Україна встановила ще один сумний рекорд — за підсумками жовтня вона опустилася на останнє місце із зарплат в Європі в доларовому еквіваленті. При цьому рівень цін у країні можна порівняти з рівнем цін в інших найбідніших країнах Європи, а за деякими категоріями (наприклад, житло) навіть вище.

Правда, до кінця грудня Україна має всі шанси піднятися на передостаннє місце: молдавський лей за останні півтора місяця подешевшав на 20% до 12,3 лей за долар, а гривня, навпаки, зміцнилася з 8,15-8,20 до 8 грн/$. Виходить, що Новий рік ми маємо шанси зустріти з більш «високими» зарплатами в доларах — $ 246, у Молдові буде всього $230. На жаль, у гривневому еквіваленті наші доходи навряд чи серйозно зростуть. Та й Білорусь ми обженемо, схоже, ще не скоро.

Причини провалу за доходами — в різкому падінні курсу гривні і в «заморожуванні» зарплат. Заморожені оклади бюджетників, не підвищує їх і приватний сектор. Офіційні заробітки, за даними Держкомстату, за рік майже не зросли — у жовтні 2008 року середня зарплата була 1917 грн., а в жовтні 2009-го — 1950.

Звичайно, можна говорити, що реальні доходи українців більше, тому що статистика не враховує «тіньові» заробітки — так звані «зарплати в конвертах». Але останні під час кризи також впали — наприклад, у торгівлі аж на 40%, говорить аналітик МЦПД Олександр Жолудь. «Зараз ринок праці «усох» і оживе не раніше, ніж почнуть виходити з кризи основні галузі — металургія та машинобудування, це має статися в березні-квітні, — говорить Жолудь. — У 2010 році номінальна зарплата буде рости разом з інфляцією (МЦПД прогнозує 11%), так що купівельна спроможність гривні залишиться незмінною. Але зростання зарплат, що покриває хоча б відсоток інфляції, почнеться з другого півріччя, а до літа підвищення чекати не варто».

“Сегодня”

http://consumers.unian.net/ukr/detail/2778

Навіть у найскладніших життєвих ситуаціях можна знайти вихід і навчитися радіти життю, проявляючи свій безцінний талант, не дивлячись ні на що.

Зайве тому підтвердження — цікаві роботи двох талановитих, творчих людей з Великобританії: 48-річного художника Пітера Лонгстаффа (Peter Longstaff) з Брістона і 62-річного фотографа Брайана Негуса (Brian Negus) з Лондона.

Пітер Лонгстафф народився без рук, ставши жертвою талідоміду, транквілізатора з шкідливою побічною дією, який приймали вагітні жінки в 50-х-60-х роках від уранішньої нудоти.

Одного разу Пітер зацікавився мистецтвом і самостійно цілком успішно навчився малюванню. Зараз талановитий художник малює справжні шедеври: різдвяні листівки, які незабаром продаватимуться по всьому світу.

При цьому Пітер звик відмінно користуватися правою ногою, як звичайна людина користується правою рукою. Він відкриває дверні ручки і вмикає світло, стоячи на одній нозі, при чому всі дії у нього виходять дуже упевненими і спритними.

Пітер Лонгстафф живе повноцінним життям: тримає свиней на власній фермі, працює тренером по футболу у дітей і навіть став батьком.

Картина оленя в оточенні чудес зими була написана безруким художником Пітером Лонгстаффом за допомогою правої ноги

Окрім оленів Пітеру подобається малювати святкові свічки

http://health.unian.net/ukr/detail/203307

Вивчаючи фізіологію любові, учені роблять дивовижні відкриття, відзначає The Los Angeles Times.

Піддаючи закоханих томографії мозку, нью-йоркський психолог Артур Арон встановив, що початок закоханості діє на мозок, як доза кокаїну, повідомляє журналістка Джесіка Полін Оджілві. «Коли учасники експерименту бачили фотографії своїх коханих, вентральний покривний відділ мозку, що відповідає за мотивацію і винагороду, насичувався допаміном» — речовиною, яка виділяється в кров при приємних заняттях на зразок сексу, відзначає видання.

