На прохання редакції журналіст Олег Ільїн зустрівся з народним депутатом останнього скликання, доктором наук в галузі сталого розвитку,засновником міжнародної науково-експертної Громадської організації «Ecostar» Віктором
Борисовичем ХАЗАНОМ. До вашої уваги пропонуємо запис бесіди:

– Що являє собою «Ecostar» і з якою метою створено цю організацію?

– Це громадська організація. Закон України визначає громадську організацію як об’єднання громадян з метою захисту своїх прав. На жаль, в нашій свідомості ще побутує радянське розуміння таких структур як покликаних реагувати на звернення громадян. Справжнє ж місце громадської організації, її ефективна роль у суспільстві
– роль посередника у взаємодії влади і суспільства.
«Ecostar» – об’єднання науковців, які прагнуть донести суспільству і владі свій незалежний погляд з питань сталого розвитку й екологічної безпеки.
– До речі, як на мене, саме незаангажованого, незалежного погляду в Україні бракує мало не в усіх галузях…

– Я про це весь час і кажу! Академія наук також не може дати незалежних оцінок. Ця поважна наукова установа є частиною державної системи й вибудувана за принципом вертикалі. Саме потреба незалежної оцінки господарської діяльності привела мене до думки створити таке об’єднання.
Серед моїх друзів багато визначних вчених з різних країн світу. Це фізики,екологи, інші фахівці. Метою нашого згуртування є, перш за все, внутрішня й зовнішня екологічна безпека України.
Ми прагнемо виявляти й пропонувати до впровадження нові безпечні технології в різних галузях виробництва. За нашим задумом «Ecostar» має бути науковоприкладною відповіддю на виклики післячорнобильської доби.
– Вчені з яких країн входить до організації?

– В «Ecostarі» співпрацюють вчені з Канади, Сполучених Штатів Америки, Німеччини, Швеції, Франції,Польщі. Відділення нашої організації активно працюють у цих країнах. Зараз наше відділення відкривається в Ізраїлі.
– Це дуже добре. Наскільки менівідомо, єврейська держава має значний досвід у вирішенні питань екологічної безпеки…

– Саме так! Я спілкувався з колегами в університеті Єрусалима. Справді,рівень і фундаментальних і прикладних
досліджень в галузі екобезпеки в Ізраїлідуже високий. До речі, всі дослідження єврейських вчених спрямовані на раціональне й безпечне використання досить складних природних умов країни.
Та повернімось до «Ecostar». Хочу сказати кілька слів про наші здобутки.
Найперше, про що хочеться сказати, це наукове освоєння Чорнобильської зони.
Там працює багатопрофільна моніторингова лабораторія. Я започаткував екскурсії до Чорнобиля. На жаль, зараз цей проект викривлено. Йшлося про екскурсії для науковців. Не про людей, які представляють інтереси тих чи інших фірм. Проведенням екскурсій займається одна-єдина людина. Тобто проект немає жодної комерційної мети. Ми зустрічали пропозиції про створення спеціального відділу в міністерстві. Однак наша мета – не заробляти гроші на національній трагедії. Нагальна потреба об’єктивного спостереження за розвитком ситуації на теренах, прилеглих до АЕС, приводить туди багатьох незалежних науковців.
Хочу сказати про спільний українсько-французький проект. Через посольство Французької Республіки ми зв’язалися з провідними науковцями цієї країни й видали двотомник праць французькою й українською мовами. Збірка містить дослідження з питань генетично модифікованих організмів, екологічної безпеки, сталого розвитку та ін.
Наступним важливим чинником діяльності «Ecostar» є проведення наукових конференцій з питань фундаментальної
науки. Наш основний, так би мовити, ідеологічний принцип полягає в тому, що прийняття управлінських рішень має ґрунтуватися на досягненнях фундаментальної науки. Тож ми провели дві конференції з питань фундаментальних досліджень у фізиці. Перша була, скоріше, невеликим семінаром. Тоді ми зібрали близько сорока науковців. Друга стала по-справжньому представницькою. В її роботі взяли участь кілька сот вчених з багатьох країн.
Зауважу, що для проведення таких форумів ми залучаємо лише власні кошти. Це певною мірою, пересторога,
що дозволяє зберігати неупередженість досліджень і незалежність їхніх результатів. Наголошую на тому, що ми не залучаємо жодної копійки державних коштів.
«Ecostar» сьогодні залишається однією з небагатьох по-справжньому незалежних науково-експертних організацій. Дотепер ми не маємо спеціального штату працівників.
Однак професійне й кваліфіковане поширення інформації потребує залучення відповідних і людських, і матеріальних ресурсів. Нам під силу вирішення цих нагальних організаційних питань.
– Вікторе Борисовичу, останнім часом виникають нові проекти й ідеї стосовно охорони довкілля.
Якої Ви думки про «Екологічну Конституцію Землі»?

