Хотим мы этого или нет, но жизнь развивается по своим законам. И дело каждого из нас — считаться с этим или нет.

Но незнание этих законов не освобождает нас от ответственности за то, что происходит в нашей жизни…

1. Закон пустоты. Все начинается с пустоты. Но пустота всегда заполняется. Для того, чтобы в нашей жизни что-то изменилось или проявилось, нужно освободить место и подготовить почву, избавившись от ложных убеждений и старых привычек.

- Если Вы недовольны тем местом, которое занимаете, смените его. Вы же — не дерево! Джим Рон

2. Закон шлагбаума. Возможности не даются впрок. Они появляются после принятия внутреннего решения. Важно решиться пересечь шлагбаум как условное препятствие. Сила намерения откроет пути для его реализации.

- Тебе никогда не дается желание без того, чтобы не давались силы его осуществить. Возможно, однако, для этого тебе придется потрудиться. Ричард Бах

3. Закон нейтрального положения. Для того, чтобы измениться и сменить направление своей жизни, нужно прежде всего остановиться.

- Бог недаром повелел каждому быть на том месте, на котором он теперь стоит. Нужно только хорошо осмотреться вокруг себя. Николай Гоголь

4. Закон платы. Мы платим как за действие, так и за бездействие — правда, разную цену. Бездействие обходится дороже, а избегание ошибок и неудач не делает нас счастливыми. Если Вы затягиваете принятие решения, значит, Вы уже приняли решение оставить все по-старому.

5. Закон мышления. Мысль — материальна. Все, что мы думаем, о чем мечтаем и чего боимся, неизменно проявляется в нашей реальности.

- Человек — это то, о чем он думает в течение дня. Эмерсон

6. Закон причины и следствия. Все, что происходит в нашей жизни, есть следствие наших мыслей и поступков. И если что-то идет не так, то причину нужно искать не во внешнем мире, а внутри себя.

- Недалекие люди верят в удачу, сильные — в причину и следствие. Эмерсон

7. Закон притяжения. Жизнь всегда отвечает нам взаимностью и оправдывает наши ожидания. Мы получаем то, что ожидаем. Мысль, которой мы уделяем свое время, действует как магнит, притягивая в нашу жизнь соответствующие события.

- На что ты рассчитываешь, то и обретешь. Аристотель

8. Закон подобия. Подобное притягивает подобное. В нашей жизни нет случайностей и совпадений. Мы привлекаем в свою жизнь то, что соответствует нам: нашим намерениям, ожиданиям и мыслям.

- Будьте внимательны к своим мыслям — они начало поступков. Лао-Цзы

9. Закон зеркала. Мир вокруг нас работает как большое зеркало. Достаточно оглядеться и присмотреться к тому, что происходит вокруг нас, чтобы понять, чему следует учиться и над чем работать. Мир сам по себе не несет ни добра, ни зла. Он безразличен к человеку. Все происходящее вокруг нас — лишь отражение наших собственных мыслей, чувств и поступков.

10. Закон принятия. Нам не дано знать, что в нашей жизни правильно, а что нет, какой путь верный, а какой — нет. И то, насколько мы способны доверять жизни, определяет нашу уверенность в завтрашнем дне. Что ожидаем, то и получаем. Если мы живем с убеждением, что все к лучшему, то в результате так и происходит.

- Успех приходит не от ухода от проблем, а благодаря их решению. Дела всегда оборачиваются самым лучшим образом у тех, кто каждый раз извлекает пользу из любой сложившейся ситуации. Джон Вуд Кэмпбелл

11. Закон просьбы. Если мы ничего не просим у жизни, то ничего и не получаем. Просите, и дано Вам будет. Наша просьба притягивает соответствующую реальность. Правда сначала придется узнать свои истинные желания.

- В центре Вашего существа у Вас есть ответ: Вы знаете, кто Вы и чего хотите. Лао-Цзы

12. Закон ограниченности. Невозможно все предусмотреть. Каждый из нас видит и слышит то, что способен увидеть, понять и принять. Наше восприятие зависит от наших внутренних ограничений. При всем своем желании мы не можем контролировать все, что происходит в нашей жизни. Но стоит помнить, что единожды произошедшее событие — это случайность, дважды произошедшее — совпадение, а трижды — закономерность. И если одна и та же ситуация постоянно повторяется, то нужно понять, чему она нас научить, и усвоить урок.

