Дикая жара последних дней июля превратилась в настоящий кошмар для сотен тысяч аллергиков Украины. По всему юго-востоку республики начинается цветение амброзии полыннолистной. Пыльца этого гигантского сорняка вызывает истинные мучения сенной лихорадки – то есть, поллиноза

Проще говоря, у человека заложен нос, он жестоко чихает, текут слезы и сопли, зудит в глазах, бьет кашель вплоть до удушья. Не только работать – жить в таком состоянии практически невозможно. Зачастую не спасают самые сильные антигистаминные препараты. Мучения длятся до осенних дождей. Медики обреченно рекомендуют во время цветения не выходить без марлевых повязок, чаще принимать душ, не покупать дыни и ни в коем случае не появляться на природе.

Количество аллергиков увеличивается стремительно, с каждым годом. Поллиноз уже называют «летним гриппом» — масштабы заболевания приобретают характер настоящей национальной эпидемии. Сейчас проблема касается каждой второй семьи, а еще через 3-4 года, по прогнозам специалистов, 50 процентов украинцев от мала до велика будут больны аллергией, а следом и бронхиальной астмой.

Официально считается, что летняя напасть не знает ни возрастных, ни социальных границ. Однако, прежде всего не выдерживает удара пыльцы подорванная иммунная система жителей промышленных мегаполисов.

На самом деле, есть тут и социальная градация. Если туберкулез в большинстве случаев – болезнь бедных и неблагополучных, то поллиноз выбирает вполне приличные семьи. Зачастую августовским чохом исходят самые известные и состоятельные громадяне.

Зеленая беда пришла на Украину из США, вместе с колорадским жуком. Уникально живучий сорняк предпочитает вспаханные, а потом брошенные земли. Во времена Союза заброшенного украинского чернозема в принципе не было. Зато сейчас – более чем достаточно. Если в большинстве стран Европы это супер-аллергенное растение практически истребили, то по данным Минагропрома Украины, амброзией заражено до четырех миллионов гектаров, или 7-10 % от общей площади незалежной державы!..

На Днепропетровщине количество аллергиков в два раза превышает средний украинский показатель. Поллинозом страдает множество горожан с «громкими» фамилиями – известные бизнесмены, учредители крупных банков, народные депутаты, творческая тусовка. Сам этот крупнейший индустриальный центр республики кое-как борется с нашествием амброзии. Зато в частном секторе и окрестностях мегаполиса она процветает в полном смысле слова, разрастаясь на заброшенных участках, в парках, на свалках и пустырях.

Есть под Днепропетровском поселок Кировское – нечто вроде местной Рублевки. Сосновый лес, относительно чистая речка Орель и дачные особняки стоимостью от миллиона баксов и выше. Естественно, все как полагается для достойного отдыха отечественной чинвничье-бизнесовой элиты – высоченные каменные заборы, вооруженная охрана, собаки и камеры слежения. Здешняя дача семейства бывшего президента Кучмы считается очень скромной…

Казалось бы, хозяева жизни предусмотрели все, чтобы отдых от трудов праведных был максимально комфортен. Чужие здесь не ходят. Единственный, кто волен проноситься над подстриженными «английскими» лужайками, теннисными кортами и частными пляжами – это ветер, который несет не только прохладу. Он несет пыльцу с буйно заросших сорняком окрестных полей!..

В критический июль-август днепропетровские богачи стараются уехать за рубеж. Но летняя антиаллергическая эвакуация удается не всегда и не всем.

Первым ситуация достала основателя сети элитных обувных бутиков «Luciano Carvari» Дмитрия Подопригору. Его дом тоже расположен в поселке Кировское.

- Избавиться от аллергии с помощью медикаментов у меня не вышло, — рассказывает Дмитрий. — Ежегодно уезжать на время цветения сорняка – тоже не вариант. Я понял, что единственный способ контролировать болезнь – свести к минимуму контакт с аллергеном, от которого страдаю не только я, но и чуть ли не половина жителей нашего поселка.

