У минулому 2010 році, об’єкти будівництва електростанцій на альтернативних джерелах енергії активно вводилися в експлуатацію по всьому світу, пише  bellona.ru. Thanet: морський вітропарк потужністю 300 МВт у Великобританії вартістю 1,2 млрд. доларів США, займає площу у 35 кв.км., налічує 100 вітрогенераторів і здатний забезпечити електроенергією більше 200 тис. домогосподарств. На сьогоднішній день він є найбільшим у світі.

Rodsand II: морський вітропарк потужністю 207 МВт в Данії має  90 нових турбін, які забезпечують електрикою близько 200 тисяч домогосподарств. Будівництво вітропарка, в який було фінансовано близько 554 млн. доларів США, продовжувалося півтора роки.

Fowler Ridge: вітропарк у США. Загальна потужність вітропарку Fowler Ridge досягає 600 МВт. Розробники проекту — американські BP Alternative North Energy Inc Америки і Dominion Resources.

Penascal: вітропарк потужністю 404 МВт у США. Фінансування  будівництва з державного бюджету США склало  114 млн. доларів США . Для зменшення навантаження на природно-екологічний баланс перед початком будівництва компанія півтора роки проводила дослідження міграції птахів і встановила спеціальні радари, які відстежують наближення пташиних зграй і відключають роботу вітрогенераторів у разі поганої видимості і небезпеки для птахів.

Sarnia PV plant: сонячна електростанція потужністю 97 МВт в Канаді вартістю у 300 млн. доларів США складається з 1,3 млн. фотогальванічних модулів, розташованих на території  385 гектарів, і здатна забезпечити електроенергією близько 12 800 домогосподарств.

Montalto di Castro: сонячна електростанція потужністю 84,2 МВт в Італії. є найбільшою сонячною ЕС в Італії. А спеціальна аераційна система дозволяє захистити модулі від корозійної дії солоного морського повітря.

Nga Awa Purua: геотермальна ЕС (ГЕОЕС) потужністю 132 МВт у Новій Зеландії  вартістю 430 млн. доларів США забезпечує електрикою порядка 140 тисяч домогосподарств. На сьогоднішній день завдяки унікальним природним ресурсам і високим темпам розвитку технологій, Нова Зеландія є світовим лідером з виробництва енергії з геотермальних джерел. Доля геотермальної енергетики в країні досягає вже 14%.

ADM: 2 заводи з виробництва етанолу в США. Кожен з цих заводів може виробляти до 1 млн. тонн етанолу в рік і використовує кукурудзу як сировину. У 2011 році 40% вирощеної в США кукурудзи планується направити на виробництво етанолу.

NExBTL: Виробництво дизельного палива з суміші пальмової олії, олії з насіння рапсу і жирових відходів харчової промисловості. Розташована у Сінгапурі. Загальна потужність виробництва — 840 тис. тонн в рік. Реалізація цього проекту вартістю 1,2 млрд. доларів США є частиною стратегічного плану компанії-розробника Neste Oil — стати  світовим лідером з виробництва біодизеля.

http://bei-news.blogspot.com

Станом на грудень 2010 року в Дніпропетровську випущено 2 серії навчально-просвітницьких довідників  «Заповідна справа в Україні та Степовому Придністров’ї: національні і регіональні аспекти»  та  «Охороняймо скарби природи Степового Придніпров’я», складені   за редакцією Вадима Манюка, Володимира Манюка, за сприяння проф. Ю.І. Грицана, Дніпропетровської обласної екологічної  асоціації  «Зелений світ», Дніпропетровської обласної держадміністрації та Дніпропетровської обласної ради.

До складу серій входять такі довідники: »Природно-заповідний фонд Дніпропетровщини», «Регіональний  ландшафтний парк «Придніпровський»", «Орільський національний природний парк: феномен, проблеми створення та  перспективи», «Присамар’я Дніпровське — перлина природи міжнародного значення», «Самарським плавням — статус регіонального ландшафтного парку».

Всі випуски узагальнюють знання про природні багатства нашого краю, знайомлять з проблемами, перспективами розвитку регіону, його екосистемами та  ландшафтами. Читачі мають можливість відкрити для себе рекреаційний потенціал Дніпропетровської області та її історико-культурну спадщину. Надруковані на високоякісному папері з яскравими фотографіями, здійсненими на теренах нашого краю, довідники є справжнім екслюзивом для тих, кого цікавить багатогранність  природного комплексу Дніпропетровщини.