Пізніше в кров виділяються гормони окситоцин і вазопресин, що заохочують формування емоційних зв`язків між тими, що люблять. «Окситоцин виділяється у людей в моменти близького контакту — це може бути довгий погляд, обійми або статевий акт. Цей же гормон формує у матері емоційний зв`язок з немовлям», — пише газета. Вазопрессин відповідає за формування емоційних зв`язків у чоловіків.

Учені радять впливати на гормональний фон, займаючись разом приємними речами, які стимулюють виділення допаміну. «Почніть разом вивчати що-небудь нове, підіть в театр, на іподром», — радить Арон. Ті, хто щасливий в шлюбі, живуть довше, а імунітет у них вищий, відзначають фахівці.

http://health.unian.net/ukr/detail/205009

Під час кризи гіперактуальності набуває економія. Разом з тим, скупий, як вчить відоме прислів`я, платить двічі. Але, якщо економію на одязі, взутті, побуті ще якось виправдати можна, то економія на самопочутті (читай – на харчуванні) видається безглуздою. Та все ж, за сучасної дорожнечі доводиться шукати компроміс: між дешевим і корисним, між вітчизняним та імпортним. До речі, з необхідністю вибирати сьогодні змушені миритися не лише «відчайдушні» домогосподарки, чиї статки ледь дозволяють звести кінці з кінцями, а й забезпечені співвітчизники: через скруту гривню у гаманці рахує кожен другий, інше питання – яку.

Не від нудьги, а на благо…

Наслухавшись вражаючих новин про те, як усе погано у нашій економіці, і наскільки гірше чекає нас попереду, автор цієї публікації зважилася на експеримент. Я поставила собі за мету витрачати на харчування в місяць лише 400 грн. Як витрачають, наприклад, бюджетники, дрібні некмітливі держслужбовці тощо. Для повноти картини уточнюю: названу суму я запланувала витратити лише на їжу. Розумію, хтось із названих категорій малозабезпеченого населення вже на цьому етапі може дорікнути, мовляв, це задорого, ми й за менше живемо. Погоджуюсь, але, на такі кошти я зібралась прожити у столиці в часи, коли літр молока дешевше, ніж за 4 грн. не купиш, а буханця дешевше 3 грн. не знайдеш. За крок до старту повідомлю ще й те, що продукти і порції страв я розраховувала на одну особу – так, для чистоти експерименту. Але, коли було зайве, залюбки ділилася. Напевне, тому, що родом з України.

Повчальна математика

Рахуємо. Місяць – це у середньому 30 днів. 30 днів – це, на жаль, не 4 тижні (тоді би легше було порівну розділити 400 грн.), а 4 з «хвостиком». Тому ділю місяць на 6 частин по 5 днів, тоді 400 – на 6 «п`ятиденок», виходить по 67 грн. на 5 днів. Отакий пайок.

Рахуємо далі. 5 днів – це 15 харчувань, по 4.50 грн. на одну трапезу. Якщо скажу, що за такі гроші вже ніде не нагодують – ні на Майдані, ні в їдальні забутого Богом кооперативу у глухому селі, ні навіть у буфеті Верховної Ради, то, напевно, «вікном в Америку» це не стане. З цього випливає, що харчуватися в спеціалізованих громадських закладах мені зась, хоча й хочеться, бо так простіше і зручніше. Звідси й висновок – готуватиму сама. Питання, де закуповувати провізію відпало саме, бо режим роботи змусив купувати на тиждень уперед, аби не бігати щодня до магазину. Тому у списку залишилися ринки і гіпермаркети, і лише за винятком – окремі магазини формату «біля дому». За назвами торгові точки не перераховуватиму, бо рекламувати нікого не збираюсь. Та й це зайве – кожна мудра господиня у кожному місті, містечку і селі добре знає, де купувати дешево і зручно. На гіпермаркетах зупинилась через те, що, коли торговці роблять ставку на великі площі, вони дещо знижують роздрібні ціни, аби збільшити відвідуваність таких магазинів. Хоча, це для більшості сучасних покупців давно не секрет. У гуртових закупівлях, які я вирішила робити під час експерименту, зазначу, є свої вигоди: якщо купуєш на тиждень – плануєш, а плануєш – зникає потреба щодня сушити мізки питанням: а що б таке приготувати, аби й на роботу з собою взяти, і вдома поїсти. А складаєш списки – страхуєш себе від спонтанних покупок. Якщо при цьому купуєш усе ж таки не багато найменувань товару, бо на 67 грн. багато не купиш – менший ризик, що обрахують на касі (простіше перевірити за чеком).

