Позачерговий Архієрейський Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату звернувся із зверненням до української влади переглянути односторонню політику підтримки лише однієї церкви в Україні — УПЦ Московського патріархату.

Патріарх Філарет закликає президента Януковича до діалогу

Позачерговий архієрейський собор УПЦ КП постановив “висловити глибоке занепокоєння сучасним станом та перспективами розвитку в Україні державно-церковних відносин загалом та відносин між державою та Київським Патріархатом зокрема”.

Глибоке занепокоєння висловлюється через те, що керівництво України не проводить зустрічей із Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій, які раніше були традиційними. З іншого боку відбувається «публічна демонстрація високопосадовими представниками держави прихильності лише до однієї з діючих в Україні конфесій, яка виявляється в тому числі у проведенні офіційних зустрічей лише з представниками цієї конфесії».

Церковне рейдерство

Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (УПЦ КП) заявляв раніше про намагання реалізувати в Україні масштабний план з розвалу та знищення Київського Патріархату.

Причиною для занепокоєння собору УПЦ КП називає стрімке і систематичне зростання кількості фактів прямого і непрямого втручання представників влади у життя релігійних організацій Київського Патріархату.

Про це, зокрема, ідеться у листі Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату від 13 грудня 2010 р., заяві для ЗМІ Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета від 30 грудня 2010 р.

Перед Новим роком Патріарх Філарет Клацнути писав президентові, що
державні органи влади в Україні перереєстровують церкви і приходи УПЦ КП на користь УПЦ МП без відома прихожан.

У зв’язку з цим позачерговий Архієрейський собор УПЦ Київського Патріархату вкотре наполегливо закликає Президента України Віктора Януковича та інших представників влади до конструктивного діалогу.

“Ми переконані, що суперечливі питання взаємовідносин держави і конфесій краще вирішувати через прямий діалог сторін, проте подальша невмотивована відмова представників влади від такого діалогу змушуватиме нас шукати інших законних способів захисту прав і свобод вірних Київського Патріархату”.

Про широке розповсюдження «церковного рейдерства» в Україні Клацнути
заявляв в програмі Бі-Бі-Сі і один з лідерів УАПЦ Архиєпископ Харківський і Полтавський Ігор (Ісіченко).

Занепокоєння дисбалансом у ставленні української влади до УПЦ МПКлацнути  висловлював Бі-Бі-Сі і глава УГКЦ Кардинал Любомир Гузар.

Зміна законодавства може відновити протистояння

Собор постановив висловити від імені УПЦ Київського Патріархату незгоду як із пропонованими принциповими змінами до Закону, так і з поспішним способом їхнього прийняття без урахування думок конфесій.

Віктор Янукович відвідує служби лише УПЦ МП

Члени собору направили з цього приводу звернення до Президента, прем’єр-міністра Миколи Азарова, Верховної Ради України та голови парламенту Володимира Литвина.

На думку Собору УПЦ КП внесення до Закону принципових змін, особливо у порядку реєстрації релігійних організацій та набуття ними статусу юридичної особи, порушить хитке міжконфесійне порозуміння, відновити яке буде дуже складно:

«В Україні немає домінуючої конфесії, а три найбільших Церкви в нашій державі – Київський Патріархат, УПЦ (МП) та УГКЦ – історично знаходяться у непростих відносинах. Саме на базі діючого Закону шляхом спільних зусиль держави та Церков вдалося погасити гострі конфлікти і силове протистояння, якими були позначені міжконфесійні відносини у першій половині 1990-х років. Проте конфлікти залишаються остаточно нерозв’язаними, а тому будь-яка принципова зміна у законодавстві, зокрема зміна критеріїв реєстрації та набуття статусу юридичної особи, неминуче приведе до відновлення силових конфліктів».

Позачерговий Архієрейський собор Української православної церкви Київського Патріархату закликав керівництво України дотримуватися реальної рівності конфесій:

“Архієрейський собор підносить свої молитви до Бога з проханням примножити мудрість керівників Української держави, щоби вони діяли згідно із Законом Божим, справедливо та у відповідності до законів України виявляли не на словах, а на ділі рівне ставлення до всіх конфесій».

