«Укртранснафта» і ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» підписали договір на ґарантований щорічний транзит 4 млн. тонн венесуельської нафти. Помпування має розпочатися вже у лютому.

Дворічний договір про надання відповідних послуг із транспортування легкої нафти може бути подовжено.

Спершу легка венесуельска нафта, про постачання та транзит якої президент Уго Чавес домовився у ході торішніх візитів до Мінська та Києва, транспортуватиметься танкерами до українського морського порту «Південний».

Потім — нафтогоном «Одеса-Броди» в аверсному режимі до Білоруського нафтопереробного заводу (НПЗ) у Мозирі.

Пробну партію нафти обсягом 80 тис. тонн було успішно прокачано торік у листопаді.

Державне білоруське агенство Белта повідомляє, що виконання договору сприятиме зміцненню енергетичної безпеки України, Білорусі та регіону в цілому.

Офіційний Мінськ зазначає, що в подальшому маршрут можна буде використовувати також для постачання нафти із країн Середньої Азії.

Білорусь почала купівлю венесуельської нафти після охолодження взаємин із Росією.

Нафтогін Одеса-Броди (в обхід Росії) споруджувався для транзиту каспійської найти, аби диверсифікувати маршрути постачання енергоносіїв до України та країн Центральної та Західної Європи.

Аверсне використання нафтопроводу Одеса-Броди для прокачування нафти на Мозирський НПЗ передбачає обов’язкове перемикання на реверсний режим однієї із гілок нафтогону «Дружба».

Російська сторона переконана, що це, начебто, загрожує збільшенню навантаження на другу гілку нафтопроводу «Дружба». А відтак — виникненням «позаштатних ситуацій», що можуть стати потенційною загрозою експортним поставкам російської нафти до Європи.

Саме тому російська компанія «Транснефть», одразу по тому, як стало відомо про венесульсько-білорусько-українські домовленості, заявила, що із 2011 року планує відмовитися від використання нафтогону.

Міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко уже назвав підписання угоди між Києвом та Мінськом важливим етапом в енергетичній політиці України.

«Ми отримуємо транзитні відрахування, а наші колеги — ґарантовані поставки нафти трубопровідним транспортом. Всі питання вирішено по-партнерському… Договір не перешкоджає нашим російським партнерам і жодним чином не вплине на транзит російської нафти до Європи», — заявив він.

http://www.bbc.co.uk

16 січня помер Володимир Дмитрович Буряк, письменник, журналіст, науковець, професор кафедри журналістики Дніпропетровського національного університету, директор Інституту журналістики та масової комунікації Запорізького класичного приватного університету.

 Він пішов із життя на 66-му році життя. Останнім часом Володимир Дмитрович тяжко хворів.

 Володимир Буряк народився на Дніпропетровщині 1944 року. Закінчив історико-філологічний факультет Дніпропетровського державного університету. Двадцять років працював на обласній державній телерадіокомпанії. З 1988 року — старший науковий співробітник, виконувач обов’язків завідувача науково-дослідної лабораторії українського фольклору, народних говорів та літератури Придніпровського регіону. Багато років викладав на факультеті систем і засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету.

 Автор (під псевдонімом Володимир Селіванов) низки прозових і поетичних книжок, лауреат премії імені Валеріана Підмогильного. Член Національної спілки письменників України.

 Прощання відбудеться 19 січня об 11.00 у приміщенні Національної спілки художників України (Дніпропетровськ, Набережна імені Леніна, 11)

Висловлюємо  співчуття рідним, близьким, колегам і учням Володимира Дмитровича. Світла пам’ять.

За матеріалами http://www.telekritika.ua

У грудні 2010 року Комітет із дотримання Оргуської конвенції так і не зміг підготувати свої висновки до Четвертої наради Сторін Конвенції, яка відбудеться у червні 2011 року, оскільки Україна не спромоглася вчасно надати Комітету звіт по прогресу впровадження Конвенції та нормативний документ у сфері участі громадськості у процесі прийняття рішень з питань, що стосується довкілля.

Нагадуємо, що у 2008 році на попередній Третій нараді Сторін Конвенції Україні було наполегливо рекомендовано щорічно, до наступної зустрічі, відповідно у листопаді 2008, 2009 та 2010 років, подавати Комітету звіти щодо прогресу держави на шляху імплементації Конвенції. Крім того, Третя нарада Сторін вказувала, що Україні необхідно прийняття відповідне національне законодавство, яке встановило би чіткі юридичні рамки забезпечення участі громадськості у процесі прийняття рішень з питань, що стосується довкілля. Представники уряду України вже понад два роки обіцяють представити Комітету проект такого нормативного акту, але, не зважаючи на багаторазові нагадування Секретаріату Конвенції, до сьогоднішнього дня так і не спромоглися.

11 січня 2011 року, Секретаріат Конвенції звернувся до відповідальних осіб Мінекоресурсів із останнім попередженням. У листі Секретаріату йдеться про те, що, якщо Україна до 11 лютого 2011 року не надасть відповідний звіт і проект, Комітет буде змушений робити свої висновки, базуючись на наявній інформації. А це означає, що він втретє констатуватиме неналежне виконання Україною своїх зобов’язань і буде рекомендувати Четвертій нараді Сторін застосувати щодо України міжнародні санкції, в тому числі, винести офіційне попередження уряду України.