Сначала обувной король поднял на борьбу свою компании. Страдая за шефа, коллектив дружно взялся рвать поселковую амброзию. Но очень скоро идею пришлось переосмыслить – оказалось, многие из сотрудников украинской «Luciano Carvari» тоже получили поллиноз! И тут их осенил спасительный креатив: зачем чихать самим, если амброзию за копейки может собирать полунищее местное население?

Очень скоро по всей округе — на хатах, у магазинов, возле школы и на базаре появились красочные плакаты: «Неделя борьбы с аллергией! Задача – искоренить амброзию, вознаграждение гарантируем! 1 кг = 50 коп»

На буханку хлеба надо собрать восемь килограммов амброзии. Уже практически цветущей, потому опасной – но кто ж об этом знает?..

Поселяне сначала не поверили такому счастью. А когда два деда с тачкой получили за 46 кг амброзии аж 23 гривны – народ рванул на сбор «бурьяна». В первый вечер за два часа сдали 400 кг амброзии. На второй день начался полный ажиотаж. Днепропетровские журналисты снимали толпу с тачками, мини-трактор с прицепом и конные подводы, доверху набитые карантинным сорняком.

- Перший раз такэ, шоб за бурьян платили гроші! – радовались несчастные пенсионеры. Тут же явилась троица худых хлопцев характерной внешности. Они накосили 900 кг сорняка и не могли донести до пункта сдачи.

Только корчеванием с полным удалением корней можно пресечь размножение амброзии. Иначе из корня, как гидра, появляются несколько новых ядовитых стеблей. Но Дмитрий Подопригора все равно восхитился порыву. Сам с помощниками выехал на место, взвесил амброзию и заплатил за нее 450 гривен. Между прочим, это сотня бутылок пива.

- Собранную траву мы вывезем на свалку, где она благополучно засохнет и перегниет, не причинив никому вреда, — радостно цитирует предпринимателя газета «Днепр вечерний». — Всей амброзии в округе мы, конечно, не уничтожим, но я надеюсь, что пример будет заразителен, и в следующем году инициативу поддержат другие люди, имеющие возможность и средства организовать подобную акцию. Ведь только так, совместными усилиями, мы сможем победить аллергию.

… Пока бизнесмены Приднепровья пытаются поднять на борьбу с карантинной заразой сельский пролетариат, в курортной Тавриде вообще плюнули на это дело с высоких Крымских гор. Гигантские плантации амброзии душат Симферополь и другие города автономии. Зараза оккупировала крымскую степь, заполоняет предгорья и уже появилась на элитном Южнобережье, где еще несколько лет назад о ней не слышали вовсе. Только по официальным данным общая площадь засорения составляет здесь 20 тысяч гектаров.

Цветение, вызывающее тяжелейшие аллергические реакции у большинства людей, уже началось! Между тем, Министерство курортов республики рапортует о 20-30 % росте количества отдыхающих из центральных и северных регионов России. По сути, все они стали заложниками южной амброзии.

Она, к слову, в последние годы стала особенно агрессивна. По мнению ученых, причина в глобальном потеплении — увеличение содержания углекислого газа в атмосфере способствует ее бурному росту. Сухостойкое растение не только становится крупнее и вырабатывает больше пыльцы — сама пыльца делается более сильным раздражителем, содержит больше вещества, являющегося главным аллергеном.

Еще в мае министр аграрной политики и продовольствия Украины Николай Присяжнюк провёл в Симферополе научно-практическую конференцию по вопросам фитосанитарии и объявил начало месячника по борьбе с амброзией в масштабах всей страны. По его словам, в период массового цветения опасного сорняка украинский Кабинет министров и правительство Крыма будут бороться с ним общими усилиями.

Министр громко пообещал в кратчайшие сроки объявить амброзии тотальную войну. Но выстрел получился холостым. Начать боевые действия не удалось: в государственной казне почему-то не оказалось денег под имеющуюся программу. Не нашлось средств на борьбу с карантинным сорняком и в бюджете автономной республики.

