Игорь Богатырев
Игорь Богатырев, генеральный директор ГП «Региональные электрические сети», координатор проекта «Стратегия интеграции Украины в Европейское энергетическое сообщество», Международный центр перспективных исследований

Вполне возможно, что после информационного XX века, XXI ознаменуется развитием зеленых технологий. Это может стать способом модернизации экономики Украины и ее ребрендинга как государства, пишет в своем блоге на Фокус.ua эксперт в области энергетики Игорь Богатырев

Мировое сообщество вновь поставило тему устойчивого развития на повестку дня. В 2012 году на Всемирном саммите в Рио-де-Жанейро, будет обсуждаться решение проблемы роста населения и его губительного воздействия на экологию. К 2050 году количество людей на планете увеличится на треть и задача в том, чтобы найти правильный подход к экономическому росту. Как обеспечить благосостояние людей, не увеличивая потребление энергетических ресурсов – один из ключевых стратегических вопросов на международной арене.

Наконец-то, бизнес понял, что существующая парадигма развития исчерпала себя и экономика нуждается в новых источниках роста

Организаторы саммита полагают, что именно зеленая экономика может решить комплекс проблем — повысить уровень жизни и социальное равенство, существенно снизив экологические риски. Доклады ООН свидетельствуют, что развитие отраслей зеленой экономики приведет к инвестициям и созданию рабочих мест, в том числе в развивающихся странах. Например, Кения за несколько лет получила порядка 1 миллиарда долларов США. Эти факты развенчивают два распространённых мифа: «зеленой» может быть только развитая экономика» и «экологизация не совместима с экономическим ростом».

После недавнего финансового кризиса все увидели, что экологические отрасли мировой экономики не так много потеряли в сравнении с другими секторами. Наконец-то, бизнес понял, что существующая парадигма развития исчерпала себя и экономика нуждается в новых источниках роста.

Основой зеленой экономики является естественный капитал. Этим термином описывают воспроизводящиеся экосистемы — растительность, животный мир. Точного определения зеленой экономики на сегодняшний день не существует, но к ней относят такие отрасли как возобновляемая энергетика, энергоэффективность, общественный транспорт, устойчивое земледелие, обеспечение биоразнообразия, а также сферу природоохранных услуг.

Чистая или зеленая энергетика – одна из самых перспективных отраслей зеленой экономики. Она создает все больше рабочих мест в США. Например, по данным Pew Сenter, с 1998 по 2007 год количество рабочих мест (белых и синих воротничков) в данном секторе выросло на 9,1%, в то время как всего в экономике США – на 3,7%. Кроме роста занятости, также меняется распределение рабочих мест между отраслями энергетики. На графике представлен прогноз структуры занятости в секторе по всему миру до 2050 года, подготовленный ООН.

Темпы роста инвестиций в зеленую энергетику (в среднем на 33% за 2002-2009 гг.) также опережают другие отрасли. В ООН подсчитали, что необходимо инвестировать около 2% мирового ВВП в период 2010-2050 гг. на научные исследования, обучение, новые технологии и на развертывание зеленой инфраструктуры. По подсчетам ряда исследовательских центров, только на цели ограничения глобального потепления необходимо привлекать от 500 миллиардов до 1 триллиона долларов США в год в ближайшие 10 лет.

Украинский энергетический сектор далек от принципов зеленой экономики и активно проедает естественный капитал. Сельскохозяйственная продукция и энергия – ресурсы, спрос на которые с увеличением количества людей на земле, будет расти в первую очередь. Поэтому экологизация традиционной энергетики – важный этап устойчивого развития каждого государства.

Несмотря на бурные темпы развития ветровой и солнечной энергетики в Украине, структурные изменения в энергобалансе займут длительный отрезок времени. Ориентируясь на обновленную энергетическую стратегию, можно сделать вывод, что возобновляемая энергетика существенно не вытеснит уголь из энергобаланса страны ближайшие 20-30 лет. Пока что возможен симбиоз возобновляемой и ископаемой энергетики. Ряд крупных ТЭС в Польше наряду с углем активно сжигают брикеты из биомассы, в то время, как в Украине на законодательном уровне запрещено использовать несколько видов твердого топлива одновременно.

Кроме того, замедлить расход природных ресурсов можно через повышение эффективности производства и потребления энергии. Большая эффективность – это, прежде всего, новые технологии, новое оборудование – по обе стороны линий электропередач. Вдобавок к этому, необходима экологизация производства, например, установка очистных технологий, фильтров для сокращения выбросов.

Наконец, озеленение энергетики предполагает утилизацию отходов. В этой области в Украине наблюдается наименьший прогресс. Отсутствует инфраструктура и законодательство для переработки и дальнейшего использования шлаков и дымовых газов.