13. Закон перемен. Невозможно изменить свою жизнь, ничего не предпринимая для этого. Если мы хотим перемен, то должны взять на себя ответственность за все происходящее в нашей жизни и стать изменением, стать рулевым своей судьбы и выбрать нужное направление. — Когда человек не знает, к какой пристани держит путь, для него ни один ветер не будет попутным. Сенека

14. Закон развития. Самыми главными задачами в нашей жизни являются те, решения которых мы избегаем. Но их все равно придется решать. И чем дольше мы откладываем, тем сложнее будут обстоятельства, в которых нам придется принимать решение.

- Ваши слабости представляют собой Ваши нереализованные потенциальные возможности. Теун Марез

15. Закон такси. Если маршрут своей жизни выбираем не мы, то мы можем оказаться, где угодно. И чем дольше мы двигаемся по чужому пути, тем сложнее нам вернуться на свой.

- Жизнь подобна бегу собачьей упряжки. Если ты не вожак, пейзаж никогда не меняется. Льюис Гриззард

16. Закон выбора. Жизнь, которую мы проживаем, — это результат нашего осознанного или неосознанного выбора. Мы постоянно делаем выбор. У нас всегда есть выбор. И даже, когда мы ничего не выбираем, то тоже делаем выбор.

- Я всегда могу выбрать, но я должен знать, что даже в том случае, если я ничего не выбираю, я тем самым все-таки выбираю. Жан Поль Сартр

17. Закон равновесия. Никто не любит перемен. Желание измениться всегда встречает сопротивление — старое удерживает нас на месте. Важно найти способ оторваться от прошлого — тогда уже новая жизнь будет подчиняться закону равновесия.

- Настоящие изменения никогда не являются легкими — человек изменяется только в тех обстоятельствах, когда ему приходится изменяться. Теун Марез

18. Закон гармонии. Для полного счастья нам все время чего-то не хватает. Довольствоваться малым нелегко, но труднее всего довольствоваться многим. Можно приобрести весь мир и потерять свою душу. Мы часто ищем гармонии вовне, а не внутри. В то время, как все, нужное нам для счастья, находится внутри нас. Найти себя, принять и полюбить себя означает обрести гармонию.

- Главная жизненная задача человека — дать жизнь самому себе, стать тем, чем он является потенциально. Самый важный плод его усилий — его собственная личность. Эрих
Фромм

19. Закон цепной реакции. Если мы не управляем нашими мыслями, то они управляют нами. И легкое беспокойство может быстро перерасти в навязчивую фобию. Важно научиться переключать и направлять поток наших мыслей. Привычка смаковать переживания запускает цепную реакцию, которая привлекает в нашу жизни новые негативные события. Выработав в себе привычку действовать, а не страдать, мы концентрируемся на решении, а не переживании, прекращая тем самым цепную реакцию.

- Слишком много людей думает о защите вместо того, чтобы думать о возможности. Кажется, они больше боятся жизни, чем смерти. Бенджамин Франклин

20. Закон энергообмена. Чем выше уровень нашего развития, тем больше возможностей нам открывается, тем больше мы можем взять от мира и дать ему. Но важно установить справедливый обмен. Если отдавать больше, чем брать, то это нарушит наше равновесие и приведет к эмоциональному истощению.

http://digest.subscribe.ru/style/mystery/n337167947.html

У період з 17 по 23 липня 2010 року в Дніпропетровському регіоні Молодіжною Екологічною Лігою Придніпров’я за сприяння міжнародної молодіжної організації «Молодь та Довкілля Європи» та фінансової підтримки Міжнародного фонду «European Youth Foundation» та Ради Європи проводився тренінг курс «Молодіжні посли сталого розвитку. Аспекти відновлюваної енергії та зміни клімату».

7-ми-денна програма тренінг курсу включала в себе різноманітні заходи, метою яких було донести до його учасників ідею та проблематику обговорюваної теми, передати знання, накопичені експертами в процесі роботи в сферах відновлюваної енергії та зміни клімату з метою сприяння подальшому подоланню зазначених проблем як на рівні конкретної країни, так і на міжнародному рівні шляхом кооперації учасників тренінгу між собою.

В рамках програми учасники мали можливість на власні очі побачити наслідки деяких проблем та познайомитись з людьми, які використовують альтернативні джерела енергії у власному житті.