Всего по Крыму обработали лишь шесть тысяч зараженных гектаров, хотя чистке подлежат сотни тысяч. Похоже, что чиновников и владельцев земли это не волнует. Для лиц «при исполнении» максимум наказания за наплевательское отношение к своей территории — штраф в 235 гривен. Частники вообще платят смешные 50 грн. Так что выгоднее платить «за амброзию», чем уничтожать ее.

http://life.comments.ua/2011/07/30/277907/na-dnepropetrovshchine-bolnie.html

На прохання редакції журналіст Олег Ільїн зустрівся з народним депутатом останнього скликання, доктором наук в галузі сталого розвитку,засновником міжнародної науково-експертної Громадської організації «Ecostar» Віктором
Борисовичем ХАЗАНОМ. До вашої уваги пропонуємо запис бесіди:

– Що являє собою «Ecostar» і з якою метою створено цю організацію?

– Це громадська організація. Закон України визначає громадську організацію як об’єднання громадян з метою захисту своїх прав. На жаль, в нашій свідомості ще побутує радянське розуміння таких структур як покликаних реагувати на звернення громадян. Справжнє ж місце громадської організації, її ефективна роль у суспільстві
– роль посередника у взаємодії влади і суспільства.
«Ecostar» – об’єднання науковців, які прагнуть донести суспільству і владі свій незалежний погляд з питань сталого розвитку й екологічної безпеки.
– До речі, як на мене, саме незаангажованого, незалежного погляду в Україні бракує мало не в усіх галузях…

– Я про це весь час і кажу! Академія наук також не може дати незалежних оцінок. Ця поважна наукова установа є частиною державної системи й вибудувана за принципом вертикалі. Саме потреба незалежної оцінки господарської діяльності привела мене до думки створити таке об’єднання.
Серед моїх друзів багато визначних вчених з різних країн світу. Це фізики,екологи, інші фахівці. Метою нашого згуртування є, перш за все, внутрішня й зовнішня екологічна безпека України.
Ми прагнемо виявляти й пропонувати до впровадження нові безпечні технології в різних галузях виробництва. За нашим задумом «Ecostar» має бути науковоприкладною відповіддю на виклики післячорнобильської доби.
– Вчені з яких країн входить до організації?

– В «Ecostarі» співпрацюють вчені з Канади, Сполучених Штатів Америки, Німеччини, Швеції, Франції,Польщі. Відділення нашої організації активно працюють у цих країнах. Зараз наше відділення відкривається в Ізраїлі.
– Це дуже добре. Наскільки менівідомо, єврейська держава має значний досвід у вирішенні питань екологічної безпеки…

– Саме так! Я спілкувався з колегами в університеті Єрусалима. Справді,рівень і фундаментальних і прикладних
досліджень в галузі екобезпеки в Ізраїлідуже високий. До речі, всі дослідження єврейських вчених спрямовані на раціональне й безпечне використання досить складних природних умов країни.
Та повернімось до «Ecostar». Хочу сказати кілька слів про наші здобутки.
Найперше, про що хочеться сказати, це наукове освоєння Чорнобильської зони.
Там працює багатопрофільна моніторингова лабораторія. Я започаткував екскурсії до Чорнобиля. На жаль, зараз цей проект викривлено. Йшлося про екскурсії для науковців. Не про людей, які представляють інтереси тих чи інших фірм. Проведенням екскурсій займається одна-єдина людина. Тобто проект немає жодної комерційної мети. Ми зустрічали пропозиції про створення спеціального відділу в міністерстві. Однак наша мета – не заробляти гроші на національній трагедії. Нагальна потреба об’єктивного спостереження за розвитком ситуації на теренах, прилеглих до АЕС, приводить туди багатьох незалежних науковців.
Хочу сказати про спільний українсько-французький проект. Через посольство Французької Республіки ми зв’язалися з провідними науковцями цієї країни й видали двотомник праць французькою й українською мовами. Збірка містить дослідження з питань генетично модифікованих організмів, екологічної безпеки, сталого розвитку та ін.
Наступним важливим чинником діяльності «Ecostar» є проведення наукових конференцій з питань фундаментальної
науки. Наш основний, так би мовити, ідеологічний принцип полягає в тому, що прийняття управлінських рішень має ґрунтуватися на досягненнях фундаментальної науки. Тож ми провели дві конференції з питань фундаментальних досліджень у фізиці. Перша була, скоріше, невеликим семінаром. Тоді ми зібрали близько сорока науковців. Друга стала по-справжньому представницькою. В її роботі взяли участь кілька сот вчених з багатьох країн.
Зауважу, що для проведення таких форумів ми залучаємо лише власні кошти. Це певною мірою, пересторога,
що дозволяє зберігати неупередженість досліджень і незалежність їхніх результатів. Наголошую на тому, що ми не залучаємо жодної копійки державних коштів.
«Ecostar» сьогодні залишається однією з небагатьох по-справжньому незалежних науково-експертних організацій. Дотепер ми не маємо спеціального штату працівників.
Однак професійне й кваліфіковане поширення інформації потребує залучення відповідних і людських, і матеріальних ресурсів. Нам під силу вирішення цих нагальних організаційних питань.
– Вікторе Борисовичу, останнім часом виникають нові проекти й ідеї стосовно охорони довкілля.
Якої Ви думки про «Екологічну Конституцію Землі»?