Скупа дієта

Аксіому про білки-вуглеводні-жири знає кожен, не сумніваюсь. Не забула про неї і я, бо не ставила собі за мету потрапити до лікарні з анемією чи авітамінозом. Зі школи запам`яталося: білки – це м`ясо, риба, бобові і горіхи; вуглеводи – злаки, овочі та фрукти; жири – майже в кожному продукті, найбільше в оліях і маслах. Білки для здоров`я вкрай необхідні, але з м`яса почерпну їх мало, бо… Півкілограма курятини на два тижні, стільки ж яловичини, але вже на місяць, – така моя пайка м`яса, вирішила я, ще під час складання програми. Тішу себе думкою – в часи голоду було гірше, тому гріх скаржитися. Риба – інші справа: теж корисна, доступніша за м`ясо (окремі сорти), проте важче вибрати свіжу. Масло вершкове та сметану не їм, бо так вже склалося, що вони мені не смакують з того часу, як перестали бути натуральними. Їх не купуватиму. Цукор не їм. Крупи, бобові, овочі, фрукти, сири, курячі яйця – основа мого меню. Ніяких булочок, шоколадок чи газованої води з кіоску. Ми ж домовилися – дорожнеча…

З калькулятором до магазину…

Поїхали! Йду з 70-ма гривнями у кишені до гіпермаркету і з острахом думаю: що вдасться звідти принести за такі гроші? У списку щонайменше два види злакових, олія, яйця, хліб, півкілограма-кілограм риби, овочі. На решту, якщо залишиться, фрукти. З порога розумію, що цього разу мені поталанило: у «зеленому відділі» акції. Не можу не скористатися. Пучок петрушки (100 гр. плюс-мінус) – 3,70 грн., пучок цибулі зеленої – 3,50 грн. Набираю 1 кг. «старої» цибулі – на 3,20 грн. і моркви – на 3 грн. Яблука, українські по 4,50 грн. – візьму кілограм. Вже набігло 20,50 грн. Кілограм гречки – 6,20 грн., кілограм рису розважного знайшла за 10,50 грн. Півкілограма курячих крилець – для супів – на 10 грн. Пляшка «середньостатистичної» олії – 9,50 грн., пачка сиру (250 гр.) – 6,20 грн., пачка сушеного кропу – 2,70 грн. Пів буханця хліба чорного “українського” – 1,70 грн. Картопля, що залишилася з зими, на стихійному ринку по 3 грн. – беру 1 кг., бо на більше не вистачає грошей.

У результаті витратила 70 грн. і перевищила свій тижневий ліміт, проте, деяких продуктів, як от крупи, цибуля, морква, олія, взяла із запасом. Загалом, продуктів на тиждень вистачить на супи, каші, а також для обідів на роботу. Меню справді дуже скромне, але відносно поживне.

Наступного тижня зробила ставку на капусту, вона дещо подешевшала: 2 кг – 9 грн., огірків вдалося купити аж 1 кг за ціною 6 грн., знову – цибуля, петрушка, кріп. Цього разу закупила бобові – консервований горошок, 2 банки по 5,20 грн., бо свіжий був ще занадто дорогий і три стакани білої квасолі по 4 грн. – у бабусі на стихійному ринку. Десяток яєць за 4,80 грн. Невеличку головку сиру – 13 грн. і пачку макаронів – 8 грн. Зауважу, морква, стара цибуля, крупи і олія залишилися ще з минулого тижня. Із м’ясного цього разу не купила нічого – не вистачило. І без того сума “перевитрат” за цей тиждень скала 2,80 грн.

Придбаного плюс запаси мені вистачило на 14 днів. При цьому на харчі пішло всього 145 грн., а майже півмясяця вже позаду. З мого оптимістичного підрахунку в гаманці ще щонайменше 250 грн. і лише 16 експериментальних днів попереду. Тому вирішила “зайвих” 50 грн. таки витратити на м’ясне. Кілограм курячого філе (побачила рекламу акції у супермаркеті) всього за 21 грн. і кілограм коропа за 28 грн. – цих білків мені має вистачити ще на днів 10-15.