– Я підтримую все, що може мати позитивний вплив на вирішення проблем сьогодення. Однак, слід розуміти, що за своєю суттю й спрямуванням подібний проект є радше в позитивному значенні слова пропагандистським, ніж прикладним. Досвід останніх десятиліть приводить до невтішних висновків. Міжнародні домовленості стосовно захисту довкілля досягаються дуже важко й виконуються вельми неохоче. Згадаємо той самий «Кіотський протокол», навколо якого точаться постійні суперечки. Його досконалість також викликає цілком обґрунтовані сумніви. Ні для кого не секрет, що наша держава продає квоти на шкідливі викиди через згортання виробництв, а не завдяки впровадженню досконалих сучасних технологій в металургії та хімічній промисловості.
Мушу сказати, що міжнародні документи з питань захисту довкілля не мають достатнього спонукального впливу ні на уряди, ні на промислові кола. То й прийняття «Екологічної Конституції Землі» як документа правового, я вважаю, неможливим через значні культурні й законодавчі розбіжності в практиці країн світу.
Та цей проект може відіграти значну позитивну роль тим, що увагу громадськості буде (далеко незайве!)
ще раз звернуто на стан планети Земля і на потребу вкрай обережного поводження з її ресурсами.
Основні рішення відносно довкілля мають прийматися на національно-державних рівнях. Найважливішим
для прийняття будь-яких рішень чинником є громадський запит. Суть сталого розвитку полягає в комплексному підході до соціальних, економічних і природних питань.
Власне для справжнього переходу до сталого розвитку потрібна зміна наукового погляду на розвиток суспільства. Цей погляд має включати оптимізацію впливу діяльності людини на довкілля. Сьогодні кожний науковець займається досить вузькою галуззю – психологією, економікою, соціологією, екологією.
Ці знання слід об’єднати, аби досягти не просто поліпшення стану природного середовища. Мета полягає в тому, щоб в основу розвитку суспільства були покладені інші принципи.
– Коли в цьому контексті поглянути на сучасний стан української енергетики й гучні голоси на підтримку
атомної електроенергетики…

– Останні події в Японії практично й безповоротно довели, що існуючі традиційні реактори небезпечні. При будівництві АЕС Фукусіма не було враховано дуже низьку імовірність збігу в часі цунами й землетрусу. У нас, в Чорнобилі, не було взято до уваги ідеалогічний чинник швидкісної зупинки реактора з порушенням технології процесу.
Скільки ще нещасть має статися, аби виробничники побачили згубність саме такого шляху розвитку атомної
енергетики?
Тепер до поширеного аргументу прихильників традиційних АЕС. Електростанції такого типу дешеві в експлуатації. Безпосереднє утримання устаткування тут і справді потребує менших коштів.
Та до якої статті витрат на АЕС зарахувати кошти на зберігання відходів? На щастя, ще жодне родовище радіоактивних відходів у світі не спричинило аварій. Та саме в цій частині експлуатації атомних
станцій можливе неконтрольоване використання коштів.
Мова не про заборону використання енергії розщеплення атомного ядра для одержання електрики. Йдеться про те, що сучасна світова енергетика виявляє постійну заангажованість,використовуючи лише один спосіб
перетворення атомної енергії в електричну. Тут просто слід перейти до застосування інших технологій. Звісно, для технологічного переоснащення цілої галузі знадобляться кошти. Та зрозуміло й інше. Вкладення в безпеку повернуться значними збереженнями під час експлуатації.
Але головна проблема нашої енергетики в іншому. Від Радянського Союзу Україна успадкувала централізовану мережу електропостачання. Одним із джерел потенційної небезпеки є лінії електропередач. Слід перейти до системи локального вироблення й постачання електрики.
– Гаразд. Якими тоді можуть бути джерела електроенергії? Спроби розвитку вітроенергетики в нашій країні не дістали належної державної підтримки.

