Денис Москаль

Цікаві метаморфози часом трапляються в політиці, і не лише в українській. Приміром, лише минулої осені німецькі урядовці, очолювані пані Меркель, відмовились від планів згортання потужностей атомної енергетики. Це багатьох засмутило, але нікого особливо не здивувало, адже ці плани були «успадковані» діючим урядом від попередників – коаліції соціал-демократів і Зелених, котрі, власне, і були натхненниками й провідниками ідей переходу Німеччини до «чистої енергетики». Християнські ж демократи традиційно менш чутливі до проблем довкілля, ніж Зелені, та незрівнянно чутливіші до інтересів ядерної індустрії.

Однак, рано раділи її лобісти! У березні сталася аварія на АЕС у Фукусімі, що змусила уряди багатьох країн, які використовують АЕС, під тиском громадської думки критично розглянути стан і перспективи енергетичної галузі. І тут команда Меркель по-справжньому усіх здивувала, задекларувавши намір відмовитись від атомної енергетики вже до 2022 року. Причому зробила це із тією ж рішучістю, з якою за півроку до того ухвалила цілком протилежне рішення!
Навряд чи до цього її спонукало якесь раптове «прозріння», повне і всеосяжне усвідомлення проблемності та безперспективності подальшої орієнтації на використання атомних електростанцій. Вирішальним чинником стала прозаїчна соціологія, що відобразила неухильне зростання антиядерних настроїв, а відтак і шансів Зелених повернутися в урядові кабінети вже на наступних виборах. Не маючи змоги ефективно протидіяти протестним тенденціям, уряд просто перехопив ініціативу, і цілком ймовірно, що черговий поворот енергетичної політики на 180 градусів може відбутися не пізніше, ніж християнські демократи убезпечать свою наступну парламентську каденцію. А по тому можна й відтермінувати енергетичні реформи на невизначений період, аргументуючи це, приміром, економічними негараздами, що спіткали Європу.

Але вірогідно й те, що вони будуть змушені і надалі діяти відповідно проголошених намірів, залишаючись «заручниками» власних декларацій. Великі німецькі партії мають усталений електорат, що цінує послідовність і передбачуваність дій своїх обранців, а кон’юнктурні політичні «кульбіти» не до смаку виборцям, бо не сприяють ані реальному суспільному прогресу, ані стабільності. Грубе маніпулювання громадською свідомістю може погано скінчитися для «маніпулятора», позбавивши його політичного майбутнього. До того ж, якщо до чергових парламентських виборів урядом буде стимульовано масштабне інвестування у розбудову альтернативних потужностей сонячної, вітрової та біогазової енергетики, «розвернути» інвестора буде не лише важко, але й економічно небезпечно.

Тим часом складностей, і не лише економічних, у справі переходу до неядерної енергогенерації вистачає. Вразливим місцем сонячних та вітрових електростанцій є недостатня стабільність – вони аж надто залежать від добових і сезонних погодних особливостей, примх клімату. Для вирівнювання енергопостачання, уникнення «провалів» у подачі електроенергії в періоди пікових навантажень доведеться якось «запасати» частину виробленої енергії. Найреальніше це зробити за допомогою гідроакумулюючих електростанцій (ГАЕС), яких ще немає. Доведеться прокласти нові лінії електропередачі та реконструювати старі, побудувати трансформаторні підстанції, тощо. Все це технічно і організаційно цілком здійсненні завдання для добре організованої господарської системи, проте всі експерти погоджуються із тим, що впродовж «перехідного» періоду індустріально розвинена (тобто, енергоємна) Німеччина ризикує зустрітися із серйозними проблемами енергозабезпечення, котрі доведеться долати, найімовірніше, збільшенням імпорту. Але ж звідки імпортувати ту електроенергію, якщо інші країни ЄС також схильні йти німецьким чи подібним до нього шляхом?