Наступні 2 тижні – у звичному режимі. Докупила картоплі, круп і зелені, буряка й моркви – люблю салати з цих овочів. Ще й вистачило на огірки, які на ярмарку вже продавали по 5 грн. і навіть за 4,50 грн. можна було купити. З фруктів – банани і яблука, придбані за акцією. Я навіть змогла порозкошувати – купила м’яса кальмара 800 гр. за 20 грн. і маслин та морської капусти на вагу і тричі варила смачні “морські” супи – ароматні та корисні.

Ощадливо та корисно

У підсумку скажу: в суму вклалася, завдання виконала, і харчувалася, переконана, корисно. На зайве не вистачало. Натомість навчилася ретельному плануванню й ощадливості. Погодьтесь, у скруту вміння напрочуд корисні. А на 12 грн., які залишилися у мене з експериментальних 400 грн., купила нотатник для подальшого планування, яке за цей час встигло стати звичним.

Ганна Горохова (УНІАН)

http://consumers.unian.net/ukr/detail/1028

Польща оплакує свого президента… Учора трагічно загинув, як висловився перший президент Польщі Лех Валенса, цвіт польської нації: під Смоленськом розбився літак польської еліти (список) на чолі зі своїм Президентом Лехом Качинським. Вони летіли вшанувати убитих радянською владою польських офіцерів у Катині. Але не долетіли…

Щогодини з’являються нові подробиці трагедії, проте ще й досі не відомо, як могло так статися. У Росії одразу створили слідчу групу на чолі з прем’єр-міністром Путіним. Поляки вирішили вести своє слідство. За версією російських чиновників, екіпаж президентського літака проігнорував попередження про туман, знехтував пораду зробити посадку в Мінську чи Москві і робив чотири спроби потрапити на смугу. У Польщі поки ніяк не коментують попередніх висновків росіян, вони терпляче чекають розшифровок бортових самописців. Проте поляки не вірять у чотири спроби посадити Президентський літак.

Лех Качинський був яскравою і доволі неоднозначною особистістю, у нього було багато опонентів, проте за всю свою політичну кар’єра жодного разу не скомпрометував себе хабарем чи чимось таким, його всі знали, як непідкупного політика.

Свою політичну діяльність почав з 1977 року – з роботи в підпільному Комітеті громадянського опору, Комітеті захисту робітників та організації „Вільні профспілки”. Один із організаторів структур профспілки „Солідарність”. Після запровадження військового стану в 1981 р. був інтернований на одинадцять місяців. Потім був міністром у Канцелярії Президента Леха Валенси та в Бюро національної безпеки. Голова Верховної контрольної палати Республіки Польської. Викладав трудове право в університеті імені кардинала Стефана Вишинського у Варшаві. Працював міністром юстиції, Генеральним прокурором Польщі. Голова партії «Право і Справедливість». Перед тим як у 2005 році стати Президентом, був три роки мером Варшави.

Лех Качинський вважався одним за найбільших друзів України. Саме завдяки йому Польща отримала назву «адвоката України в Європі».

Не обійшлося в його біографії і без кіно. У далекому 1962-му році 13-річні близнята Ярослав і Лех знялися у казці «Двоє, що вкрали місяць». З цього приводу Президент Качинський не раз жартував, що він нічого крім місяця в своєму житті не вкрав.

Ми поцікавилися в людей, які знали особисто Леха Качинського, яким він піде з нашого життя, що буде з польсько-українськими відносинами?

Борис Тарасюк, міністр закордонних справ опозиційного уряду України:

ЛЕХ КАЧИНСЬКИЙ БУВ БЕЗЗАПЕРЕЧНИМ ДРУГОМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Це велика трагедія не лише для Польщі, польського народу, для України також.

В особистісному плані це теж невимовна трагедія. Мені як людині, яка вже більше двадцяти років займається розвитком взаємин між Україною і Польщею, це особливо боляче сприймати.