– А що Ви скажете про відходи? Підраховано, наприклад, що одна свиноферма може забезпечувати в Україні електрикою 30000 споживачів. Щодо вітроенергетики. Коли «вітряки» виробляють значну кількість електрики на півночі Німеччини, на узбережжях Північного моря й Балтики, в нашій країні таких можливостей значно більше.
– Років п’ятнадцять-сімнадцять тому на Південному машинобудівному заводі бралися до виробництва вітроенергетичних установок. Тоді цей проект вважався практичним вирішенням питання електропостачання країни.
– Мушу звернути вашу увагу на зовсім не енергетичний і не екологічний аспект питання. Енергія руху повітря, на відміну від використання збагаченого урану, вугілля, газу, не дає можливості прихованого використання коштів. Дуже важко підвищити ціну на електрику, вироблену вітровою установкою,або одержану при використанні біологічної сировини.
Тож тут ми знову повертаємось до зв’язку соціально-економічного й природоохоронного мислення.
На превеликий жаль, прагнення неконтрольованого одержання й використання грошей в нашій свідомості сьогодні сильніше за міркування природної безпеки.
Саме шляху зміни таких шкідливих звичок в мисленні й присвячує,
в кінцевому підсумку, свою діяльність «Ecostar».

(Спеціально для «Технополіса»)
О. Ільїн

Многие месяцы отходы птицефабрики в Петриковском районе, который является «зеленой жемчужиной» Днепропетровщины, сливались прямо в поле. Максим Голосной, председатель Елизаветовки, положил этому конец.

Местные жители поймали на горячем водителя автомобиля с нечистотами с местной птицефабрики, который сливал содержимое цистерны на пастбище в 500-х метрах от жилых домов. Селяне утверждают, что это обычная практика коммунальщиков.

«В начале июня жители Елизаветовки обратили внимание на то, что вода в их колодцах стала иметь неприятный запах, и тогда вспомнили, что они уже не раз видели, как в окрестностях села сливают нечистоты из автоцистерны.

Грунтовые воды у нас залегают не очень глубоко, и вполне возможно, что их отравили нечистотами. 15 июня мы сняли очередной слив на видео», — рассказал глава сельсовета Елизаветовки Максим Голосной. Следует заметить, что в Елизаветовке, как и в других близлежащих селах, нет водопровода, и колодцы — это основной источник питьевой воды для селян. «В последнее время мы заметили, что если вода из колодца постоит в ведре ровно сутки, то она превращается в слизистое желе, ее даже страшно пить, но другой у нас нет», — жалуется житель села Елизаветовки Федор Гаврич.

После задержания в селе машины, сливающей нечистоты, на место ЧП приехала милиция и работники Петриковской СЭС. «Врачи СЭС взяли пробу (бактериологический анализ) с места слива нечистот, но никаких отклонений от нормы не обнаружили. Однако мы провели независимую экспертизу в химико-аналитической лаборатории Днепропетровска, и заключение ее специалистов оказалось совершенно иным», — говорит Голосной.

Как «Сегодня» рассказал руководитель лаборатории Владимир Гончаренко, его специалисты сделали химический анализ слитых нечистот на три составляющие: органику, нитриты и аммоний. «Результаты показали, что количество аммония было превышено в 270 раз, а нитритов — в 3,5 раза. Это очень ядовитая смесь. Конечно, скот, который съел траву, пропитанную этими нечистотами, не умрет, но все молочные продукты, которые он производит, после того как попадут в организм человека, передадут ему превышенные нитриты и аммоний», — пояснил Владимир Гончаренко.

Местные жители отвезли на анализ в Петриковскую СЭС и воду из местного колодца. Медики пообещали, что результат будет готов не ранее чем через две недели, и до этого времени санитарные врачи случившееся комментировать не будут.

В то же время на предприятии, водитель которого сливал нечистоты на пастбище, говорят, что в случившемся нет ничего страшного, ведь это был случай единичный, а водителя наказали. «Он должен был довести нечистоты в Петриковку и слить в коллектор, но захотел сэкономить бензин. Мы перевели его из водителей в дворники», — рассказал «Сегодня» начальник РКП «Коммунальник» Дмитрий Можный и добавил, что после жалоб селян на плохую воду в колодцах коммунальщики решили сделать анализ воды из всех скважин в окрестных селах. «Нечистоты не могли дойти до колодцев, ведь, прежде чем туда попасть, они проходят фильтрацию песком и глиной», — уверяет Можный.

