість також викликає цілком обґрунтовані сумніви. Ні для кого не секрет, що наша держава продає квоти на шкідливі викиди через згортання виробництв, а не завдяки впровадженню досконалих сучасних технологій в металургії та хімічній промисловості.
Мушу сказати, що міжнародні документи з питань захисту довкілля не мають достатнього спонукального впливу ні на уряди, ні на промислові кола. То й прийняття «Екологічної Конституції Землі» як документа правового, я вважаю, неможливим через значні культурні й законодавчі розбіжності в практиці країн світу.
Та цей проект може відіграти значну позитивну роль тим, що увагу громадськості буде (далеко незайве!)
ще раз звернуто на стан планети Земля і на потребу вкрай обережного поводження з її ресурсами.
Основні рішення відносно довкілля мають прийматися на національно-державних рівнях. Найважливішим
для прийняття будь-яких рішень чинником є громадський запит. Суть сталого розвитку полягає в комплексному підході до соціальних, економічних і природних питань.
Власне для справжнього переходу до сталого розвитку потрібна зміна наукового погляду на розвиток суспільства. Цей погляд має включати оптимізацію впливу діяльності людини на довкілля. Сьогодні кожний науковець займається досить вузькою галуззю – психологією, економікою, соціологією, екологією.
Ці знання слід об’єднати, аби досягти не просто поліпшення стану природного середовища. Мета полягає в тому, щоб в основу розвитку суспільства були покладені інші принципи.
– Коли в цьому контексті поглянути на сучасний стан української енергетики й гучні голоси на підтримку
атомної електроенергетики…

– Останні події в Японії практично й безповоротно довели, що існуючі традиційні реактори небезпечні. При будівництві АЕС Фукусіма не було враховано дуже низьку імовірність збігу в часі цунами й землетрусу. У нас, в Чорнобилі, не було взято до уваги ідеалогічний чинник швидкісної зупинки реактора з порушенням технології процесу.
Скільки ще нещасть має статися, аби виробничники побачили згубність саме такого шляху розвитку атомної
енергетики?
Тепер до поширеного аргументу прихильників традиційних АЕС. Електростанції такого типу дешеві в експлуатації. Безпосереднє утримання устаткування тут і справді потребує менших коштів.
Та до якої статті витрат на АЕС зарахувати кошти на зберігання відходів? На щастя, ще жодне родовище радіоактивних відходів у світі не спричинило аварій. Та саме в цій частині експлуатації атомних
станцій можливе неконтрольоване використання коштів.
Мова не про заборону використання енергії розщеплення атомного ядра для одержання електрики. Йдеться про те, що сучасна світова енергетика виявляє постійну заангажованість,використовуючи лише один спосіб
перетворення атомної енергії в електричну. Тут просто слід перейти до застосування інших технологій. Звісно, для технологічного переоснащення цілої галузі знадобляться кошти. Та зрозуміло й інше. Вкладення в безпеку повернуться значними збереженнями під час експлуатації.
Але головна проблема нашої енергетики в іншому. Від Радянського Союзу Україна успадкувала централізовану мережу електропостачання. Одним із джерел потенційної небезпеки є лінії електропередач. Слід перейти до системи локального вироблення й постачання електрики.
– Гаразд. Якими тоді можуть бути джерела електроенергії? Спроби розвитку вітроенергетики в нашій країні не дістали належної державної підтримки.

– А що Ви скажете про відходи? Підраховано, наприклад, що одна свиноферма може забезпечувати в Україні електрикою 30000 споживачів. Щодо вітроенергетики. Коли «вітряки» виробляють значну кількість електрики на півночі Німеччини, на узбережжях Північного моря й Балтики, в нашій країні таких можливостей значно більше.
– Років п’ятнадцять-сімнадцять тому на Південному машинобудівному заводі бралися до виробництва вітроенергетичних установок. Тоді цей проект вважався практичним вирішенням питання електропостачання країни.
– Мушу звернути вашу увагу на зовсім не енергетичний і не екологічний аспект питання. Енергія руху повітря, на відміну від використання збагаченого урану, вугілля, газу, не дає можливості прихованого використання коштів. Дуже важко підвищити ціну на електрику, вироблену вітровою установкою,або одержану при використанні біологічної сировини.
Тож тут ми знову повертаємось до зв’язку соціально-економічного й природоохоронного мислення.
На превеликий жаль, прагнення неконтрольованого одержання й використання грошей в нашій свідомості сьогодні сильніше за міркування природної безпеки.
Саме шляху зміни таких шкідливих звичок в мисленні й присвячує,
в кінцевому підсумку, свою діяльність «Ecostar».

(Спеціально для «Технополіса»)
О. Ільїн

В Днепропетровске полным ходом идет подготовка к реформированию системы здравоохранения. Но даже на обеспечение сегодняшних нормативов денег не хватает.