– Я підтримую все, що може мати позитивний вплив на вирішення проблем сьогодення. Однак, слід розуміти, що за своєю суттю й спрямуванням подібний проект є радше в позитивному значенні слова пропагандистським, ніж прикладним. Досвід останніх десятиліть приводить до невтішних висновків. Міжнародні домовленості стосовно захисту довкілля досягаються дуже важко й виконуються вельми неохоче. Згадаємо той самий «Кіотський протокол», навколо якого точаться постійні суперечки. Його досконалість також викликає цілком обґрунтовані сумніви. Ні для кого не секрет, що наша держава продає квоти на шкідливі викиди через згортання виробництв, а не завдяки впровадженню досконалих сучасних технологій в металургії та хімічній промисловості.
Мушу сказати, що міжнародні документи з питань захисту довкілля не мають достатнього спонукального впливу ні на уряди, ні на промислові кола. То й прийняття «Екологічної Конституції Землі» як документа правового, я вважаю, неможливим через значні культурні й законодавчі розбіжності в практиці країн світу.
Та цей проект може відіграти значну позитивну роль тим, що увагу громадськості буде (далеко незайве!)
ще раз звернуто на стан планети Земля і на потребу вкрай обережного поводження з її ресурсами.
Основні рішення відносно довкілля мають прийматися на національно-державних рівнях. Найважливішим
для прийняття будь-яких рішень чинником є громадський запит. Суть сталого розвитку полягає в комплексному підході до соціальних, економічних і природних питань.
Власне для справжнього переходу до сталого розвитку потрібна зміна наукового погляду на розвиток суспільства. Цей погляд має включати оптимізацію впливу діяльності людини на довкілля. Сьогодні кожний науковець займається досить вузькою галуззю – психологією, економікою, соціологією, екологією.
Ці знання слід об’єднати, аби досягти не просто поліпшення стану природного середовища. Мета полягає в тому, щоб в основу розвитку суспільства були покладені інші принципи.
– Коли в цьому контексті поглянути на сучасний стан української енергетики й гучні голоси на підтримку
атомної електроенергетики…