Тут на думку спадає велика європейська країна, котра, попри усі Фукусіми і Чорнобилі, не виявляє жодних намірів відмовитись від атомної енергетики. Більше того, прагне будувати нові реактори, хоча нестачі електроенергії для її власних потреб не прогнозується. Так, це наша ненька Україна, котра цілком може надалі розглядатися Євросоюзом як своєрідний енергетичний «донор». Якщо можна покращувати стан довкілля, виводячи за межі ЄС шкідливі виробництва, то чому б не користуватися електрикою, генерованою українськими АЕС, закриваючи при цьому свої? Енергія постачається до ЄС, а всі проблеми «мирного атома» залишаються в Україні…

Поки що це лише припущення. Але ймовірність такого сценарію висока, адже плани подальшої розбудови українських АЕС так само вимагають коштів, як Європа – електроенергії. При цьому, однак, всі наші негаразди пов’язані із атомною енергетикою наберуть практично «невиліковного» характеру і справді жахаючого масштабу. Виручені ж від експорту кошти в підсумку будуть витрачені на потреби тієї ж атомної енергетики… То може, доки подібний сценарій не втілився у життя, Україні варто переосмислити власну енергетичну стратегію, як цього вимагають природоохоронці, і собі долучитися до прихильників забезпечення чистою енергією, і не з політичних, а з екологічних міркувань? Йдучи «слід у слід» за європейцями ми зможемо, принаймні, відмовитись від нарощування встановлених потужностей АЕС і збільшити питому вагу енерговиробництва від використання відновлюваних джерел. Позитивний приклад, до речі вже є – у Криму сонячна електростанція побудована австрійськими фахівцями віднедавна живить п’ять тисяч осель. Певен, варто докласти зусиль, щоб цей перший приклад не став останнім.

http://www.greenparty.ua/journals/tk/2011/08/22/tk_257.html

В березні 2011 року на ім’я голови ДОО ПЗУ Павла Хазана надійшов запит від мешканців м. Верхівцеве Дніпропетровської обл. з проханням розібратися в питанні незаконного розміщення сумнівного  промислового підприємства, що завдає шкоди здоров’ю населення міста.

Жителі вулиць Нова, Франко, Суворова, Мічуріна, Миру, Левицього м. Верхівцеве (всього зібрано 141 підпис) повідомили  про те, що з кінця 2010 року на території колишньої МТС розпочато  виробництво олії. Мешканці скаржаться на атмосферні викиди, які заважають їм дихати. До того ж, підприємство   знаходиться на відстані  приблизно 20 метрів від найближчого помешкання, що є порушенням усіх припустимих норм забудови.

За плином 2 місяців відповіді від міського голови та від державного управління охорони навколишнього природного середовища досі немає. Зате надійшла відповідь від санітарно-епідеміологічної служби. А. Ю. Кондратьєв, заступник головного державного санітарного лікаря Дніпропетровської області,  повідомляє, що представниками державної санітарно-епідеміологічної служби було проведене обстеження підприємства ТОВ «СОЛОМА», яке виконує будівництво олійно-екстракційного цеху за адресою вул. нова, 50 у м. Верхівцеве. Згідно листа, на час перевірки цех не працював, знаходився у стадії монтажно-налагоджувальних робіт. «У той же час, адміністрацією підприємства не надані дозвільні документи щодо узгодження розміщення та будівництва об’єкту із санепідемслужбою. За зазначене порушення притягнуто до адміністративної відповідальності директора виробництва, на його адресу головвним державним санітарним лікарем Верхньодніпровського району направлено розпорядження від 25.03.2011 №356 про усунення порушень», — повідомляє А.Ю. Кондратьєв, заступник головного державного санітарного лікаря Дніпропетровської області.

Керівництво ДОО ПЗУ не припиняє слідкувати за ситуацією, що склалася навколо шкідливого підприємства. «Дуже прикро, що державні установи все частіше ігнорують не тільки звернення громадян, але й громадських організацій та політичних партій, — зазначає Олексій Ангурець, — керівник секретаріату  ДОО ПЗУ.  Відсутність відповіді з боку пана Залужного та пана Оксамитного ілюструють звичайну ситуацію, коли люди лишаються сам на сам із бізнес-структурами, яким, за визначенням, потрібно отримувати прибуток за будь-яку ціну. Органи місцевої влади мають бути тим інструментом, який обмежує «бізнес» там, де він шкодить здоров’ю та соціальним інтересам громади. Наша мета — не тільки обмежувати «брудний бізнес», але й змушувати державні органи влади виконувати свої обов’язки».

20 квітня 2011 року в Дніпропетровську відбулась XVI чергова звітно-виборча конференція Дніпропетровської обласної організації Партії Зелених України (ДОО ПЗУ).