«Сегодня по нормам должна быть 101 машина скорой помощи, у нас их 76, — рассказал директор департамента охраны здоровья горсовета Александр Рудяк. – Мы хотели купить еще машины, но самая дешевая «скорая» стоит 450-500 тысяч, реамобиль – 1,5 миллиона гривен. На доукомплектацию надо около 50 миллионов. А максимально дается 20-30% от необходимого бюджета».

Горздрав планирует реконструкцию приемного покоя больницы скорой помощи. Уже готов проект капремонта, чиновник заверяет, что в скором времени он будет соответствовать европейским нормам. Там даже установят современные дорогие томографы и прочую необходимую аппаратуру.

В рамках реформирования хотят увеличить количество пунктов скорой помощи. Сейчас их 8, по одному на каждый район. Чтобы обеспечить приезд скорой в течение 10 минут с момента выезда необходимо 18 пунктов скорой медицинской помощи. Пункты скорой помощи будут располагаться при лечебных учреждениях, заявил Рудяк. К тому же службу скорой помощи разделят на две: неотложную и экстренную. Неотложная будет выезжать к больным онкологическими заболеваниями, больным с повышенной температурой, гриппом. Экстренная будет обслуживать нуждающихся в скорейшей госпитализации и оказывать срочную медпомощь.

«Каждое лечебное учреждение будет иметь автомобиль скорой помощи, который будет обслуживать не ургентных больных, а плановых, — заметил Рудяк. – Если человек заболел и вызвал, то приедет врач и окажет помощь и назначит лечение».

В этом году продолжат строить радиологический центр, на это из госбюджета выделяются 10 миллионов гривен. Также продолжат оборудовать семейные амбулатории. В 24-х амбулаториях семейного типа сегодня работает 75 семейных врачей. А потребность Днепропетровска в специалистах такого рода гораздо больше.

«Нам необходимо 600 семейных врачей, — заявляет Рудяк. – В этом году мы планируем подготовить 20 специалистов. Подготовка одного семейного врача стоит 7 тысяч гривен».

На полноценную реформу необходимо 5-6 лет, считает Рудяк. По закону, который скоро примут, реформа в пилотных областях должна пройти до 2014 года. Разработанные горздравом планы реформирования здравоохранения в Днепропетровске уже лежат в Кабмине. Местные чиновники предложили несколько вариантов реформирования и перепрофилирования лечебных учреждений города. Они распределили все городские клиники и больницы по трем уровням. В каждом округе будет клиника интенсивного лечения, клиники вторичной помощи, так называемого планового лечения и хосписы.

Например, в один округ объединят Жовтневый и Бабушкинский районы. Клиникой интенсивного лечения станет или горбольница №16, или медсанчасть №56. Плановой будет горбольница №15. Один из корпусов этой больницы можно рассматривать как хоспис, считает чиновник.

Текст: Кристина Выхристенко

http://gorod.dp.ua/news/63768

На Днепропетровщине с помощью фальшивых документов теплоэнергетическое предприятие «позаимствовало» из государственного бюджета на собственные нужды 6 миллионов гривен.

Об этом «Днепропетровск: Комментарии» сообщила пресс-служба ГУ прокуратуры в Днепропетровской области.

Как стало известно, в настоящий момент прокуратурой города Днепродзержинска расследуется уголовное дело, возбужденное 30 мая текущего года по отношению к должностным лицам публичного акционерного общества «Днепродзержинская теплоцентраль» по ч. 2 ст. 364. УК Украины. Данное уголовное дело возбуждено по результатам прокурорской проверки следования требованиям законодательства в сфере теплоснабжения, которой было установлено, что в 2007 году функции по организации теплообеспечения правобережной части города было переданы от ПАО «Днепродзержинская теплоцентраль» к КП «Днепродзержинск-теплосеть».

Тем не менее, должностные лица ПАО, вопреки действующему законодательству и, сознавая, что указанный район большее не входит в сферу их компетенции, направил в Кабинет Министров Украины документы, согласно которых им якобы должна была быть выплачена разница в тарифах себестоимости тепловой энергии для населения за 2008 год, снабжением которой они не занимались.

В результате данных незаконных действий ПАО «Днепродзержинская теплоцентраль» получила средства субвенции на общую сумму в более чем 6 млн. грн., которые использовала на хозяйственные нужды предприятия, чем нанесла государственному бюджету Украины ущерб на указанную сумму.

Как ранее сообщали «Днепропетровск: Комментарии», накануне днепропетровские коммунальщики «нагрели» государство на 14 миллионов гривен.

http://dnepr.comments.ua/news/2011/06/14/163152.html

У  Всесвiтнiй день донора кровi понад сто військовослужбовців 25-ї окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади 6-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України добровільно здали кров для відділення планової хірургії з онкологічними ліжками Дніпропетровської обласної дитячої клінічної лікарні.

Про це інформагентству «Придніпров’я» повідомили в Дніпропетровському регіональному медіа-центрі Міністерства оборони України.

Як розповів голова зборів офіцерів бригади підполковник Ігор Лісін, дане рішення прийняли на загальних зборах офіцерів з’єднання, яке підтримали як командування з’єднання, так і об’єднання. Подібні масові заходи у нашій бригаді проходять щорічно.