Озера зацвели

Сельский голова Елизаветовки опасается, что регулярный слив нечистот на пастбище мог загрязнить и популярное место отдыха — Голубые озера. «Они расположены в 3—4 км от Елизаветовки и впервые за 12 лет позеленели. Нечистоты могли дойти и до них. Мы возьмем пробу воды и из озера», — говорит Голосной.

Многие месяцы отходы птицефабрики в Петриковском районе, который является «зеленой жемчужиной» Днепропетровщины, сливались прямо в поле. Максим Голосной, председатель Елизаветовки, положил этому конец.

Местные жители поймали на горячем водителя автомобиля с нечистотами с местной птицефабрики, который сливал содержимое цистерны на пастбище в 500-х метрах от жилых домов. Селяне утверждают, что это обычная практика коммунальщиков.

«В начале июня жители Елизаветовки обратили внимание на то, что вода в их колодцах стала иметь неприятный запах, и тогда вспомнили, что они уже не раз видели, как в окрестностях села сливают нечистоты из автоцистерны.

Грунтовые воды у нас залегают не очень глубоко, и вполне возможно, что их отравили нечистотами. 15 июня мы сняли очередной слив на видео», — рассказал глава сельсовета Елизаветовки Максим Голосной. Следует заметить, что в Елизаветовке, как и в других близлежащих селах, нет водопровода, и колодцы — это основной источник питьевой воды для селян. «В последнее время мы заметили, что если вода из колодца постоит в ведре ровно сутки, то она превращается в слизистое желе, ее даже страшно пить, но другой у нас нет», — жалуется житель села Елизаветовки Федор Гаврич.

После задержания в селе машины, сливающей нечистоты, на место ЧП приехала милиция и работники Петриковской СЭС. «Врачи СЭС взяли пробу (бактериологический анализ) с места слива нечистот, но никаких отклонений от нормы не обнаружили. Однако мы провели независимую экспертизу в химико-аналитической лаборатории Днепропетровска, и заключение ее специалистов оказалось совершенно иным», — говорит Голосной.

Как «Сегодня» рассказал руководитель лаборатории Владимир Гончаренко, его специалисты сделали химический анализ слитых нечистот на три составляющие: органику, нитриты и аммоний. «Результаты показали, что количество аммония было превышено в 270 раз, а нитритов — в 3,5 раза. Это очень ядовитая смесь. Конечно, скот, который съел траву, пропитанную этими нечистотами, не умрет, но все молочные продукты, которые он производит, после того как попадут в организм человека, передадут ему превышенные нитриты и аммоний», — пояснил Владимир Гончаренко.

Местные жители отвезли на анализ в Петриковскую СЭС и воду из местного колодца. Медики пообещали, что результат будет готов не ранее чем через две недели, и до этого времени санитарные врачи случившееся комментировать не будут.

В то же время на предприятии, водитель которого сливал нечистоты на пастбище, говорят, что в случившемся нет ничего страшного, ведь это был случай единичный, а водителя наказали. «Он должен был довести нечистоты в Петриковку и слить в коллектор, но захотел сэкономить бензин. Мы перевели его из водителей в дворники», — рассказал «Сегодня» начальник РКП «Коммунальник» Дмитрий Можный и добавил, что после жалоб селян на плохую воду в колодцах коммунальщики решили сделать анализ воды из всех скважин в окрестных селах. «Нечистоты не могли дойти до колодцев, ведь, прежде чем туда попасть, они проходят фильтрацию песком и глиной», — уверяет Можный.

Озера зацвели

Сельский голова Елизаветовки опасается, что регулярный слив нечистот на пастбище мог загрязнить и популярное место отдыха — Голубые озера. «Они расположены в 3—4 км от Елизаветовки и впервые за 12 лет позеленели. Нечистоты могли дойти и до них. Мы возьмем пробу воды и из озера», — говорит Голосной.

20 квітня 2011 року в Дніпропетровську відбулась XVI чергова звітно-виборча конференція Дніпропетровської обласної організації Партії Зелених України (ДОО ПЗУ).

На конференції були присутні 20 делегатів та 37 запрошених членів ПЗУ.

Голова ДОО ПЗУ Павло Хазан виступив зі звітом про свою діяльність.  Він розказав про результати роботи організації протягом останніх 2 років, досягнення та перспективи розвитку партійної структури  та подякував колегам  за спільну роботу по розбудові організації.