За всю історію діяльності Комітету таке попередження застосовувалося лише один раз – щодо Туркменістану.  Таке рішення погіршить і без того не бездоганний імідж України на міжнародному рівні. Та чи задумується про це уряд України? Чи важливою для українського уряду є думка міжнародної спільноти? На разі зацікавлена громадськість із сумом може констатувати, що думка міжнародних інституцій найвищого рівня не цікавить уряд України.

http://bei-news.blogspot.com

Міліція Нікополя перейшла на надзвичайний режим роботи, запровадивши посилене цілодобове патрулювання. До таких заходів вдалися через загострення міжетнічного конфлікту між українською та вірменською громадами міста.
 

Приводом для загострення ситуації  стала  бійка  в одному  з  нікопольських кафе у  новорічну ніч.  Конфлікт між двома компаніями , який виник через дівчину, переріс  у  бійку,  в результаті  якої   від ножових поранень загинули двоє людей і двоє потрапили у лікарню.   Слідство з’ясувало –  холодну зброю застосував  представник вірменської громади, якого вже затримано.

Через кілька днів після цих подій невідомі розтрощили в Нікополі пам’ятник, встановлений   національною  громадою  на знак вшанування  жертв вірменського  геноциду.  Цю подію у Нікополі  розцінили як помсту  за загиблих  українців.  Містом  почали поширюватись  чутки про  підготовку масових  заворушень та  ймовірні погроми в місцях компактного проживання вірмен. Інформація про збирання  українських  загонів  та готовність втрутитися в конфлікт  підрозділів  козацтва, а також заклики  підпалювати кіоски та автомобілі, що належать вірменам з’явилася на місцевих інтернет-форумах. 

Вбивства й розгром пам’ятника не пов’язані між собою — міліція

Утім,  поки що подібних подій у місті  не зафіксовано, стверджує  виконувач обов’язків начальника Нікопольського міськвідділу міліції  Анатолій Колбатов. За його словами,  на режим  цілодобового посиленого  чергування місцевих правоохоронців перевели лише за для більш оперативного  реагування на можливі  події.  Загалом, силовики наполягають – події, що сталися  у Нікополі під час новорічних свят  між собою не пов’язані  і, з їхньої точки зору,  ознак міжетнічного конфлікту не мають. Правоохоронці називають це звичайним хуліганством. 

Такої ж думки  і голова   нікопольської вірменської громади  Тигран Саргасян. Він вважає, що йдеться про навмисним розпалюванням міжетнічного конфлікту задля досягнення якихось політичних цілей. Щоправда, від відповіді на запитання, кому це потрібно і навіщо, Саргасян ухилився. 

Схожа ситуація була торік у Марганці

А от  голови  грузинської  та азербайджанської громад  навпаки,  вважають нещодавні події  проявом  справжньої міжетнічної ворожнечі.  Останній раз вона загострювалась  торік улітку в сусідньому Марганці, коли так само у кафе вірменин застрелив  українського хлопця, який виявився співробітником міліції.  У відповідь  українці побили шибки у будинках вірмен та спалили кілька автівок.  Конфлікт вдалося  загасити   тільки  введенням у місто загону спецпідрозділу «Беркут».  Тоді  правоохоронці теж кваліфікували  події, як хуліганство.

Автор: Олена Усенко
Редактор: Леся Юрченко

http://www.dw-world.de/

   На исходе первого десятилетия Американский биографический институт выпустил  книгу «500 великих лидеров». В ней приведены биографии современников, проявивших себя, по мнению независимых  экспертов, подлинными прогрессивными лидерами в различных областях жизнедеятельности человечества.

 Среди них есть и биография нашего земляка. Это президент Международного центра устойчивого развития, техногенной безопасности и новых технологий «Экостар», руководитель Совета по устойчивому развитию Международной академии наук экологии и безопасности жизнедеятельности, первый вице-президент Украинской экологической ассоциации «Зелений Світ» Виктор Борисович Хазан.

  Этой публикацией и специальной наградой признана его лидерская деятельность по инициированию и развитию  движения Зелёных на национальном, европейском и глобальном уровнях; в  частности  -  активное участие в создании таких общественных и политических объединений как «Зелений Світ», Европейская партия Зелёных, Всемирный  Зелёный интернационал (Global Greens). При этом он постоянно отстаивал ту позицию, что общественное движение должно основываться на научных принципах и достижениях, а учёные — опираться на общественный потенциал.

 В.Б. Хазан стал одним из организаторов и активным участником научно-общественных семинаров,  круглых столов по проблемам устойчивого развития в Украине,  и во многих европейских государствах. Доклады и предложения, представленные на семинарах,  были в большой степени использованы в законодательстве,  практической деятельности Европейского Союза и его отдельных стран.

 Также  В.Б. Хазан выступил инициатором и одним из разработчиков Концепции перехода Украины к устойчивому развитию закона, которая стала  официальным документом Национальной академии наук Украины.