Десятинна церква існувала до появи Москви

Крім того, позачерговий Архієрейський собор УПЦ КП висловив категоричну незгоду з пропозиціями будівництва на місці Десятинної церкви у Києві лише музею або музейного комплексу з храмом Московського Патріархату.

“Київський Патріархат виступає за відтворення (реконструкцію) Десятинного храму для звершення в ньому богослужіння (з можливим розміщенням у цокольній частині музейної експозиції).

У зв’язку з цим у липні 2004 р. учасниками Помісного Собору на чолі з Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом на місці Десятинної церкви було встановлено і освячено хрест на відзнаку початку відновлення цього першого кам’яного київського храму.

Десятинний храм був побудований за півтора століття до першої літописної згадки про поселення під назвою Москва, тому Московський Патріархат не має історичних підстав претендувати на київську святиню та своїми претензіями розпалювати релігійне протистояння навколо неї”, — сказано у постанові.

http://www.bbc.co.uk

Любимый многими праздник Рождества Христова был бы немыслим без той особой атмосферы, которая предваряет его: приготовления подарков, праздничного стола и украшение рождественской ели придают празднику особый шарм, делая его любимым и долгожданным. И только один день может в этот период отвлечь главных «потребителей» праздничной суеты — детей — от нетерпения и ожидания. Это День Святого Николая, день покровителя детей и путешественников.

Православные отмечают этот день 19 декабря, католики — 6 декабря. В канун праздника в детские башмачки, выставленные у порога, или носочки, повешенные у камина, с незапамятных времен кладут подарки. Считается, что подарки получают только послушные дети, а непослушным полагаются розги или камни. Но малыши, как правило, в ожидании праздника и, конечно, подарков, не бузят, стараясь дать понять Святому Николаю, что они всегда готовы быть хорошими.

В ряде стран мира принято, чтобы к малышам Святой Николай приходил со своей свитой. Его сопровождают двое ангелов и двое чертей. Первые должны сообщать своему покровителю о хороших детях, вторые же нашептывают Николаю обо всех провинностях виновников торжества. Побеждает всегда добро: никто из малышни не остается без подарков.

В этой традиции кроется история жизни реального человека, жившего во второй половине III века и прославившегося своей всепоглощающей добротой ко всем людям. Николай, родившийся, по преданию, в городе Патары в Ликии (историческая область в Малой Азии) в семье благочестивых родителей, отличался любовью и состраданием к людям, помогал нищим и обездоленным, раздавая почти все свои деньги и оставляя себе лишь самое необходимое. За кротость и доброту Николай снискал огромную любовь народа.

Как сказано в житии Святого Николая, он совершил путешествие в Иерусалим. Достигнув древнего города, святитель, взойдя на Голгофу, возблагодарил Спасителя и обошел все святые места, поклоняясь и творя молитву. Есть предание, что во время посещения святых мест Палестины святитель Николай пожелал однажды ночью помолиться в храме, подошел к дверям, закрытым на замок, и двери сами открылись, чтобы Избранник Божий мог войти в храм. Возвратившись в Ликию, святой хотел уйти от мира в Сионскую обитель, но Господь возвестил об ином пути, ожидающем его: «Николай, не здесь та нива, на которой ты должен принести ожидаемый мною плод. Иди отсюда и пойди в мир, к людям, чтобы прославилось в тебе имя мое!». Скончался Николай, дожив до глубокой старости, в 345 году, оставив после себя светлую память и огромную благодарность всех, кому он успел помочь своими благодеяниями.

Церковь канонизировала Николая, и в наше время во многих домах молятся этому святому в горе и радости, а малыши каждый год в день Святого Николая получают подарки. Но главное — они учатся добру и любви к людям, чтобы потом передать эту незыблемую традицию своим детям. И, пока жива традиция и история, жив народ и жива семья.

В новогодние праздники мы все ждем чего-то необычного и чудесного. Специально для вас мы приготовили сюрприз. Если написать письмо Святому Николаю о самом заветном подарке, Ваши детки могут найти его под подушкой.