Програма тренінгу побудована таким чином, щоб його учасники мали змогу у доступний та цікавий шлях засвоїти основні ідеї обговорюваної проблеми, її сьогоденний стан речей та заходи, що застосовуються для її подолання, а також шляхом безпосередньої участі в спеціально-запланованих заходах запропонувати , по-можливості, своє бачення проблеми та поділитися методиками її вирішення з власного досвіду.

Найкрайщі тренери Європи Інті Бертоккі, Оз Озборн та Ганна Єлісєєва поєднали різні форми та методи проведення тренінг курсу, що зробило його не тільки корисним та інформативним для його учасників, але й цікавим, що, без сумніву, сприяє кращому засвоєнню матеріалу учасниками та підвищує їхню продуктивність.

Учасники тренінгу виносять особливу подяку Кірілу Івлєву та всім волонтерам, хто допомогав їм в навчанні, роботі та проведенні дозвілля.

На фото обговорювання нових проектів, візит до фермера, навчальні екскурсії , підведення ітогів та аналіз проведенної роботи.

«Акварель – это прозрачная краска, вода.
Вода имеет смысл – это жизнь. Вода течёт».

Ирина Аветанги

Наш внутренний мир наполнен образами и представлениями, которые не оставляют нас равнодушными, волнуют и задевают, через которые происходит эмоциональное общение между людьми, и наше сознание взаимодействует с бессознательным. Чем глубже и интенсивнее это происходит, тем сильнее откликаются в душе зрителя и слушателя произведения искусства, созданные, чтобы рассказать языком образов о страданиях и радостях душевной жизни.
Поэтический язык образов сновидений и фантазий, чувств и переживаний непривычен для разума рационально мыслящего человека большого города, живущего на огромной скорости. Но насколько он труден, настолько он и важен, потому что, каждый раз, обращаясь к искусству, мы с его помощью пытаемся приспособиться к изменениям в нашей жизни, пытаемся найти смысл того, что мы делаем, чувствуем, думаем, смысл того, как мы живем.

Таким образом, искусство в жизни человека выполняет утилитарную, приспособительную функцию и играет очень важную регулирующую роль в организации нашей жизни.
Одной из важнейших задач психотерапии является восстановление нарушенных связей между чувствами и разумом, развитие целостной личности, обнаружение личностных смыслов через творчество. Вероятно, арт-терапии, использующей для этих целей язык искусства, удается это наилучшим образом.

Каким образом искусство и творчество могут исцелять?
Самовыражение (экспрессия). Искусство является просто незаменимым, когда невозможно выразитьсвои переживания словами, например, при исследовании определенных сторон внутреннего мира человека (глубинных слоев бессознательного), требующих выражения или гармонизации (исцеления). Поэтому искусство и методы арт-терапии подчас становятся единственным видом «связи» между человеком и миром, клиентом и консультантом, пациентом и психотерапевтом.

Искусство и творчество. Мы можем легко выстроить ассоциативный ряд: искусство – творчество – переживание – креативность. Креативность изначально присуща человеку как виду, задумана природой и является одним из основополагающих жизненных принципов. Человек творческий всегда найдет решение в любой ситуации. Найти творческое (креативное) решение – это значит сделать то, что (как чаще всего кажется) никто до тебя не делал, то есть адаптироваться к новой ситуации, в которой человек оказался.

Искусство и методы арт-терапии обращаются к внутренним силам человека, происходящим из его творческих возможностей. Искусство терапевтично по своей природе, оно содержит в себе средства приспособления «Я» к окружающей реальности, возможности совладать с экзистенциальными проблемами существования этого «Я».
Творчество и удовольствие. Творчество как процесс неразрывно связано с понятием удовольствия, творчество и боль – понятия трудносочетаемые. Основой для творчества является переживание, которое «говорит» нам о преходящей природе любого чувства, о том, что любую боль можно пережить, переболеть, пропустить через себя и отпустить. Методы арт-терапии являются одними из наиболее бережных и экологичных способов решения внутренних задач и проблем.

Искусство и научение. Великое свойство искусства состоит в том, что это уникальный способ передачиуниверсального и индивидуального человеческого опыта. Вряд ли какой-то иной вариант передачи информации способен столь эффективно и элегантно разминуться с проблемой отцов и детей. Это – средство фиксации опыта, которое не обладает качеством обязательности, морализаторства, навязчивости. Искусство не претендует ни на объективность, ни на истинность, ни на поучительность, и не ставит перед собой прикладных, прагматических целей. В отличие от науки, которая фиксирует опыт в жесткой форме, искусство сохраняет его в достаточно неопределенной форме. Это дает зрителю (слушателю, участнику) возможность самому делать выводы, определять свое отношение к предлагаемому, принимать или не принимать любое содержание, любой смысл, любой урок из множества содержащихся в каждом произведении искусства.