– Останні події в Японії практично й безповоротно довели, що існуючі традиційні реактори небезпечні. При будівництві АЕС Фукусіма не було враховано дуже низьку імовірність збігу в часі цунами й землетрусу. У нас, в Чорнобилі, не було взято до уваги ідеалогічний чинник швидкісної зупинки реактора з порушенням технології процесу.
Скільки ще нещасть має статися, аби виробничники побачили згубність саме такого шляху розвитку атомної
енергетики?
Тепер до поширеного аргументу прихильників традиційних АЕС. Електростанції такого типу дешеві в експлуатації. Безпосереднє утримання устаткування тут і справді потребує менших коштів.
Та до якої статті витрат на АЕС зарахувати кошти на зберігання відходів? На щастя, ще жодне родовище радіоактивних відходів у світі не спричинило аварій. Та саме в цій частині експлуатації атомних
станцій можливе неконтрольоване використання коштів.
Мова не про заборону використання енергії розщеплення атомного ядра для одержання електрики. Йдеться про те, що сучасна світова енергетика виявляє постійну заангажованість,використовуючи лише один спосіб
перетворення атомної енергії в електричну. Тут просто слід перейти до застосування інших технологій. Звісно, для технологічного переоснащення цілої галузі знадобляться кошти. Та зрозуміло й інше. Вкладення в безпеку повернуться значними збереженнями під час експлуатації.
Але головна проблема нашої енергетики в іншому. Від Радянського Союзу Україна успадкувала централізовану мережу електропостачання. Одним із джерел потенційної небезпеки є лінії електропередач. Слід перейти до системи локального вироблення й постачання електрики.
– Гаразд. Якими тоді можуть бути джерела електроенергії? Спроби розвитку вітроенергетики в нашій країні не дістали належної державної підтримки.

– А що Ви скажете про відходи? Підраховано, наприклад, що одна свиноферма може забезпечувати в Україні електрикою 30000 споживачів. Щодо вітроенергетики. Коли «вітряки» виробляють значну кількість електрики на півночі Німеччини, на узбережжях Північного моря й Балтики, в нашій країні таких можливостей значно більше.
– Років п’ятнадцять-сімнадцять тому на Південному машинобудівному заводі бралися до виробництва вітроенергетичних установок. Тоді цей проект вважався практичним вирішенням питання електропостачання країни.
– Мушу звернути вашу увагу на зовсім не енергетичний і не екологічний аспект питання. Енергія руху повітря, на відміну від використання збагаченого урану, вугілля, газу, не дає можливості прихованого використання коштів. Дуже важко підвищити ціну на електрику, вироблену вітровою установкою,або одержану при використанні біологічної сировини.
Тож тут ми знову повертаємось до зв’язку соціально-економічного й природоохоронного мислення.
На превеликий жаль, прагнення неконтрольованого одержання й використання грошей в нашій свідомості сьогодні сильніше за міркування природної безпеки.
Саме шляху зміни таких шкідливих звичок в мисленні й присвячує,
в кінцевому підсумку, свою діяльність «Ecostar».

(Спеціально для «Технополіса»)
О. Ільїн

У  Всесвiтнiй день донора кровi понад сто військовослужбовців 25-ї окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади 6-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України добровільно здали кров для відділення планової хірургії з онкологічними ліжками Дніпропетровської обласної дитячої клінічної лікарні.

Про це інформагентству «Придніпров’я» повідомили в Дніпропетровському регіональному медіа-центрі Міністерства оборони України.

Як розповів голова зборів офіцерів бригади підполковник Ігор Лісін, дане рішення прийняли на загальних зборах офіцерів з’єднання, яке підтримали як командування з’єднання, так і об’єднання. Подібні масові заходи у нашій бригаді проходять щорічно.

«Сьогодні до здачі крові залучається особовий склад 1-го парашутно-десантного батальйону, а в продовж місяця кров здадуть практично всі офіцери, прапорщики, сержанти та солдати з’єднання», — зазначив офіцер.

У пункт для здачі крові перетворили звичайний клас у приміщені казарми.

«Для медичного персоналу Дніпропетровського банку крові працювати у таких умовах не звикати. Звісно, ми використовуємо лише одноразові системи та інші необхідні матеріали. Перед здачею крові всі донори обов’язково проходять огляд у лікаря терапевта, заміряється артеріальний тиск, і якщо у нас виникають хоча б невеликі сумніви, що до стану здоров’я донорів ми відмовляємо», — розповідає лікар-трансфузіолог Зінаїда Фомушкіна.

Загалом кожен військовослужбовець здав від 200 до 400 мл крові.

http://dnepronews.com.ua/krivoy_rog/articles/social/2011-06-14/10703.php

Стратегия национального масштаба «50 шагов борьбы с раком в Украине», разработанная украинскими онкологами, будет внедряться в странах СНГ. Об этом сообщил директор Национального института рака Игорь Щепотин.