«Досягнення дніпропетровських зелених — це наші спільні досягнення, — зазначив Павло Хазан, — це робота кожного члена партії, керівників міських, районних та сільських організацій. Сьогодні ми маємо 13 зелених депутатів в місцевих радах в області, отже на керівників осередків покладена задача скерувати їх діяльність, зробити її максимально ефективною та зрозумілою для виборців. Ми повинні висвітлювати нашу діяльність якомога ширше в медійному просторі, застосовуючи перш за все локальні газети, теле та радіопрограми, соціальні мережі, а також пряму роботу із виборцями. Наша мета — квітуча та зелена Україна, що прямує шляхом сталого розвитку у цивілізоване європейське суспільство. Отже на всіх рівнях влади наші депутати, члени виконкомів та начальники управлінь мають втілювати нашу зелену ідеологію. Ми впевнені, що ми на правильному шляху. Зелені в Європі міцнішають з кожними виборами, зокрема наші колеги в Німеччині отримали більше 60% на останніх виборах до місцевих рад в одній із земель.»

Заступник голови ДОО ПЗУ Олексій Ангурець також прозвітував про свою роботу.  Мова йшла про партійне будівництво, реалізацію зеленої ідеології та участь у виборах. Зокрема зазначено, що по виборах в міськраду м. Дніпропетровськ ПЗУ посіла 10 місце з 44 партій та набрала 1,27% що склало близько 4 тис. голосів, трохи поступившись “Свободі”, та обігнала “Нашу Україну”

На конференції запропонували нову програму сталого розвитку Дніпропетровської області “Зелена Країна”. Як заявив Олексій Ангурець, метою програми є просування Дніпропетровської області на шляху створення умов для реалізації принципів сталого розвитку.

“В рамках виконання програми передбачено як практичні заходи по покращенню стану навколишнього природного середовища у співпраці з обласною радою та обласною державною адміністрацією, так і створення пропозицій по впровадженню зелених технологій у виробництво та ЖКГ а, також, пошук інвестицій для реалізації соціально орієнтованих і екологічно дружніх проектів”, — зазначив Олексій Ангурець. Було зазначено, що до реалізації програми будуть активно залучені депутати місцевих рад Дніпропетровської області від ПЗУ.

Уповноважений представник голови ПЗУ, голова Донецької обласної організації ПЗУ Василь Арбузов подякував керівництву ДОО ПЗУ за вагомий внесок у розбудову Партії Зелених України. Він зазначив, що Дніпропетровська обласна організація як і раніше є ідеологічним центром партії та  взірцем ефективної роботи.

На конференції було переобрано керівний склад ДОО ПЗУ. Павло Хазан знову був одноголосно  обраний  головою ДОО ПЗУ, заступниками голови -  Олексій Ангурець  та Вячеслав Горобець. Михайло Нечиор був обраний головою контрольно-ревізійної комісії ДОО ПЗУ.

Виталий Портников

Регионалы видят, что десяти лет стабильности под их мудрым управлением не будет

Киев. Лидер фракции правящей партии в парламенте Сергей Ефремов обвиняет международный фонд «Видродження» в подготовке молодых людей, которым поручено устроить беспорядки в стране, а его однопартийцы заявляют, что «налоговый Майдан» был финансирован Джорджем Соросом и Борисом Березовским. Минск. Президент Беларуси Александр Лукашенко обвиняет оппозицию в организации взрыва в столичном метрополитене и предупреждает, что игры в демократию окончились. Каир. Бывший президент Египта Хосни Мубарак арестован, а его сыновья помещены в известную столичную тюрьму.

Все эти факты – звенья одной цепи. Цепи страха. Власть имущие настолько боятся собственного народа, что делают все возможное, чтобы либо предупредить его гнев, либо объяснить его действиями иностранных провокаторов, на которые можно и нужно отвечать силой. И хотя опыт даже недавнего времени показывает, что такие неуклюжие действия только ускоряют крах неэффективных коррумпированных режимов, они не хотят считаться с этим опытом.