На конференції були присутні 20 делегатів та 37 запрошених членів ПЗУ.

Голова ДОО ПЗУ Павло Хазан виступив зі звітом про свою діяльність.  Він розказав про результати роботи організації протягом останніх 2 років, досягнення та перспективи розвитку партійної структури  та подякував колегам  за спільну роботу по розбудові організації.

«Досягнення дніпропетровських зелених — це наші спільні досягнення, — зазначив Павло Хазан, — це робота кожного члена партії, керівників міських, районних та сільських організацій. Сьогодні ми маємо 13 зелених депутатів в місцевих радах в області, отже на керівників осередків покладена задача скерувати їх діяльність, зробити її максимально ефективною та зрозумілою для виборців. Ми повинні висвітлювати нашу діяльність якомога ширше в медійному просторі, застосовуючи перш за все локальні газети, теле та радіопрограми, соціальні мережі, а також пряму роботу із виборцями. Наша мета — квітуча та зелена Україна, що прямує шляхом сталого розвитку у цивілізоване європейське суспільство. Отже на всіх рівнях влади наші депутати, члени виконкомів та начальники управлінь мають втілювати нашу зелену ідеологію. Ми впевнені, що ми на правильному шляху. Зелені в Європі міцнішають з кожними виборами, зокрема наші колеги в Німеччині отримали більше 60% на останніх виборах до місцевих рад в одній із земель.»

Заступник голови ДОО ПЗУ Олексій Ангурець також прозвітував про свою роботу.  Мова йшла про партійне будівництво, реалізацію зеленої ідеології та участь у виборах. Зокрема зазначено, що по виборах в міськраду м. Дніпропетровськ ПЗУ посіла 10 місце з 44 партій та набрала 1,27% що склало близько 4 тис. голосів, трохи поступившись “Свободі”, та обігнала “Нашу Україну”

На конференції запропонували нову програму сталого розвитку Дніпропетровської області “Зелена Країна”. Як заявив Олексій Ангурець, метою програми є просування Дніпропетровської області на шляху створення умов для реалізації принципів сталого розвитку.

“В рамках виконання програми передбачено як практичні заходи по покращенню стану навколишнього природного середовища у співпраці з обласною радою та обласною державною адміністрацією, так і створення пропозицій по впровадженню зелених технологій у виробництво та ЖКГ а, також, пошук інвестицій для реалізації соціально орієнтованих і екологічно дружніх проектів”, — зазначив Олексій Ангурець. Було зазначено, що до реалізації програми будуть активно залучені депутати місцевих рад Дніпропетровської області від ПЗУ.

Уповноважений представник голови ПЗУ, голова Донецької обласної організації ПЗУ Василь Арбузов подякував керівництву ДОО ПЗУ за вагомий внесок у розбудову Партії Зелених України. Він зазначив, що Дніпропетровська обласна організація як і раніше є ідеологічним центром партії та  взірцем ефективної роботи.

На конференції було переобрано керівний склад ДОО ПЗУ. Павло Хазан знову був одноголосно  обраний  головою ДОО ПЗУ, заступниками голови -  Олексій Ангурець  та Вячеслав Горобець. Михайло Нечиор був обраний головою контрольно-ревізійної комісії ДОО ПЗУ.

Звернення заступника голови Партії Зелених України, голови Дніпропетровської обласної організації Павла Хазана

Сьогодні увесь світ відзначає надто сумну річницю. 26 квітня 1986 року сталися вибух і пожежа на Чорнобильській АЕС. З того дня термін «мирний атом» зник у жахливій темряві радіоактивної хмари палаючого четвертого енергоблоку. Чорнобильська катастрофа стала важливою і, на мій погляд, вирішальною віхою в історії ядерної енергетики.

Наслідком самої страшної аварії в світі стало радіоактивне забруднення, що поширилося практично на всю Європу, перш за все, на територію України, Білорусі та Росії. І лише 25 років по тому ми починаємо розуміти, які ж дійсно можуть бути наслідки ядерної аварії.