Если во многих странах зеленый вектор, требует переориентации существующих инвестиционных потоков, то в Украине проблемно привлечь средства даже в «коричневую» экономику. А потому, курс на модернизацию, даже без приставки «зеленая» возможен только в результате улучшения инвестиционного климата в стране.

Озеленение украинской экономики может радикально поменять имидж государства. У Украины нет устоявшегося бренда: кто-то видит в ней сельскохозяйственную страну, кто-то – промышленную, а кто-то – транзитную территорию. Однако все согласятся, что Украина обладает значительным объемом природных ресурсов. Но их износ с каждым годом увеличивается: преобладающие в экономике страны «коричневые» отрасли эксплуатируют его нерационально.

Если во многих странах «зеленый» вектор, требует переориентации существующих инвестиционных потоков, то в Украине проблемно привлечь средства даже в «коричневую» экономику. А потому, курс на модернизацию, даже без приставки «зеленая» возможен только в результате улучшения инвестиционного климата в стране. Опыт показывает, что для этого необходимо откорректировать политику по представлению субсидий, создать рыночную инфраструктуру, перенаправить государственные инвестиции и закупки. Это позволит государству не бежать вслед за скоростной электричкой, под названием «Европа», а войти вместе с ней в наше совместное «завтра».

Фокус.ua

http://focus.ua/opinion/196579/

Переход на «зеленую экономику» должно быть приоритетным для всех стран мира. Об этом в комментарии для Радио Свобода отметил президент парламентской ассамблеи ОБСЕ Петрос Эфтимиу

Переход на «зеленую экономику» должно быть приоритетным для всех стран мира. Об этом в комментарии для Радио Свобода отметил президент парламентской ассамблеи ОБСЕ Петрос Эфтимиу, который находился с визитом в Киеве и принимал участие в заседании генеральной ассамблеи Организации Черноморского экономического сотрудничества.

«Для всех стран переход на« зеленую экономику »должно быть приоритетным, ведь для нас сейчас важно диверсифицировать энергоресурсы», — отметил Петрос Эфтимиу.

Он также добавил, что в большинстве стран «есть возможности для того, чтобы заменить те энергоресурсы, использование которых приводит к изменению климата».

Вместе с тем глава албанской делегации генеральной ассамблеи Организации Черноморского экономического сотрудничества, спикер парламента Албании Жозефина Тополли в комментарии для Радио Свобода отметила, что ее страна особенно заинтересована в развитии «зеленой экономики». «У нас есть много водных ресурсов, которые нужно попытаться превратить в энергию», — сказала Жозефина Тополли.
Власти.нет

З 8 по 11 вересня Європейська Партія Зелених та Фракція Зелених у Європарламенті провели Літній університет у Франкфурті на Одері (Німеччина) та Слубіце (Польща). Основне гасло заходу було «Europe: make it or brake it»

Співголова Фракції Зелених у Європарламенті Ребекка Хармс, відкриваючи Літній університет цього року зазначила, що для зелених дуже важливо зараз мати чітке бачення розвитку Європи. На відкритті заходу, вона сказала, що Зелені виступають за солідарність, але справжню солідарність в Європі на основі рівності та демократії. Вона підкреслила необхідність альтернативного бачення, особливо в контексті деяких недавніх заворушень в Європі, таких, як мирні демонстрації молодих людей, які мали місце насамперед в Іспанії та Греції.

Співголова Фракції Даніель Кон-Бендіт висловив свої погляди на проблеми навколо європейської інтеграції. Він зазначив, що такі інструменти, як вибори на Європейського парламенту від конкретних політичних сил (транснаціональні списки) мають вирішальне значення для такого розвитку і вони мають бути підтримані. Не треба зосереджуватись тільки на на національних питаннях та переоцінювати їх роль.

Кон-Бендіт висловив сподівання, що проведення таких форумів, як Літній університет, стане можливістю для Зелених вирішити багато жорстких питань в ході дебатів, а не просто повернутися до точок консенсусу.

Українські зелені, заступник голови ПЗУ Павло Хазан, що є членом комісії по статуту Європейської Партії Зелених та член робочої групи з питань сільськогосподарської політики Європейської Партії Зелених Олексій Ангурець, — взяли участь у роботі Літнього університету. Впродовж роботи щодо вдосконалення регуляторних документів ЄПЗ та розробки стратегії Європейської зеленої політики в галузі сільського господарства представники ПЗУ взяли участь у дискусіях та надали свої численні пропозиції.

В ході дискусії в рамках заключної пленарної сесії «Європейський Союз на роздоріжжі: до більш тісної інтеграції чи обособлення?» Павло Хазан зазначив: «Ми всі бачимо, що політична ситуація в Європі нестабільна, і я впевнений, що недосконалість системи та складність інтеграційних процесів в Європі зрештою підвищує ризик згортання демократії в Європейських країнах особливо поза межами ЄС. Яскравий тому приклад Білорусь, на черзі — Україна.» Павло Хазан закликав європейських парламентарів та представників Ради Європи приділити особливої уваги вдосконаленню системи євроінтеграції, як необхідної складової стабільності та демократії в Європі.