Искусство и игра. Деятельность, связанная с собственным художественным творчеством, является для большинства людей, кроме профессионалов именно в этой области, совершенно непривычной, новой, неисследованной. Если вы не профессиональный художник, то, видимо, рисовали вы последний раз в начальной школе. А в куклы играли и того раньше.

Наша «взрослая» жизнь настолько серьезна и тороплива, что играть мы перестаем очень рано – и остаемся на всю жизнь ненаигравшимися. В методах арт-терапии же появляется Игра, и мы попадаем в очень комфортное и безопасное пространство, и в этом пространстве вдруг оказывается, что на самом деле «я очень многое могу», и в частности – могу быть таким, каким еще никогда не был в реальной жизни. Такой колоссальный ресурс грех не использовать.

Взяв в руки краски, карандаши, акварель и лист бумаги, вот что может получится…

Т.С. Пашина,
психологический центр

http://pravo.vuz-chursin.ru/?d=785

Сучасний розвиток світової економіки невід’ємно пов’язаний із зростанням темпів виробництва енергії. Це зумовлюється багатьма факторами: загальним збільшенням світового товаровиробництва, розвитком транспорту та телекомунікацій, розробкою віддалених родовищ корисних копалин, утилізацією відходів, ростом споживання енергії у побуті (опалення, освітлення, живлення побутової техніки), технічним переозброєнням армій тощо. Тому темпи зростання виробництва енергії перевищують нині темпи зростання населення землі. Зараз перед енергетикою стоїть багато проблем, і найбільш гостра- проблема її джерел. На сьогоднішній день 6 млрд. чоловік на Землі споживають більше 12 млрд. кВт енергії за рік, тобто у середньому 2 кВт на людину. Ця енергія отримується за рахунок вугілля- 26%, нафти- 42 %, газу- 20%, гідроенергії- 4%, ядерної- 5%, інших джерел- 3%. Тобто біля 90% енергії ми отримуємо за рахунок органічних видів палива- нафти, вугілля, газу. Ці джерела енергії ще називають невідновлюваними, бо швидкість їх нагромадження в надрах Землі набагато менша швидкості їх витрачання (приблизно у 106 разів).

Людству необхідно все більше й більше енергії, отримати яку за рахунок невідновлюваних джерел у недалекому майбутньому буде важко чи взагалі неможливо. Дійсно, за різними оцінками, розвіданого органічного палива вистачить на 30-50 років. Якщо врахувати так звані геологічні запаси, які будуть своєчасно розвідані, а експлуатація їх не затримується, то, з урахуванням все зростаючого рівня витрат енергії, органічного палива може вистачити ще років на 100-150. Причому тільки вугілля ще довгий час може зберігати своє місце в енергетичному балансі. Проте використання його супроводжується високим рівнем забруднення атмосфери Землі. Ядерна енергетика, яка на сьогодні має значно більше сировинних ресурсів ніж органічне паливо, динамічно розвивалась у світі протягом останніх 20-30 років. Але сьогодні, на думку багатьох фахівців, вона вже не може вважатися перспективним видом енергії через високий ризик радіоактивного забруднення навколишнього середовища, що проявилося в серії техногенних аварій та катастроф, особливо під час сумно відомої Чорнобильської катастрофи.

Тому у світі все більше звертають увагу на використання так званих відновлюваних джерел енергії — тепла Землі, енергії вітру, припливів та відпливів, біогазу, сонячного випромінювання, тощо. Практично всі ці джерела енергії повністю зумовлені прямою дією Сонця. Серед зазначених джерел одним із найбільш перспективних є пряме перетворення сонячного випромінювання в електрику в напівпровідникових сонячних елементах.