Приметы. 19 декабря.

Именины — Максим, Николай.

Праздник — Святого Николая

Приметы — На день святого Николая зима ходит с гвоздем. — Подошел бы Николин день, а то будет зима на санках. — Коли на Михайлов день зима закует, то на Николу раскует. — Провезли зиму на санках до Николы, вот тебе и оттепель. — Коли зима до Николина дня след заметает, дороге не стоять. — Хвали зиму после Николина дня. — Цены на хлеб строит Николин торг. — Никольский обоз для боярской казны дороже золота. — Веселилась Маланья на Николин день, что мирскую бражку пьют, а того Меланья не ведает, что за похмелье мужиков бьют. — Никольщина красна пивом да пирогами. — Звали бабы Никольских ребят брагу варить, а того бабы не ведали, что ребяты только брагу пьют. — На Никольщину едут мужики с поглядкой, а после Никольщины валяются под лавкой. — Знать мужика, что Никольщину справлять, коли на голове шапка не держится. — Никольщина не ходит с поклоном на барский двор. — Для кума Никольщина бражку варит, для кумы пироги печет. — На Никольщину зови друга, зови и ворога, оба будут друзья. — Горевал мужик по Никольщине, зачем она не целый век живет. — У доброго мужика и на Никольщину торг стоит. — Никольский торг всему указ. — Городская Никольщина на санках по улицам бежит, а деревенская в избе сидит да бражку пьет. — Позывала Никольщина барщину в гости пировать, а того Никольщина не ведала, что на барщину заказ положен

ПРОПОВЕДЬ НА 19 ДЕКАБРЯ, праздник свт. Николая.

Сегодня мы празднуем честную память одного из самых любимых Православным народом святых – память святителя Христова Николая. Город Миры Ликийские был разрушен много лет тому назад. Однако его имя пребывает живым. Так произошло это потому, что тот город, который просветил и сделал всеизвестной и бессмертной златосияющую личность его предстателя святого Николая.

Святой Николай известен многими чудесами. Он воссиял святостью в давние времена, но свет его лика сохраняется и поныне очень ярким. Потому что он с терпением заботился приспособить цель своей жизни к тому, что показал Сам Господь и учил Своими словами в Нагорной проповеди. В тех словах Господь превозвышал бедных, тех, кто не о богатстве думают, не из бедности выходят с безнравственной целью. Ублажал их, терпящих свою бедность, без мысли усладиться от внутренним превознесением. Ублажал жаждущих всего чистого и святого. Ублажал тех, которые сожалеют о своих грехах. Ублажал тех, которые предпочитают пребывать Христианами, несмотря на ненависть к ним злых людей, иронию и преследование. Они, и только они, могут с радостью и душевным веселием ждать великого дня, когда господь явит Свое право, как Господь всех и Судия.

Все это воплотил в своей жизни святой. И бедным пребывал. И всего чистого и святого страстно желал. Только греха боялся. Пребывал горячим поклонником Христа, не смотря ни на какие брани, иронии и гонения. Поэтому радуется и видит сейчас Царство Божие. И всесвятой пример святой своей жизни он оставил нам. Возвышается, как столп первой величины. И от всесвятого того возвышения поднялась радость Живой веры. Тот, кто верует сильно, кто любит сильно Бога, как самого большого благодетеля и предстателя, не может сделать ничего другого, как только изменить всю свою жизнь. Может быть и не поднимется на вершину святости, однако, его духовные качества будут гораздо выше, чем у неверующих.

Святой Николай известен не только, как подражатель святой жизни Христа и блюститель Его слов, но и, как силой, смелостью, самоотречением и презрением опасности и гонения. Его заключали пытали вместе со многими его духовными чадами. Но он пребывал бесстрашно верующим в Господа. Даже сегодня тюрьмы невыносимы. Подумайте, какими были те времена, когда не только заключенные, но вообще все, неимеющие богатства и безвластные люди считались людьми ничтожными. И, однако, святой Николай пребывал заключенным ради любви Христовой.