Українська Національна комісія з радіаційного захисту говорить, що 500 000 людей загинули в наслідок аварії. Наш розрахунок — принаймні 900 000 загиблих. Щонайменше 10 мільйонів чоловік постраждали в результаті аварії в Україні, Білорусі та Росії, сотні тисяч людей до цього часу не повернулися до своїх домівок і сільськогосподарських угідь. За офіційними даними, загалом понад 3 млн кв. км забруднено в цих трьох країнах. Більше 2000 сіл забруднено радіоактивними речовинами навколо Чорнобильської зони. Більш 330000 людей евакуйовані і переселені. Принаймні, 3 000 000 дітей мають потребу в медичному лікуванні.

Чорнобильська катастрофа — це не просто історична подія. Чорнобиль приніс у наше життя чимало нових термінів, таких як “зона”, “ліквідатор”, “чорнобильці”, “діти Чорнобиля”. Наслідки катастрофи, на жаль, мають величезний вплив, адже кількість людей, які хворіють і помирають через випромінювання в результаті Чорнобильської аварії, зростає з кожним роком.

Навіть тепер, через 25 років, 8 млн. чоловік все ще проживають у радіоактивно забруднених в результаті Чорнобильської аварії районах, які будуть залишатися такими протягом багатьох років. Період напіврозпаду основного радіоактивного ізотопу цезію (137Cs) становить трохи більше 30 років. Але є багато інших радіоактивних ізотопів із значно більшим періодом напіврозпаду, тому ймовірно, що і через 500 років на цих землях життя буде ще неможливе.

За офіційними даними, радіоактивний викид від Чорнобильської катастрофи склав близько 140 млн Кі. Але ці дані важко назвати достовірними. Отже розрахунок робився відповідно до кількості радіоактивного матеріалу, що знаходився у реакторі.

Маючи величезний вплив на Україну, Росію і Білорусь, Чорнобильська катастрофа спричинила також шкоду іншим Європейським країнам. Її наслідки спостерігалися у Австрії, Швеції, Великобританії, Ісландії, Фінляндії, Данії, Норвегії, Словенії, Польщі, Румунії, Угорщини, Швейцарії, Чехії, Італії, Болгарії, Молдови і Греції, де рівень радіації був вищим, ніж 1 Кi/km2 (або 37 кБк/м2), тобто вищим за межу.

Дитяча смертність та вроджені аномалії за сотні км від атомного ректору збільшилася на 30% за 25 років. Чимало молодих людей страждають від різних захворювань — перш за все генетичних порушень, лейкозу, раку щитовидної залози та інших видів раку, захворювань дихальної та серцево-судинної систем, неврологічних та психологічних розладів. Всі вони є жертвами найбільшого в світі вивільнення радіоактивної речовини.

Сьогоднішня сумна дата припадає на поворотний момент у ядерній енергетиці. Отже нинішні покоління атомних реакторів мають бути виведені із експлуатації у найближчий час. Ось ціна людського життя, що ми вимушені заплатити за електроенергію, вироблену таким чином!

Тепер, 25 років по тому, українські зелені вимагають від Українського уряду негайно припинити подовження терміну служби старих ядерних реакторів.

Ми вважаємо таку діяльність незаконною і екологічно небезпечною. Ситуація, що склалася із пролонгацією роботи старих реакторів, є надто небезпечною як для України, та і для Європи в цілому. У грудні 2010 було незаконно подовжено на 20 років експлуатацію найстарішого українського енергоблоку №1 на Рівненській АЕС, що був введений в експлуатацію у 1981 році. За офіційними даними, вже через місяць після подовження його роботи, на енергоблоці сталася аварія. На черзі за незаконним подовженням у 2011 – енергоблок №2 Рівненській АЕС. Протягом наступних десяти років планується подовжити термін експлуатації ще 11 українських ядерних блоків.

У минулому році ми заблокували законопроект №5050 про будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива у Київській області. 10 років тому українські зелені змогли переконати Верховну Разу та президента в тому, що треба припинити експлуатацію Чорнобильської АЕС. А 28 років тому, за 3 роки до аварії, українські зелені активісти попереджали уряд СРСР про технічні проблеми на Чорнобильській АЕС.

Ми, зелені, заявляємо, що ядерна енергетика є дуже небезпечною за своєю суттю. Провідні вчені згодні з тим, що катастрофа Чорнобильського масштабу може статися в будь-який час і в будь-якому місці. Серйозні ядерні аварій відбувалися до Чорнобиля і продовжують відбуватися аж до сьогоднішнього дня, яскравий приклад — катастрофа на АЕС «Фукусіма».