Випромінювання з поверхні Сонця характеризується широким енергетичним спектром, що приблизно відповідає енергетичному спектру випромінювання “чорного тіла” при температурі 5800К. Максимум інтенсивності лежить у видимій області спектра (0.35-0.75 мкм), в якій зосереджена майже половина всієї енергії. Решта сонячного випромінювання розподіляється між ультрафіолетовою частиною спектра з довжиною хвиль меншою за 0.3 мкм (менша частина) і інфрачервоною з довжиною хвиль більшою 0.75 мкм (більша частина). Інтенсивність сонячного випромінювання біля атмосфери Землі дорівнює 1360 Вт/м2- величина відома як сонячна стала АМ0. При проходженні крізь атмосферу Землі інтенсивність сонячного випромінювання зменшується за рахунок його поглинання, розсіювання та відбивання при взаємодії з частинками пилу, з киснем, озоном, вуглекислим газом, парами води. При взаємодії з озоном та киснем поглинання сонячного випромінювання відбувається переважно в ультрафіолетовій частині спектру, водяна пара та вуглекислий газ поглинають переважно в інфрачервоній частині. Тому сонячне випромінювання, яке досягає земної поверхні, має меншу енергію, а його спектр змінюється.

Метод прямого перетворення сонячного випромінювання в електрику є, по-перше, найбільш зручним для споживача, оскільки отримується найбільш вживаний вид енергії, і, по-друге, такий метод вважається екологічно чистим засобом одержання електроенергії на відміну від інших, які використовують органічне паливо, ядерну сировину чи гідроресурси.

Основою напівпровідникового сонячного елементу є пластина напівпровідника з p-n переходом. Його робота їх заснована на явищі фотоефекту, відкритому ще в позаминулому столітті Г.Герцем та дослідженому О.Г.Столетовим. Теорію фотоефекту створив А.Ейнштейн у 1905 році, за що був відзначений Нобелівською премією. Суть ефекту полягає в тому, що кванти сонячного світла з енергією, більшою ніж ширина забороненої зони напівпровідника, поглинаються напівпровіднику і створюють пари носіїв струму: електрони в зоні провідності та дірки у валентній зоні. Для просторового розведення зарядів, а значить і виникнення електричного струму, необхідна наявність внутрішнього електричного поля у напівпровіднику. Таке поле існує в електронно — дірковому p-n переході, в контакті метал -напівпровідник, в контакті двох різних напівпровідників (гетеропереході).

рис.1 Схема сонячного елементу з p-n переходом та його вольт-амперна характеристика. Цифрою 1 показано омічні контакти до n- та p- областей.

На рис.1 схематично показано сонячний елемент з p-n переходом та напрям руху фотогенерованих носіїв заряду. Фотогенеровані в р-області електрони витягуються електричним полем в n-область, і, навпаки, фотогенеровані в n-області дірки витягуються електричним полем в р-область. На омічних контактах виникає різниця потенціалів, яка називається напругою холостого ходу Uxx. Якщо закоротити контакти, то через сонячний елемент потече струм короткого замикання Iкз. Для того, щоб елемент віддавав енергію в зовнішнє коло, до його контактів підєднують навантаження, яке має електричний опір Rн. Тобто сонячний елемент виконує роль помпи, яка перекачує електрони в напрямку n-область — зовнішнє навантаження — р-область.

Оскільки вольт-амперна характеристика такого приладу проходить через четвертий квадрант (рис.1), то це значить, що прилад є джерелом струму. Слід відзначити, що на відміну від хімічних джерел світла напівпровідникові сонячні елементи не псуються при електричному замиканні контактів. При відповідному виборі опору навантаження енергія, що виробляється сонячним елементом, може досягати 80% від добутку UxxIкз. На рис. 1 показані також значення Uм та Iм – значення струму та напруги, для яких реалізується максимальна вихідна потужність Рм = UмIм. Коефіцієнт корисної дії ККД сонячного елементу визначається як відношення максимальної вихідної потужності Рм до потужності падаючого сонячного світла Р0: ККД= Рм/ Р0.

Чим більше фотонів сонячного світла поглинається сонячним елементом, тим більшим буде у нього струм Ікз. Це може бути досягнено за рахунок використання напівпровідників з меншою шириною забороненої зони (тоді підвищується доля фотонів в сонячному випромінюванні, які мають енергію вищу ширини забороненої зони напівпровідника). З іншого боку, напруга Uxx визначаються висотою потенціального бар’єру в p-n переході і буде тим більша, чим більша ширина забороненої зони напівпровідника. Оскільки для отримання максимальної вихідної потужності сонячного елементу треба створити такий елемент, у якого будуть найбільшими не величини Uхх чи Iкз окремо, а добуток Рм = UмIм, та, враховуючи розподіл енергії в спектрі сонячного випромінювання, можна підібрати найкращий напівпровідниковий матеріал для створення ефективних сонячних елементів. Такий матеріал повинен мати ширину забороненої зони 1.3-1.5 еВ. Це, насамперед, арсенід галію, теоретична межа максимального коефіцієнту корисної дії сонячних елементів на ньому більше 31%. Проте найбільш широкого застосування набули сонячні елементи на основі більш дешевого ніж арсенід галію кремнію, хоча в нього ширина забороненої зони менша оптимальної (1.1 еВ), і тому теоретична межа максимального коефіцієнту корисної дії менша (до 29%).