«Сьогодні до здачі крові залучається особовий склад 1-го парашутно-десантного батальйону, а в продовж місяця кров здадуть практично всі офіцери, прапорщики, сержанти та солдати з’єднання», — зазначив офіцер.

У пункт для здачі крові перетворили звичайний клас у приміщені казарми.

«Для медичного персоналу Дніпропетровського банку крові працювати у таких умовах не звикати. Звісно, ми використовуємо лише одноразові системи та інші необхідні матеріали. Перед здачею крові всі донори обов’язково проходять огляд у лікаря терапевта, заміряється артеріальний тиск, і якщо у нас виникають хоча б невеликі сумніви, що до стану здоров’я донорів ми відмовляємо», — розповідає лікар-трансфузіолог Зінаїда Фомушкіна.

Загалом кожен військовослужбовець здав від 200 до 400 мл крові.

http://dnepronews.com.ua/krivoy_rog/articles/social/2011-06-14/10703.php

Стратегия национального масштаба «50 шагов борьбы с раком в Украине», разработанная украинскими онкологами, будет внедряться в странах СНГ. Об этом сообщил директор Национального института рака Игорь Щепотин.

Он напомнил, что впервые стратегия национального масштаба «50 шагов борьбы с раком в Украине» была разработана Национальным институтом рака. После этого она была разослана во все регионы Украины, проходило ее обсуждение, к примеру, в Черкассах специально собирались главные онкологи с регионов Украины и обсуждали эту программу в присутствии заместителя министра здравоохранения и было принято решение, что эта стратегия может быть принята как общенациональная в борьбе с раком в Украине, пишет «УНИАН».

Щепотин сообщил, что осенью 2010 года состоялся съезд СНГ, на котором украинская делегация презентовала данную стратегию онкологам из стран Содружества Независимых Государств. Эта стратегия была одобрена и оценена как перспективная. После — ее доработали в различных странах СНГ. Окончательный вариант стратегии был передан в исполнительный комитет Содружества Независимых Государств для дальнейшего продвижения.

В настоящее время исполком СНГ обработал эти данные и отдал главным онкологам для окончательного ознакомления. После этого пройдет процедура принятия данной стратегии как общей для стран СНГ.

По словам Щепотина, представитель медицинской службы СНГ проинформировал, что для принятия данной стратегии необходимо около года. «Исходя из этого, можно предположить, что к осени эта стратегия будет официально принята на уровне руководителей государств и тогда она начнет работать», — сообщил он.

По словами Щепотина, Благотворительный фонд Рината Ахметова «Развитие Украины» помогал в создании и реализации стратегии. «Когда эта стратегия была создана в Национальном институте рака, мы, как профессионалы, понимали ее важность, необходимость, и тогда Фонд Р.Ахметова принял активное участие в изучении этого вопроса. Позже они высказали нам полную поддержку и мы совместно с представителями Фонда Ахметова начали внедрять некоторые шаги по выполнению этой программы».

«Фонд активно участвует в практическом воплощении этой программы, которая была создана. В частности, мы начали уже внедрять такие шаги по реализации стратегии: это и популяризация знаний о сути заболевания, о том, каким образом можно проводить профилактику рака, как проводить раннюю диагностику. Это и популяризация понимания того, что рак не является приговором, потому что это такая же излечимая болезнь, как и все остальные и все зависит от своевременности обращения к доктору», — рассказал Щепотин.

По его словам, Фонд Ахметова стал принимать активное участие в реорганизации онкологической службы Украины. «При помощи этого фонда в различных регионах Украины в независимости от его географии в Донецке, Луганске или во Львове, осуществляются конкретные проекты по переоборудованию онкологических учреждений», — также сообщил И.Щепотин.

Кроме того, по его словам, на территории Национального института рака благодаря Фонду Ахметова будет создан новый радиологический центр, который пока что не будет иметь аналогов в Украине. В этом центре будет осуществляться диагностика и современное лучевое лечение онкологических больных.

Также, при помощи Фонда Ахметова разрабатывается очень важный и необходимый проект по телемедицине. В рамках этого проекта в Национальном институте рака будут установлены терминалы — это и операционная, и лаборатория, это и специальные конферецзалы, которые будут связаны при помощи телекоммуникаций с большинством онкологических и неонкологических учреждений Украины. «При помощи введения системы телемедицины специалисты смогут обсуждать конкретные клинические случаи, сложные диагностические случаи и т.д..», — добавил Щепотин.

Он отметил, что реализация стратегии «50 шагов борьбы с раком в Украине» позволит объединить усилия медиков и представителей органов местного самоуправления, профильных министерств и ведомств.

Документ предусматривает организацию профилактических мероприятий, регулярный мониторинг состояния здоровья населения и выявление рака на ранней стадии, помощь больным, обучение специалистов, а также проведение научных экспериментов. Кроме того, онкобольным гарантируют психологическую помощь, реабилитацию и диспансерное наблюдение.

http://for-ua.com/ukraine/2011/06/14/161910.html