Партія Зелених України поділяє негативні оцінки ухваленого Верховною Радою 23 вересня 2011 р. Закону «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України», як такого, що порушує конституційні права громадян в частині обмеження можливостей втручання держави в особисте життя громадян.

Згідно Закону, обсяг даних, що можуть вноситись до Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб не має обмежень, а доцільність фактичного розширення функцій цієї системи, її перетворення на єдиний реєстр фізичних осіб не має належного обґрунтування.

Закон встановлює невиправдано широкий перелік документів, що мають містити біометричні дані особи і не визначає конкретний характер таких даних, надаючи право їхнього визначення урядові.

Формальним приводом для ухвалення Закону є налагодження безвізового режиму з Європейським Союзом, однак його положення виходять далеко за рамки поставленої мети. В чинній редакції Закон не лише не сприятиме зближенню із ЄС, але й віддалятиме Україну від решти Європи у плані розуміння демократичних цінностей, прав і свобод людини, співвідношення обов’язків громадян і держави. Держава існує для людини, а не людина для держави!

Зелені вважають, що ухвалення Закону у чинній редакції посилює загрозу формування в країні системи тотального контролю за громадянами. Відтак Партія Зелених України закликає Президента України накласти вето на прийнятий Закон.

Парламент, якщо він продовжує служити громадським, а не груповим інтересам, має по тому ухвалити Закон в іншій редакції, котра б містила чітко регламентований порядок і характер внесення біометричних даних лише до певного виду закордонних паспортів, що їх громадяни могли б отримувати виключно на власний розсуд виїжджаючи до країн, котрі вимагають наявності саме такого документу.

Жодна з представлених у Верховній Раді політичних сил не йшла на парламентські вибори під гаслами відбудови на теренах України тоталітарної держави, тож і діяти має так, аби в їхній вірності демократичним цінностям не виникало сумнівів.

Прес-служба ПЗУ

http://www.greenparty.ua/news/news_25475.html

Дорогие друзья,

С огромным удовольствием и oт всего сердца поздравляю вас всех с нашим 21 днем рождения!
Мы хорошо знаем, что престиж организации и значение того, что она делает, далеко не всегда определяется ее размерами. Небольшие организации могут хранить великие традиции и, опираясь на них, способствовать развитию страны весьма плодотворно, эффективно и целенаправленно. Яркий пример этого — деятельность ДОО ПЗУ.

Я рад за нас всех, горжусь вами, желаю нам всем процветания и успеха в благой, бескорыстной и самоотверженной нашей работе, которая так нужна сегодня Украине.

От всего сердца хочу поблагодарить всех кто все эти годы остается в рядах нашей партии и искренне верит в процветание и светлое будущее нашей Родины.

С Днем рождения!

Председатель ДОО ПЗУ Павел Хазан

ИНФОРМАЦИЯ

Первый (установочный) съезд ПЗУ провела 30 сентября 1990 года в Киеве. Инициаторами создания партии – новой политической силы еще в Советской Украине – стала группа активистов Всеукраинского экологической ассоциации «Зеленый мир» (ассоциация была создана в 1987 году, функционирующая и сегодня). 24 мая 1991 года Партия Зеленых Украины была официально зарегистрирована Министерством юстиции Украины.

На сегодняшний день ПЗУ возглавляет Денис Москаль

З 8 по 11 вересня Європейська Партія Зелених та Фракція Зелених у Європарламенті провели Літній університет у Франкфурті на Одері (Німеччина) та Слубіце (Польща). Основне гасло заходу було «Europe: make it or brake it»

Співголова Фракції Зелених у Європарламенті Ребекка Хармс, відкриваючи Літній університет цього року зазначила, що для зелених дуже важливо зараз мати чітке бачення розвитку Європи. На відкритті заходу, вона сказала, що Зелені виступають за солідарність, але справжню солідарність в Європі на основі рівності та демократії. Вона підкреслила необхідність альтернативного бачення, особливо в контексті деяких недавніх заворушень в Європі, таких, як мирні демонстрації молодих людей, які мали місце насамперед в Іспанії та Греції.

Співголова Фракції Даніель Кон-Бендіт висловив свої погляди на проблеми навколо європейської інтеграції. Він зазначив, що такі інструменти, як вибори на Європейського парламенту від конкретних політичних сил (транснаціональні списки) мають вирішальне значення для такого розвитку і вони мають бути підтримані. Не треба зосереджуватись тільки на на національних питаннях та переоцінювати їх роль.

Кон-Бендіт висловив сподівання, що проведення таких форумів, як Літній університет, стане можливістю для Зелених вирішити багато жорстких питань в ході дебатів, а не просто повернутися до точок консенсусу.