Регионалов можно понять. Когда победил Янукович, им было нужно – как сказал мне один из лидеров этого акционерного общества – десять лет стабильности. Десять лет для того, чтобы набить карманы, чтобы обеспечить себя, своих детей, внуков и правнуков, чтобы заставить население аплодировать этому обогащению избранных. Но пришедшие к власти не учли многих факторов. Своего собственного неумения управлять страной, неблагоприятной экономической конъюнктуры, нежелания Запада закрывать глаза на авторитарные тенденции, нежелания Москвы спонсировать украинскую власть в обмен на декларации а-ля Лукашенко. И еще они не учли нежелания людей соглашаться с тем, что их считают быдлом.

Теперь они видят что десяти лет стабильности под их мудрым управлением не будет. И пяти лет не будет. И трех не будет. А на улице теплеет. И они начинают дергаться. То дело против Тимошенко, то дело против Кучмы. То Путина вызовем в прокуратуру, то не вызовем. То журналисты – наше все, то пускай декларируют доходы наравне с нами, чиновниками. Они же – власть! (Это мы, значит, даем разрешения на открытие бизнеса, взимаем налоги, отдаем Укртелеком анонимам? Это мы, значит, сажаем оппозиционеров в кутузку? Конечно, назвать вора и проходимца вором и проходимцем – это тоже власть. Но совсем другая – власть над собственной совестью, которой многие в настоящей власти лишены). То к участникам «налогового Майдана» приходит президент, то это на деньги Сороса. То мы строим гражданское общество, то гражданское общество финансирует боевиков…

Все эти рефлексы – показатель только одного: чувства страха. Господа боятся – и есть чего. По мере ухудшения ситуации они забудут о своих оппонентах и начнут съедать друг друга, сажать друг друга, обвинять друг друга. Потом они начнут избавляться друг от друга, потом от них начнет избавляться президент, потом они начнут избавляться от президента. И так – до самого конца – они не смогут понять, что нужно было не бояться, а просто обратить внимание на страну, которой им доверили руководить. Впрочем, для этого ли они приходили к власти?

Агентство Японії з атомної і промислової безпеки підвищило рівень небезпеки аварії на АЕС «Фукусіма-1» до 7-го рівня за міжнародною шкалою оцінки ядерних подій.

Підставою для такого рішення став аналіз замірів радіації. Таким чином рівень був підвищений з 5-го до 7-го. В один із моментів після аварії зі станції протягом кількох годин викидалися в повітря значні кількості високорадіоактивних речовин, що вимагає класифікації за сьомим ступенем. Також сьогодні на четвертому реакторі станції сталася пожежа, яку вдалося швидко загасити.

Це найвища оцінка небезпеки за всю історію ядерних аварій. Раніше так оцінювали тільки катастрофу в Чорнобилі. Сьогодні ж на сході країни зафіксували ще один підземний поштовх магнітудою 6,3. Повідомлень про жертви і руйнування, а також попереджень про загрозу цунамі не надходило.

Коментуючи останні події в Японії, Павло Хазан, заступник голови ПЗУ зазначив: «На з’їзді зелених Європи Українські зелені заявили про те, що є багато спільного між катастрофою в Чорнобилі та Фукусімі. Перш за все це відсутність повної та достовірної інформації про рівень забруднення атмосфери, ґрунту та води. Є безумовно технологічні особливості в конструкціях ректорів, інфраструктури АЕС і відповідно у радіоактивних речовинах, що вивільнилися в атмосферу, а також потрапили в ґрунт та воду. Після руйнівного землетрусу 11 березня і цунамі, яке послідувало за ним, на АЕС Фукусіма-1 відмовила система охолодження, на декількох енергоблоках сталися вибухи, що призвело до викиду радіоактивних елементів в атмосферу, перш за все радіоактивного ізотопу йоду. Сьогодні Агентство Японії з атомної і промислової безпеки підвищила рівень катастрофи до 7, тобто до рівня, який було надано Чорнобильській катастрофі. Одже очевидно, що Чорнобиль та Фукусіма — дві катастрофи планетарного масштабу з періодом 25 років!»

Проводячи паралелі між катастрофами в Україні та Японії, Павло Хазан також зауважив, що звичайно технічний рівень реакторів BWR їх інфраструктури, рівень системи безпеки та моніторингу відрізняється від ректорів РБМК. “Але не тільки експерименти та людський фактор, але і природні явища можуть призвести до неконтрольованих процесів та спричинити планетарні зміни. Незважаючи на жахливі наслідки цих двох трагедій уряди деяких країн в тому числі і України планують розвиток атомної енергетики. Але людство отримало чергове попередження через 25 років після Чорнобиля”, – сказав Павло Хазан.