Леха Качинського і його дружину Марію я знав особисто. Неодноразово зустрічався з Президентом Качинським, у якості міністра в тому числі… Ця людина пройшла великий шлях заради демократичної процвітаючої Польщі від самих початків «Солідарності» і до посади Президента. Він отримав мандат довіри від більшості поляків. Це незаперечний факт його авторитету в суспільстві.

Лех Качинський дуже багато зробив, щоб продовжити справу зміцнення дружніх взаємин, порозуміння і закриття темних сторінок спільної польсько-української історії.

Завдяки зусиллям Президента і його команді було відкрито пам’ятник жертвам українців у селі Павлокома в Польщі. Качинський багато робив для того, щоб просувати інтереси України в європейських, євроатлантичних структурах, зокрема в ЄС і НАТО.

Лех Качинський був беззаперечним другом українського народу.

Звісно, що його втрата – також втрата для українсько-польських взаємин.

Щодо інших учасників делегації, яка трагічно загинула, хотів би відзначити одного з моїх приятелів у часи посольської діяльності в країнах Бенілюксу Станіслава Комаровського, який був заступником міністра оборони. Комаровський – відомий польський дипломат. Ми були приятелями, багато спілкувалися.

Також дуже багато позитивного можу сказати про віце-маршала Сейму і багатьох-багатьох інших представників польської політичної еліти, які трагічно загинула.

Це велика втрата, надзвичайно велика…

Гадаю, розслідування дадуть відповіді на запитання, чому так сталося?

Символічність цієї трагедії полягає в тому, що цвіт польської нації летів до меморіалу, щоб вшанувати загиблих польських воїнів, офіцерів, солдатів від рук радянської армії.

У цьому є певний символізм, але я б жодним чином не пов’язував ці дві події.

Звісно, Президент Польщі з дружиною, політики, духовенство, громадські діячі їхали, аби віддати шану пам’яті загиблих польських воїнів. Ця подія відбулася 70 років тому. Довгий час польська влада добивалася визнання з боку Радянського Союзу, а пізніше – російської влади. Прикро, що на тому самому місці відбулася чергова трагедія польського народу.

Щодо наступних виборів у Польщі… Зараз важко сказати, хто виявиться лідером президентських перегонів, що мають відбути до 20 червня цього року.

Безперечним лідером громадської думки до сьогоднішнього дня був Дональд Туск. Він планував балотуватися на президента, але пізніше відмовився, вважаючи посаду прем’єр-міністра і лідера більшості в Сеймі більш важливим.

Мають шанси й інші польські політики, зокрема сьогоднішній маршалок Сейму Броніслав Комаровський. Невідомо також як себе поведе брат покійного Президента Ярослав. Можливо, він теж виявить бажання і це вплине на перегони.

Я не готовий назвати весь список, але ці особи найімовірніші кандидати.

Яцек Ключковський, Надзвичайний і Повноважний Посол Польщі в Україні:

ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО ВІН БЕРІГ НАЦІОНАЛЬНІ ЦІННОСТІ, Й ЗАГИНУВ

Лех Качинський пішов з нашого життя, по-перше, як великий патріот, людна, яка берегла національні цінності. І через те, що беріг ці цінності й загинув, бо саме в по дорозі на поминальні урочистості, пов’язані з семи десятиріччям загибелі польських офіцерів у Катині.

По-друге, це людина, яка асоціюється і асоціюватиметься в майбутньому в спогадах поляків, котра виступала за справедливість у різному плані, за соціальну в тому числі.

Президент був одним зі спів організаторів профспілкового руху «Солідарність». Він виступав за жорстке покарання корупціонерів і всіх, хто завинив перед країною.

Гадаю, це буде в пам’яті поляків наступних поколінь.

Це страшна подія!.. Поляків чекають суттєві зміни. Але демократія в Польщі існує, вона працює, має свої правила. Тимчасовим керівником держави став спікер парламенту.

Польські збройні сили понесли величезні втрати, бо практично весь керівний склад Збройних сил Польщі загинув… Але таке життя.

Гадаю, у політичному плані Польща підтримуватиме той самий напрямок з Україною, який був започаткований ще на початку вашої незалежності. Як на мене, тут не варто мати сумніви щодо послідовності польської політики.