Українські зелені, заступник голови ПЗУ Павло Хазан, що є членом комісії по статуту Європейської Партії Зелених та член робочої групи з питань сільськогосподарської політики Європейської Партії Зелених Олексій Ангурець, — взяли участь у роботі Літнього університету. Впродовж роботи щодо вдосконалення регуляторних документів ЄПЗ та розробки стратегії Європейської зеленої політики в галузі сільського господарства представники ПЗУ взяли участь у дискусіях та надали свої численні пропозиції.

В ході дискусії в рамках заключної пленарної сесії «Європейський Союз на роздоріжжі: до більш тісної інтеграції чи обособлення?» Павло Хазан зазначив: «Ми всі бачимо, що політична ситуація в Європі нестабільна, і я впевнений, що недосконалість системи та складність інтеграційних процесів в Європі зрештою підвищує ризик згортання демократії в Європейських країнах особливо поза межами ЄС. Яскравий тому приклад Білорусь, на черзі — Україна.» Павло Хазан закликав європейських парламентарів та представників Ради Європи приділити особливої уваги вдосконаленню системи євроінтеграції, як необхідної складової стабільності та демократії в Європі.

               Денис Москаль

Цікаві метаморфози часом трапляються в політиці, і не лише в українській. Приміром, лише минулої осені німецькі урядовці, очолювані пані Меркель, відмовились від планів згортання потужностей атомної енергетики. Це багатьох засмутило, але нікого особливо не здивувало, адже ці плани були «успадковані» діючим урядом від попередників – коаліції соціал-демократів і Зелених, котрі, власне, і були натхненниками й провідниками ідей переходу Німеччини до «чистої енергетики». Християнські ж демократи традиційно менш чутливі до проблем довкілля, ніж Зелені, та незрівнянно чутливіші до інтересів ядерної індустрії.

Однак, рано раділи її лобісти! У березні сталася аварія на АЕС у Фукусімі, що змусила уряди багатьох країн, які використовують АЕС, під тиском громадської думки критично розглянути стан і перспективи енергетичної галузі. І тут команда Меркель по-справжньому усіх здивувала, задекларувавши намір відмовитись від атомної енергетики вже до 2022 року. Причому зробила це із тією ж рішучістю, з якою за півроку до того ухвалила цілком протилежне рішення!
Навряд чи до цього її спонукало якесь раптове «прозріння», повне і всеосяжне усвідомлення проблемності та безперспективності подальшої орієнтації на використання атомних електростанцій. Вирішальним чинником стала прозаїчна соціологія, що відобразила неухильне зростання антиядерних настроїв, а відтак і шансів Зелених повернутися в урядові кабінети вже на наступних виборах. Не маючи змоги ефективно протидіяти протестним тенденціям, уряд просто перехопив ініціативу, і цілком ймовірно, що черговий поворот енергетичної політики на 180 градусів може відбутися не пізніше, ніж християнські демократи убезпечать свою наступну парламентську каденцію. А по тому можна й відтермінувати енергетичні реформи на невизначений період, аргументуючи це, приміром, економічними негараздами, що спіткали Європу.

Але вірогідно й те, що вони будуть змушені і надалі діяти відповідно проголошених намірів, залишаючись «заручниками» власних декларацій. Великі німецькі партії мають усталений електорат, що цінує послідовність і передбачуваність дій своїх обранців, а кон’юнктурні політичні «кульбіти» не до смаку виборцям, бо не сприяють ані реальному суспільному прогресу, ані стабільності. Грубе маніпулювання громадською свідомістю може погано скінчитися для «маніпулятора», позбавивши його політичного майбутнього. До того ж, якщо до чергових парламентських виборів урядом буде стимульовано масштабне інвестування у розбудову альтернативних потужностей сонячної, вітрової та біогазової енергетики, «розвернути» інвестора буде не лише важко, але й економічно небезпечно.

Тим часом складностей, і не лише економічних, у справі переходу до неядерної енергогенерації вистачає. Вразливим місцем сонячних та вітрових електростанцій є недостатня стабільність – вони аж надто залежать від добових і сезонних погодних особливостей, примх клімату. Для вирівнювання енергопостачання, уникнення «провалів» у подачі електроенергії в періоди пікових навантажень доведеться якось «запасати» частину виробленої енергії. Найреальніше це зробити за допомогою гідроакумулюючих електростанцій (ГАЕС), яких ще немає. Доведеться прокласти нові лінії електропередачі та реконструювати старі, побудувати трансформаторні підстанції, тощо. Все це технічно і організаційно цілком здійсненні завдання для добре організованої господарської системи, проте всі експерти погоджуються із тим, що впродовж «перехідного» періоду індустріально розвинена (тобто, енергоємна) Німеччина ризикує зустрітися із серйозними проблемами енергозабезпечення, котрі доведеться долати, найімовірніше, збільшенням імпорту. Але ж звідки імпортувати ту електроенергію, якщо інші країни ЄС також схильні йти німецьким чи подібним до нього шляхом?