Сегодня, на внеочередной сессии депутаты-заговорщики под руководством председателя петриковской райдержадминистрации Мухи В.В. и в присутствии председателя петриковской районной рады Коваленко Н.И. попытались произвести силовой захват власти в с. Елизаветовка.

Сессия началась довольно безобидно — был выбран секретарь и кандидатура для подсчета голосов. Однако далее своими выкриками и провокациями депутаты неоднократно прерывали председательствующего и нарушали регламент работы рады. Первой получила предупреждение о нарушении регламента голова районной рады Коваленко Н.И., когда без разрешения председателя самовольно начала полемику с одним из приглашенных. После неоднократных замечаний и предупреждений, председатель был вынужден остановить работу сессии и объявить перерыв на 10 дней. И вот тут началось самое интересное.

Решив, что сессию можно продолжить без председателя и секретаря сельсовета (который на данным момент находится в отпуске), депутаты, игнорируя решение о перерыве, путая понятия «пленарного» и «планового» заседания, в нарушение Конституции Украины, закона Украины о местном самоуправлении и регламента Елизаветовского сельского совета, как обычно, выдворили людей из сессионного зала, избрали из своего состава «и.о. головы» и в рамках такого себе «депутатского дискуссионного клуба» продолжили выражать «недовiру» Голосному.

По инициативе и звонку председателя райадминистрации Мухи В.В. приехала милиция, которая заблокировала вход в сессионный зал и в нарушение всех норм действующего законодательства силой выдворила оттуда «нежелающих удаляться» жителей и журналистов, которые пытались продолжить выполнять свои профессиональные обязанности. Несмотря на то, что сотруники милиции были предупреждены о том, что создание препятствий в реализации прав и выполнении обязанностей журналиста образует признаки состава преступления, предусмотренного ст.171 УК Украины, они продолжили блокировать вход в сессионный зал.

Владимир Муха так вошел в роль руководителя заговора, что вместо милиции начал разъяснять журналистам и присутствующим жителями статьи уголовного и административного кодекса, порядок работы закрытых сессий и даже зачем-то предлагал свои «заявления» в случае несогласия с ними «обжаловать в установленном законом порядке», забывая о том, что любое вмешательство в работу органа местного самоуправления категорически запрещено.

Владимир Муха никак не может понять, что Елизаветовский сельских совет — это базовый орган местного самоуправления со всеми вытекающими отсюда последствиями. Таким образом, есть подозрение, что в действиях Мухи В.В. также есть признаки состава преступления, предусмотренного ст. 364, 365 УК Украины — «Зловживання владою або службовим становищем» та «Перевищення влади або службових повноважень».

Из района оперативно привезли заранее заготовленную урну и за что-то там проголосовали.

Депутаты и другие незванные гости настолько заигрались в захват власти, что покинули сессионный зал после 18-00, чем нарушили распорядок работы государственного учреждения. Часть депутатов-заговорщиков даже требовала от секретаря исполкома грубо нарушить закон и сделать запись в трудовой книжке Голосного о его увольнении, забывая о ст. 19 Коституции Украины, которая гласит что «Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.»

Некоторые кричали о том, что «им за это ничего не будет, потому что всё согласовано с областью». Теперь остается дождаться реакции на данные действия Президента Украина и Генеральной прокуратуры.

P.S. На вчера, на 21.09, была запланирована очередная плановая сессия Елизаветовской сельрады (утвержденная на прошлом заседании самими же депутатами), которую все кроме одного депутата проигнорировали в полном составе, не явившись на заседание. Видимо, никакие вопросы села, кроме снятия Голосного депутатов больше не интересуют.
Депутаты срывают сессию:

Владимир Муха расскажет людям как снять ненавистных депутатов:

               Денис Москаль

Цікаві метаморфози часом трапляються в політиці, і не лише в українській. Приміром, лише минулої осені німецькі урядовці, очолювані пані Меркель, відмовились від планів згортання потужностей атомної енергетики. Це багатьох засмутило, але нікого особливо не здивувало, адже ці плани були «успадковані» діючим урядом від попередників – коаліції соціал-демократів і Зелених, котрі, власне, і були натхненниками й провідниками ідей переходу Німеччини до «чистої енергетики». Християнські ж демократи традиційно менш чутливі до проблем довкілля, ніж Зелені, та незрівнянно чутливіші до інтересів ядерної індустрії.