Олександр Моцик, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Польщі:

ЦЯ КАТАСТРОФА ВНУТРІШНЬО ЗМІЦНИТЬ КОЖНОГО ПОЛЯКА Й СУСПІЛЬСТВО ЗАГАЛОМ

Лех Качинський пішов з нашого життя політиком і державним діячем світового масштабу, великим другом України. Він справді був небайдужим до майбутнього нашої країни. Президент надзвичайно багато зробив для зміцнення добросусідських відносин, політики поєднання двох наших народів, для розвитку співпраці наших країн у різних сферах.

Президент Качинський дуже багато зробив для того, щоб про Україну більше знали у світі, знали такою, якою вона є насправді. На щастя, наша країна є набагато кращою, ніж хтось про неї думає у світі.

Саме таким Президент Качинський мені запам’ятається.

Як людина Лех Качинський дуже скромний, доброзичливий, хороший сім’янин. Завжди збирав навколо себе команду однодумців, допомагав їм у політичному житті, кар’єрі.

Гадаю, відносини України й Польщі розвиватимуться в тому ж руслі, по висхідній, дуже конструктивно.

На щастя, відносини наших країн вийшли на такий рівень, що важко щось зробити таке, аби цим відносинам була загроза. Хто б не був наступним Президентом Польщі, на мою думку, нічого принципово не зміниться, бо разом з Польщею ми творимо нову Європу.

Дуже важливо пам’ятати, що всі політичні сили Польщі демонструють єдність, якщо йдеться про відносини з Україною.

Те, що трапилося, – це трагедія, трагедія для всіх. Вона об’єднує всіх поляків.

Я вчора зранку був, мабуть, одним з перших від України, хто покладав квіти до Президентського палацу. Людей ніхто не організовував, вони самі спонтанно почали йти туди. Потім прийшов ще ввечері… Тисячі й тисячі варшав’ян і поляків з інших міст не припиняли приходили, щоб віддати шану пам’яті загиблого Президента і всіх, хто були з ним. Сьогодні йдуть уже десятки, десятки тисяч… Перед палацом усе вистелено квітами й лампадками.

Мабуть, це потреба кожної людини віддати шану своєму Президенту, своїм співвітчизникам.

Гадаю, ця катастрофа буде об’єднуючим фактором для польського суспільства. Внутрішньо вона зміцнить кожного поляка й суспільство загалом.

Про вибори в Польщі ще ніхто не говорить, бо зараз період жалоби – до 16 квітня.

Глава УГКЦ Любомир Гузар:

СТАРАЙМОСЯ ПОРУЧИТИ ГОСПОДОВІ БОГОВІ ДУШУ ПОКІЙНОГО ПРЕЗИДЕНТА

Ми згадуємо загиблих особливо, бо це наші сусіди, бо це наші близькі.

Як відомо, в історії наших народів були хвилі, коли ми поступали несправедливо один супроти одного. Так, було таке. Ми цього не можемо ані заперечити, ані вимірювати.

Коли я перший раз мав нагоду й честь зустрітися з покійним Президентом, то був день примирення українських і польських єпископів, до якого прилучилися тисячі вірних.

Я зустрічав його щонайменше два рази пізніше й обидва ці рази були в обставинах, коли він як представник польського народу, а наш тодішній президент Віктор Ющенко – як представник українського народу і ми єпископи – польські й українські разом з ними шукали примирення, казали одні одним: «Ми прощаємо й у вас просимо прощення».

Оця постать Президента Польщі, яку сьогодні споминаємо в наших молитвах, власне записалася дуже виразно в тому бажанні справжнього, чесного, щирого сусідства наших народів. Для наших церков це теж надзвичайно важливо, тому ми повинні в сьогоднішній день щиро подякувати Богові, що такі люди є.

Надіюся, що в усіх храмах уздовж і впоперек країни сьогодні поминається в молитвах ота постать, яка так багато збиралася зробити, щоб ми жили в мирі і злагоді з нашими сусідами.

Стараймося, особливо сьогодні, у щирому співчутті з нашими сусідами, які відчувають сьогодні великий біль страти, поручити Господові Богові душу покійного Президента Леха Качинського і тих, що з ним. Вічна їм пам`ять!

Опитала Оксана Климончук

http://www.unian.net/ukr/news/news-371847.html