Спостерігаючи за жахливими подіями, що відбуваються в Японії, ми задаємося питанням, а чому ж українці не зробили висновків із трагедії, що сталася в Чорнобилі? Незважаючи ні на що, уряди нашої держави — і попередні, і нинішній — продовжують будувати небезпечну ядерну інфраструктуру в Україні, роблячи її заручниками не тільки громадян Європи, але і інших континентів. На сумних прикладах Чорнобиля та «Фукусіми» ми бачимо, що у разі аварії радіоактивне забруднення не може бути локалізовано, воно буде безконтрольно розповсюджуватися в залежності від кліматичних особливостей та погодних умов.

Звичайно технічний рівень японських АЕС, їх інфраструктури, рівень системи безпеки та моніторингу не іде ні в яке порівняння з українським. Проте навіть невелика вірогідність техногенної аварії або природних катаклізмів може призвести до неконтрольованих процесів та спричинити планетарні зміни. На жаль, не тільки в Україні, але і у багатьох країнах світу проектуються нові реактори. Але з аварією в Японії людство знов отримало попередження.

Аварія на Чорнобильській АЕС, хоч і має деякі спільні риси з іншими глобальними катастрофами, все ж є унікальною завдяки своїм жахливим наслідкам, які через 25 років ми продовжуємо вивчати, і нікому не відомо, скільки поколінь буде страждати від цих наслідків.

Але ми, зелені, абсолютно впевнені, що ядерна енергетика є жахливою помилкою!

Агентство Японії з атомної і промислової безпеки підвищило рівень небезпеки аварії на АЕС «Фукусіма-1» до 7-го рівня за міжнародною шкалою оцінки ядерних подій.

Підставою для такого рішення став аналіз замірів радіації. Таким чином рівень був підвищений з 5-го до 7-го. В один із моментів після аварії зі станції протягом кількох годин викидалися в повітря значні кількості високорадіоактивних речовин, що вимагає класифікації за сьомим ступенем. Також сьогодні на четвертому реакторі станції сталася пожежа, яку вдалося швидко загасити.

Це найвища оцінка небезпеки за всю історію ядерних аварій. Раніше так оцінювали тільки катастрофу в Чорнобилі. Сьогодні ж на сході країни зафіксували ще один підземний поштовх магнітудою 6,3. Повідомлень про жертви і руйнування, а також попереджень про загрозу цунамі не надходило.

Коментуючи останні події в Японії, Павло Хазан, заступник голови ПЗУ зазначив: «На з’їзді зелених Європи Українські зелені заявили про те, що є багато спільного між катастрофою в Чорнобилі та Фукусімі. Перш за все це відсутність повної та достовірної інформації про рівень забруднення атмосфери, ґрунту та води. Є безумовно технологічні особливості в конструкціях ректорів, інфраструктури АЕС і відповідно у радіоактивних речовинах, що вивільнилися в атмосферу, а також потрапили в ґрунт та воду. Після руйнівного землетрусу 11 березня і цунамі, яке послідувало за ним, на АЕС Фукусіма-1 відмовила система охолодження, на декількох енергоблоках сталися вибухи, що призвело до викиду радіоактивних елементів в атмосферу, перш за все радіоактивного ізотопу йоду. Сьогодні Агентство Японії з атомної і промислової безпеки підвищила рівень катастрофи до 7, тобто до рівня, який було надано Чорнобильській катастрофі. Одже очевидно, що Чорнобиль та Фукусіма — дві катастрофи планетарного масштабу з періодом 25 років!»

Проводячи паралелі між катастрофами в Україні та Японії, Павло Хазан також зауважив, що звичайно технічний рівень реакторів BWR їх інфраструктури, рівень системи безпеки та моніторингу відрізняється від ректорів РБМК. “Але не тільки експерименти та людський фактор, але і природні явища можуть призвести до неконтрольованих процесів та спричинити планетарні зміни. Незважаючи на жахливі наслідки цих двох трагедій уряди деяких країн в тому числі і України планують розвиток атомної енергетики. Але людство отримало чергове попередження через 25 років після Чорнобиля”, – сказав Павло Хазан.