Домінуюча позиція кремнієвої технології у промисловій сонячній енергетиці (90% світового виробництва сонячних елементів) визначає сучасні тенденції науково-технічного розвитку цієї галузі. Перевагами кремнієвої технології є достатня наявність кремнію у природі, його хімічна стабільність і відсутність будь-якого токсичного впливу на людей і навколишнє середовище, сумісність технології кремнієвих сонячних елементів і базових процесів мікроелектроніки. Ефективність промислових сонячних елементів на мульти- і монокристалічному кремнії вже досягла 14-18%, лабораторних зразків- 22-24%.

Чому ж ефективність сонячних елементів менша 100%? По-перше, не всі пари носіїв струму можуть бути розведені полем. Деякі з них можуть рекомбінувати (гинути) в результаті переходу збудженого електрона із зони провідності у валентну зону. По-друге, кванти світла з енергією меншою ширини забороненої зони, не поглинаються напівпровідником і не беруть участі у фотоелектричному процесі. По-третє, електрони і дірки, збуджені квантами світла з енергією, значно більшою ніж ширина забороненої зони, за дуже короткий час віддають надлишок енергії і опускаються до дна зони провідності (електрони) чи піднімаються до вершини валентної зони (дірки). Надлишкова енергія при цьому йде не на створення струму в зовнішньому колі, а на підвищення температури напівпровідника.

Рис.2 Фотографія лицевої поверхні кремнієвого сонячного елементу

Яку ж електричну енергію можна отримати від сонячного елементу? Це визначається як умовами освітлення, так і характеристиками сонячного елементу. На рис.2 подано фотографію типового промислового сонячного елементу на монокристалічному кремнію розміром 100х100 мм2 та товщиною 280 мкм. При коефіцієнті корисної дії 14.5% в умовах стандартизованого освітлення потужністю 100 мВт/см2, сонячний спектр якого відповідає атмосферній масі 1.5 (положення Сонця під кутом 45о), такий елемент може подати на зовнішнє навантаження напругу 0.49В (Uxx=0.6В) та струм 3А (Ікз=3.3А), тобто виділити 1.45Вт потужності. Проте такий рівень освітлення існує лише на малих широтах влітку, у полудень при ясному небі. Тому при розрахунку електричної енергії від сонячного елементу треба знати кількість сонячної енергії, яка поступає протягом року в даній місцевості.

Фотографія лицевої поверхні кремнієвого сонячного елементу, який має форму “псевдоквадрату”. Струмозбираюча металева сітка покриває поверхню з кроком 2 мм, загальний струм протікає через 2 шини товщиною 2 мм.

Вихідна потужність сонячного елементу може бути підвищена також за рахунок збільшення площі сонячного елементу (оскільки Ікз лінійно зростає з площею освітленого елементу), однак кремнієві елементи з більшою площею (150х150 чи 200х200 мм2) ще не так поширені ніж елементи 100х100 мм2.

Як видно, на відміну інтегральних схем та інших мініатюрних приладів сучасної мікроелектроніки, сонячні елементи характеризуються великою площею, що дозволяє отримувати великі струми (порядку одиниць ампера). Для зменшення можливих електричних втрат при проходженні такого великого струму лицева сторона елемента покривається електропровідною металевою плівкою. Її звичайно роблять у вигляді гребінки (рис.2) для того, щоб сонячне світло пройшло крізь металевий контакт без втрат та поглинулося у напівпровідниковому матеріалі. Для зменшення втрат сонячного світла на оптичне відбивання від поверхні напівпровідника n- область часто текстурують (наприклад, витравлюють спеціальні піраміди мікронних розмірів) та покривають антивідбиваючим шаром діелектрика. Тобто реально конструкція сонячного елементу більш складна, ніж та, що показана на рис.1.