Однак, рано раділи її лобісти! У березні сталася аварія на АЕС у Фукусімі, що змусила уряди багатьох країн, які використовують АЕС, під тиском громадської думки критично розглянути стан і перспективи енергетичної галузі. І тут команда Меркель по-справжньому усіх здивувала, задекларувавши намір відмовитись від атомної енергетики вже до 2022 року. Причому зробила це із тією ж рішучістю, з якою за півроку до того ухвалила цілком протилежне рішення!
Навряд чи до цього її спонукало якесь раптове «прозріння», повне і всеосяжне усвідомлення проблемності та безперспективності подальшої орієнтації на використання атомних електростанцій. Вирішальним чинником стала прозаїчна соціологія, що відобразила неухильне зростання антиядерних настроїв, а відтак і шансів Зелених повернутися в урядові кабінети вже на наступних виборах. Не маючи змоги ефективно протидіяти протестним тенденціям, уряд просто перехопив ініціативу, і цілком ймовірно, що черговий поворот енергетичної політики на 180 градусів може відбутися не пізніше, ніж християнські демократи убезпечать свою наступну парламентську каденцію. А по тому можна й відтермінувати енергетичні реформи на невизначений період, аргументуючи це, приміром, економічними негараздами, що спіткали Європу.

Але вірогідно й те, що вони будуть змушені і надалі діяти відповідно проголошених намірів, залишаючись «заручниками» власних декларацій. Великі німецькі партії мають усталений електорат, що цінує послідовність і передбачуваність дій своїх обранців, а кон’юнктурні політичні «кульбіти» не до смаку виборцям, бо не сприяють ані реальному суспільному прогресу, ані стабільності. Грубе маніпулювання громадською свідомістю може погано скінчитися для «маніпулятора», позбавивши його політичного майбутнього. До того ж, якщо до чергових парламентських виборів урядом буде стимульовано масштабне інвестування у розбудову альтернативних потужностей сонячної, вітрової та біогазової енергетики, «розвернути» інвестора буде не лише важко, але й економічно небезпечно.

Тим часом складностей, і не лише економічних, у справі переходу до неядерної енергогенерації вистачає. Вразливим місцем сонячних та вітрових електростанцій є недостатня стабільність – вони аж надто залежать від добових і сезонних погодних особливостей, примх клімату. Для вирівнювання енергопостачання, уникнення «провалів» у подачі електроенергії в періоди пікових навантажень доведеться якось «запасати» частину виробленої енергії. Найреальніше це зробити за допомогою гідроакумулюючих електростанцій (ГАЕС), яких ще немає. Доведеться прокласти нові лінії електропередачі та реконструювати старі, побудувати трансформаторні підстанції, тощо. Все це технічно і організаційно цілком здійсненні завдання для добре організованої господарської системи, проте всі експерти погоджуються із тим, що впродовж «перехідного» періоду індустріально розвинена (тобто, енергоємна) Німеччина ризикує зустрітися із серйозними проблемами енергозабезпечення, котрі доведеться долати, найімовірніше, збільшенням імпорту. Але ж звідки імпортувати ту електроенергію, якщо інші країни ЄС також схильні йти німецьким чи подібним до нього шляхом?

Тут на думку спадає велика європейська країна, котра, попри усі Фукусіми і Чорнобилі, не виявляє жодних намірів відмовитись від атомної енергетики. Більше того, прагне будувати нові реактори, хоча нестачі електроенергії для її власних потреб не прогнозується. Так, це наша ненька Україна, котра цілком може надалі розглядатися Євросоюзом як своєрідний енергетичний «донор». Якщо можна покращувати стан довкілля, виводячи за межі ЄС шкідливі виробництва, то чому б не користуватися електрикою, генерованою українськими АЕС, закриваючи при цьому свої? Енергія постачається до ЄС, а всі проблеми «мирного атома» залишаються в Україні…

Поки що це лише припущення. Але ймовірність такого сценарію висока, адже плани подальшої розбудови українських АЕС так само вимагають коштів, як Європа – електроенергії. При цьому, однак, всі наші негаразди пов’язані із атомною енергетикою наберуть практично «невиліковного» характеру і справді жахаючого масштабу. Виручені ж від експорту кошти в підсумку будуть витрачені на потреби тієї ж атомної енергетики… То може, доки подібний сценарій не втілився у життя, Україні варто переосмислити власну енергетичну стратегію, як цього вимагають природоохоронці, і собі долучитися до прихильників забезпечення чистою енергією, і не з політичних, а з екологічних міркувань? Йдучи «слід у слід» за європейцями ми зможемо, принаймні, відмовитись від нарощування встановлених потужностей АЕС і збільшити питому вагу енерговиробництва від використання відновлюваних джерел. Позитивний приклад, до речі вже є – у Криму сонячна електростанція побудована австрійськими фахівцями віднедавна живить п’ять тисяч осель. Певен, варто докласти зусиль, щоб цей перший приклад не став останнім.

http://www.greenparty.ua/journals/tk/2011/08/22/tk_257.html