Он напомнил, что впервые стратегия национального масштаба «50 шагов борьбы с раком в Украине» была разработана Национальным институтом рака. После этого она была разослана во все регионы Украины, проходило ее обсуждение, к примеру, в Черкассах специально собирались главные онкологи с регионов Украины и обсуждали эту программу в присутствии заместителя министра здравоохранения и было принято решение, что эта стратегия может быть принята как общенациональная в борьбе с раком в Украине, пишет «УНИАН».

Щепотин сообщил, что осенью 2010 года состоялся съезд СНГ, на котором украинская делегация презентовала данную стратегию онкологам из стран Содружества Независимых Государств. Эта стратегия была одобрена и оценена как перспективная. После — ее доработали в различных странах СНГ. Окончательный вариант стратегии был передан в исполнительный комитет Содружества Независимых Государств для дальнейшего продвижения.

В настоящее время исполком СНГ обработал эти данные и отдал главным онкологам для окончательного ознакомления. После этого пройдет процедура принятия данной стратегии как общей для стран СНГ.

По словам Щепотина, представитель медицинской службы СНГ проинформировал, что для принятия данной стратегии необходимо около года. «Исходя из этого, можно предположить, что к осени эта стратегия будет официально принята на уровне руководителей государств и тогда она начнет работать», — сообщил он.

По словами Щепотина, Благотворительный фонд Рината Ахметова «Развитие Украины» помогал в создании и реализации стратегии. «Когда эта стратегия была создана в Национальном институте рака, мы, как профессионалы, понимали ее важность, необходимость, и тогда Фонд Р.Ахметова принял активное участие в изучении этого вопроса. Позже они высказали нам полную поддержку и мы совместно с представителями Фонда Ахметова начали внедрять некоторые шаги по выполнению этой программы».

«Фонд активно участвует в практическом воплощении этой программы, которая была создана. В частности, мы начали уже внедрять такие шаги по реализации стратегии: это и популяризация знаний о сути заболевания, о том, каким образом можно проводить профилактику рака, как проводить раннюю диагностику. Это и популяризация понимания того, что рак не является приговором, потому что это такая же излечимая болезнь, как и все остальные и все зависит от своевременности обращения к доктору», — рассказал Щепотин.

По его словам, Фонд Ахметова стал принимать активное участие в реорганизации онкологической службы Украины. «При помощи этого фонда в различных регионах Украины в независимости от его географии в Донецке, Луганске или во Львове, осуществляются конкретные проекты по переоборудованию онкологических учреждений», — также сообщил И.Щепотин.

Кроме того, по его словам, на территории Национального института рака благодаря Фонду Ахметова будет создан новый радиологический центр, который пока что не будет иметь аналогов в Украине. В этом центре будет осуществляться диагностика и современное лучевое лечение онкологических больных.

Также, при помощи Фонда Ахметова разрабатывается очень важный и необходимый проект по телемедицине. В рамках этого проекта в Национальном институте рака будут установлены терминалы — это и операционная, и лаборатория, это и специальные конферецзалы, которые будут связаны при помощи телекоммуникаций с большинством онкологических и неонкологических учреждений Украины. «При помощи введения системы телемедицины специалисты смогут обсуждать конкретные клинические случаи, сложные диагностические случаи и т.д..», — добавил Щепотин.

Он отметил, что реализация стратегии «50 шагов борьбы с раком в Украине» позволит объединить усилия медиков и представителей органов местного самоуправления, профильных министерств и ведомств.

Документ предусматривает организацию профилактических мероприятий, регулярный мониторинг состояния здоровья населения и выявление рака на ранней стадии, помощь больным, обучение специалистов, а также проведение научных экспериментов. Кроме того, онкобольным гарантируют психологическую помощь, реабилитацию и диспансерное наблюдение.

http://for-ua.com/ukraine/2011/06/14/161910.html

Под обращением к компании подписались свыше пятисот организаций здравоохранения

«Багнет»