Для практичного використання напівпровідникової сонячної енергетики для живлення навіть малогабаритної радіоапаратури одного сонячного елемента замало – у нього недостатня напруга за загальна вихідна потужність. Тому із окремих сонячних елементів збирають сонячні батареї (фотомодулі). Типова батарея номіналом 50 Вт складається із 36 послідовно з’єднаних сонячних елементів 100х100 мм2. Така батарея в робочій точці розвиває 17 В при струмі 3 А при освітленні 100 мВт/см2 (рис.3).

З’єднуючи такі фотомодулі, можна створювати електричні станції різної потужності, від декількох кіловатт до декількох мегаватт. На рис.4 дано принциповий вигляд установки для живлення побутової техніки в котеджі. Окрім сонячних батарей, які розміщують на фасаді чи на даху котеджу, до установки входить також ще два важливих прилади — хімічні акумулятори та регулятор — перетворювач. Вдень сонячні батареї живлять як електричні прилади, так і заряджують акумулятори. Вночі та в умовах недостатнього рівня освітлення джерелом живлення є виключно акумулятори. Регулятори-перетворювачі потрібні для автоматичного керування процесами зарядки-розрядки акумуляторів, перемикання навантаження сонячна батарея — акумулятор та для узгодження вихідної напруги батареї з номіналом апаратури.

Оцінки показують, що навіть в умовах середніх широт для невеликого котеджу вистачить батареї з потужністю в 2 (3) кВт, яка може бути легко розміщена на даху, оскільки займає площу всього 20 (30) м2. Відомо, що в Україні середньорічні суми прямої та розсіяної сонячної радіації на горизонтальну поверхню змінюються від 1080 кВт.год/м2 (в районі Чернігова) до 1390 кВт.год/м2 (Євпаторія). Тоді в залежності від зони, така батарея вироблятиме за рік 2200-2800 (3300-4200) кВт.год електрики, що задовольнить енергетичні потреби (без врахування теплопостачання) сім’ї на 3-4 чоловіка.

http://ecoclub.kiev.ua/index.php?go=Pages&in=view&id=75

Поет і прозаїк Андрій Вознесенський, який помер сьогодні, 1 червня, буде похований у дачному селищі Передєлкіно, де він останнім часом жив і працював.

Як повідомляє РИА Новости з посиланням на секретаря Союзу письменників Росії Геннадія Іванова, прощання з Вознесенським відбудеться в п’ятницю, 4 червня, в Центральному будинку літераторів.

«Це буде в п’ятницю, подробиці стануть відомі пізніше», — сказав співрозмовник агентства.

Андрій Вознесенський народився 12 травня 1933 року в Москві. У 14 років він послав свої вірші Борису Пастернаку і отримав від нього запрошення в гості. Ця подія визначила життя Вознесенського.

Поет почав публікуватися з 1958 року. Офіційні критики лаяли поета. У 1963 році на зустрічі з інтелігенцією в Кремлі Хрущов піддав різкій критиці поета і в запалі кричав йому: «Забирайте ваш паспорт і забирайтесь геть, пане Вознесенський!». Однак, незважаючи на тимчасові негаразди, його вірші продовжували видаватися великими тиражами.

У 1960-і роки Вознесенський виступав зі своїми віршами у Парижі, в Мюнхені. Здійснив поїздки в Італію, Францію та інші країни. У 1964 році вийшла його збірка антисвітом. Усього Вознесенський випустив понад 30 віршованих збірок, у тому числі Погляд, Тінь звуку і На віртуальному вітрі.

У 1979 році Вознесенський взяв участь в альманасі Метрополь. На початку 80-х поет почав писати прозу. У 1982 році він опублікував повість О, а в 1984 році — книгу Виконроби духу. Прозові та поетичні твори.

На вірші Вознесенського Юрій Любимов поставив у Театрі на Таганці виставу Антисвіти, Олексій Рибніков написав рок-оперу Юнона і Авось, а Марк Захаров поставив її в Ленкомі, Родіон Щедрін створив музичний твір Поеторія.

За своє життя Андрій Вознесенський був удостоєний безлічі нагород — як російських, так і міжнародних. Він є кавалером ордена Трудового Червоного Прапора, а також орденів За заслуги перед Вітчизною III і II ступеня. Крім того, Вознесенський — почесний член безлічі академій, в тому числі Паризької академії братів Гонкур і Європейської академії поезії.

http://ua.korrespondent.net/showbiz/1081749