Тут на думку спадає велика європейська країна, котра, попри усі Фукусіми і Чорнобилі, не виявляє жодних намірів відмовитись від атомної енергетики. Більше того, прагне будувати нові реактори, хоча нестачі електроенергії для її власних потреб не прогнозується. Так, це наша ненька Україна, котра цілком може надалі розглядатися Євросоюзом як своєрідний енергетичний «донор». Якщо можна покращувати стан довкілля, виводячи за межі ЄС шкідливі виробництва, то чому б не користуватися електрикою, генерованою українськими АЕС, закриваючи при цьому свої? Енергія постачається до ЄС, а всі проблеми «мирного атома» залишаються в Україні…

Поки що це лише припущення. Але ймовірність такого сценарію висока, адже плани подальшої розбудови українських АЕС так само вимагають коштів, як Європа – електроенергії. При цьому, однак, всі наші негаразди пов’язані із атомною енергетикою наберуть практично «невиліковного» характеру і справді жахаючого масштабу. Виручені ж від експорту кошти в підсумку будуть витрачені на потреби тієї ж атомної енергетики… То може, доки подібний сценарій не втілився у життя, Україні варто переосмислити власну енергетичну стратегію, як цього вимагають природоохоронці, і собі долучитися до прихильників забезпечення чистою енергією, і не з політичних, а з екологічних міркувань? Йдучи «слід у слід» за європейцями ми зможемо, принаймні, відмовитись від нарощування встановлених потужностей АЕС і збільшити питому вагу енерговиробництва від використання відновлюваних джерел. Позитивний приклад, до речі вже є – у Криму сонячна електростанція побудована австрійськими фахівцями віднедавна живить п’ять тисяч осель. Певен, варто докласти зусиль, щоб цей перший приклад не став останнім.

http://www.greenparty.ua/journals/tk/2011/08/22/tk_257.html

В березні 2011 року на ім’я голови ДОО ПЗУ Павла Хазана надійшов запит від мешканців м. Верхівцеве Дніпропетровської обл. з проханням розібратися в питанні незаконного розміщення сумнівного  промислового підприємства, що завдає шкоди здоров’ю населення міста.

Жителі вулиць Нова, Франко, Суворова, Мічуріна, Миру, Левицього м. Верхівцеве (всього зібрано 141 підпис) повідомили  про те, що з кінця 2010 року на території колишньої МТС розпочато  виробництво олії. Мешканці скаржаться на атмосферні викиди, які заважають їм дихати. До того ж, підприємство   знаходиться на відстані  приблизно 20 метрів від найближчого помешкання, що є порушенням усіх припустимих норм забудови.

За плином 2 місяців відповіді від міського голови та від державного управління охорони навколишнього природного середовища досі немає. Зате надійшла відповідь від санітарно-епідеміологічної служби. А. Ю. Кондратьєв, заступник головного державного санітарного лікаря Дніпропетровської області,  повідомляє, що представниками державної санітарно-епідеміологічної служби було проведене обстеження підприємства ТОВ «СОЛОМА», яке виконує будівництво олійно-екстракційного цеху за адресою вул. нова, 50 у м. Верхівцеве. Згідно листа, на час перевірки цех не працював, знаходився у стадії монтажно-налагоджувальних робіт. «У той же час, адміністрацією підприємства не надані дозвільні документи щодо узгодження розміщення та будівництва об’єкту із санепідемслужбою. За зазначене порушення притягнуто до адміністративної відповідальності директора виробництва, на його адресу головвним державним санітарним лікарем Верхньодніпровського району направлено розпорядження від 25.03.2011 №356 про усунення порушень», — повідомляє А.Ю. Кондратьєв, заступник головного державного санітарного лікаря Дніпропетровської області.

Керівництво ДОО ПЗУ не припиняє слідкувати за ситуацією, що склалася навколо шкідливого підприємства. «Дуже прикро, що державні установи все частіше ігнорують не тільки звернення громадян, але й громадських організацій та політичних партій, — зазначає Олексій Ангурець, — керівник секретаріату  ДОО ПЗУ.  Відсутність відповіді з боку пана Залужного та пана Оксамитного ілюструють звичайну ситуацію, коли люди лишаються сам на сам із бізнес-структурами, яким, за визначенням, потрібно отримувати прибуток за будь-яку ціну. Органи місцевої влади мають бути тим інструментом, який обмежує «бізнес» там, де він шкодить здоров’ю та соціальним інтересам громади. Наша мета — не тільки обмежувати «брудний бізнес», але й змушувати державні органи влади виконувати свої обов’язки».