Отримати всі випуски можна безкоштовно в офісі ДОО ПЗУ, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул.  Московська, 6, кімната 174.

Приємного ознайомлення зі скарбами нашого навколишнього середовища!

«Укртранснафта» і ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» підписали договір на ґарантований щорічний транзит 4 млн. тонн венесуельської нафти. Помпування має розпочатися вже у лютому.

Дворічний договір про надання відповідних послуг із транспортування легкої нафти може бути подовжено.

Спершу легка венесуельска нафта, про постачання та транзит якої президент Уго Чавес домовився у ході торішніх візитів до Мінська та Києва, транспортуватиметься танкерами до українського морського порту «Південний».

Потім — нафтогоном «Одеса-Броди» в аверсному режимі до Білоруського нафтопереробного заводу (НПЗ) у Мозирі.

Пробну партію нафти обсягом 80 тис. тонн було успішно прокачано торік у листопаді.

Державне білоруське агенство Белта повідомляє, що виконання договору сприятиме зміцненню енергетичної безпеки України, Білорусі та регіону в цілому.

Офіційний Мінськ зазначає, що в подальшому маршрут можна буде використовувати також для постачання нафти із країн Середньої Азії.

Білорусь почала купівлю венесуельської нафти після охолодження взаємин із Росією.

Нафтогін Одеса-Броди (в обхід Росії) споруджувався для транзиту каспійської найти, аби диверсифікувати маршрути постачання енергоносіїв до України та країн Центральної та Західної Європи.

Аверсне використання нафтопроводу Одеса-Броди для прокачування нафти на Мозирський НПЗ передбачає обов’язкове перемикання на реверсний режим однієї із гілок нафтогону «Дружба».

Російська сторона переконана, що це, начебто, загрожує збільшенню навантаження на другу гілку нафтопроводу «Дружба». А відтак — виникненням «позаштатних ситуацій», що можуть стати потенційною загрозою експортним поставкам російської нафти до Європи.

Саме тому російська компанія «Транснефть», одразу по тому, як стало відомо про венесульсько-білорусько-українські домовленості, заявила, що із 2011 року планує відмовитися від використання нафтогону.

Міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко уже назвав підписання угоди між Києвом та Мінськом важливим етапом в енергетичній політиці України.

«Ми отримуємо транзитні відрахування, а наші колеги — ґарантовані поставки нафти трубопровідним транспортом. Всі питання вирішено по-партнерському… Договір не перешкоджає нашим російським партнерам і жодним чином не вплине на транзит російської нафти до Європи», — заявив він.

http://www.bbc.co.uk

Міністр палива та енергетики України Юрій Бойко заявив, що в районі Жовтих Вод буде побудовано завод із виробництва ядерного палива.

В українському уряді розглядали чотири потенційних майданчики для розміщення цього виробництва для забезпечення атомних електростанцій ТВЕЛами — паливом за російською технологією.

В коментарях експертів уже можна почути критику, що українська атомна енергетика залишиться залежною від Росії, а екологи висловлюють стурбованість з приводу загроз здоров’ю населення.

Жовті Води: перемога за ТВЕЛ

Жовті Води — регіон, де слова радіація, шахта, добування урану — звичні для мешканців того краю. Тут переймаються виконанням програми щодо радіаційного і соціального захисту населення. Тут також розташовано кілька накопичувачів відходів. Їх називають хвостосховища.

Однак перспектива отримати в цьому районі завод з виробництва ядерного палива не тільки не лякала місцеву владу, а навпаки, змушувала конкурувати. Перш за все з Дніпродзержинськом, хоча плани уряду не виключали й розташування заводу у Сумах та на одній з існуючих атомних електростанцій.

Один з телеканалів міста Жовті Води на Дніпропетровщині, який доносить до глядача точку зору місцевої влади, запевняє, що завод потрібен саме цьому місту, бо він дасть поштовх розвитку місцевій економіці. Від цього виграє і соціальна інфраструктура, переконаний міський голова Жовтих Вод Анатолій Кузьменко, який заявив, що без заводу та нових фінансових вливань «місто поступово стане селищем».

Екологи проти

Застереження до того мають українські охоронці довкілля. Тетяна Тимочко, керівник громадської організації Всеукраїнська екологічна ліга, вважає, що екологічна ситуація в Жовтих Водах й раніше була тривожна.

«Жовті Води вже давно є на карті територією з серйозними екологічними проблемами внаслідок видобування уранової руди. Це серйозна загроза для здоров‘я. Це високий рівень захворюваності, особливо серед дітей. Це й високий рівень загальної смертності».

Колишній керівник Східного гірничо-збагачувального комбінату з виробництва концентрованого урану, депутат Дніпропетровської обласної ради Петро Пєрьков переконує, що новий завод не завдаватиме шкоди довкіллю.

«Локомотивом для міста, його другим диханням має стати завод ТВЕЛ. При чому я хочу підкреслити і закликати людей, щоб вони не думали про цей завод як про ядерно небезпечний об’єкт із високою радіацією. Там на кінцевій стадії буде використовуватись порошок, збагачений по 235-му ізотопу урану двоокису урану, який за своїми радіологічними властивостями набагато менш небезпечний, ніж закис-окисл урану».

Залежність від Росії

Колишній радник президента Віктора Ющенка з питань енергетики Богдан Соколовський в інтерв‘ю Бі-Бі-Сі сказав, що для розміщення ядерного заводу потрібен закон, який ґрунтується на громадському опитуванні. Що ж до економічних наслідків, Богдан Соколовський твердить, що монопольна участь Росії в проекті закріплює залежність української атомної енергетики.

«Без сумніву, завод для виробництва ядерного палива Україні потрібен. Однак те рішення, яке нам відоме, що завод будуватимуть як спільне підприємство із монопольним постачальником російською стороною, на мою думку, є помилковим. Я вважаю, що такий завод має бути стовідсотково власністю України. В іншому разі, це не є диверсифікацією джерел постачання палива для атомних станцій. Тим більше, що саму ліцензію росіяни обіцяють передати Україні мало не за 10 років».

BBC Ukrainian

В Днепропетровске запускается в работу проект по реконструкции канализационных коллекторов и насосных станций, принадлежавших ранее ликвидируемому ныне ОАО «Днепропетровский мясокомбинат», и выведение бытовых и промышленных стоков с жилых домов поселка Южный и находящихся там промышленных предприятий на Левобережные очистные сооружение и прекращение их сброса в реку Самара.

Этому событию было посвящено расширенное заседание с участием мэра города Ивана Куличенко, его профильных заместителей, разработчиков проекта, директоров всех предприятий, находящихся в поселке Южный, а также руководителей Самарского района.

Этим проектом предусматривается полное исключение любых сбросов канализации и очистных сооружений мясокомбината, которые сегодня находятся в нерабочем состоянии, в устье Самары и предотвращение их дальнейшего попадания в Днепр. Проектом предусматривается сооружение системы самотечных и напорных коллекторов, перекачивающей насосной станции и вывод их на Левобережные очистные сооружения.

Первый этап — переключение самотечного коллектора с очистных сооружений мясокомбината на проектируемую канализационную насосную станцию. И подключение части стоков поселка Южный к напорным коллекторам радиозавода, которые идут на очистные сооружения. На эти работы будет потрачено 6 миллионов 952 тысячи гривен.

Второй этап — упорядочение сброса как с предприятий поселка Южный, так и жилья. Им предусмотрено строительство подземной насосной станции, которая будет подавать стоки на очистные сооружения левого берега. На этом этапе будут полностью разделены потоки стоков с предприятий и с жилого фонда микрорайона. На каждом промышленном предприятии, сбрасывающем промышленные стоки, на этом этапе должны быть введены в строй локальные очистные сооружения. Стоимость этого этапа — 5 миллионов 537 тысяч.

Третий этап — строительство отдельной ветки коллекторов из этого района на Левобережные очистные сооружения, расположенные в конце улицы Байкальской. Стоимость этапа — 28 миллионов 248 тысяч гривен. Столь высокая стоимость работ третьего этапа обусловлена тем, что коллекторы будут прокладываться вдоль действующих веток Приднепровской железной дороги. По нормам и правилам сооружения различных объектов в непосредственной близости от стратегически важных объектов транспортной инфраструктуры требует применения особых технологий, которые достаточно дороги.

По данным «Днепроводоканала» в настоящее время в Самару сбрасываются плохо очищенные не только бытовые стоки жилого фонда микрорайона Южный, но и промышленные стоки ОАО «Днепропетровский мясокомбинат», ЗАО «Днепропетровский мясокомбинат «Магрок», ООО «АгроОвен», предприятие с иностранными инвестициями «Ист Болт Украина», ЗАО «Днепропетровский комбинат пищевых концентратов», ОАО «Днепропетровская бумажная фабрика» и ряд других предприятий.

http://gorod.dp.ua