Все мы связаны общей православной верой. Не имеем образца выше, чем святые. Почему? Потому что святость – это самое сложное состязание. Диавол, однако, старается уничтожить эту святость. Потому что святость требует добродетели. И добродетель дает радость в душе в отличие от неблагодарного пьянства и услаждения тела. Конечно, они разрушаются, но никто не мыслит об этом. Плачут только в конце о содеянном, но и грех их услаждает их.

Святость – это плод горячей веры. Тот, кто верует в Бога – Законодателя и Судью, Чей Суд будет последним. Тот, кто верит в Вечную Жизнь, Воскресение мертвых и будущий Суд не может ничего другого, как только быть более внимательным к своей жизни.

Не может услаждаться от грехов, однако, услаждается от многого другого. И милость Божия велика. Когда мы искренно чествуем святых, это дает нам силу в нашей вере. И вера нас направляет все выше и выше.

http://ny.liga.net/page/stnick.htm

http://www.femina.com.ua/a/120.shtm

За наказом Кернеса у столиці Слобожанщини демонтували пам’ятну дошку, встановлену на честь Патріарха УГКЦ

Харківські чиновники знову зробили усе можливе для того, аби слобідський мегаполіс потрапив до медійних рейтингів поганих новин. Цього разу місто «прославилося» через наказ мерії демонтувати меморіальну дошку, встановлену на честь видатного релігійного діяча, Патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого. Святійший у 1961 році потрапив на Слобожанщину мимоволі, коли його етапом переправляли з Галичини до мордовських таборів. На цьому довгому шляху його помістили до так званого «Тюремного замку» — пересильної в’язниці по вулиці Малиновського,5, де він пробув кілька тижнів.

Цей непересічний факт хоч і ввійшов в історію міста, проте з відомих причин тривалий час замовчувався. Крига скресла у 2005 році напередодні проведення у Харкові Міжнародного конгресу українців. Тоді з ініціативи патріотичних громадських організацій міста та української діаспори і був встановлений цей пам’ятний знак. Проте вже наступного року невідомі вандали його фактично знищили, що й змусило патріотів вшанувати пам’ять Йосипа Сліпого вдруге. Власне, такий поворот долі став формальним приводом для чиновників, щоб демонтувати пам’ятний знак. Як повідомив нещодавно секретар міської комісії з питань топоніміки та охорони історико–культурного середовища Олексій Хорошковатий, громадські активісти встановили другу дошку без дозволу міськвиконкому, тому мерія має всі законні підстави видати наказ про її демонтаж. «За нею певний час не виносили рішення тільки тому, що як мінімум у двох судах тривали розгляди позовів, подані окремими громадянами і громадськими організаціями».

До речі, цей коментар пана Хорошковатого пролунав після того, як під тиском патріотичних громадських організацій у місті було демонтовано меморіальну дошку, встановлену на честь відомого харківського чорносотенця Андрія Вязігіна. Як відомо, чорносотенський рух увійшов в історію не лише завдяки своїм імперсько–монаршим ідеям, а й погромам єврейської та української громад. Саме тому харківські патріоти прийняли в штики вшанування пам’яті громадському діячеві, причетному до нищення українства. І оскільки дошка, крім усього, була встановлена ще й без дозволу міськвиконкому, її минулого місяця демонтували. Але одразу після цього з’явилася інформація про те, що прихильники Вязігіна з числа міських депутатів не вибачать патріотам такого випаду проти свого кумира й неодмінно помстяться аналогічною акцією. Тобто не виключено, що меморіальна дошка Йосипу Сліпому, яка й без того довго муляла око прихильникам російської ідеї, стала розмінною монетою у сумнівних політичних розбірках.

Чим завершиться ця сумна історія, сказати важко. «Новопроголошений міський голова Харкова Геннадій Кернес, очевидно, віддаючи борги сателітним структурам, які підтримали його на виборах, наказав працівникам «Житлокомунсервісу» демонтувати меморіальну дошку», — повідомили «УМ» у Спілці української молоді. Тим самим, вважають патріоти, він фактично «розпочав війну на національному та міжетнічному ґрунті». Якщо ж урахувати той факт, що ініціатором встановлення пам’ятного знака Йосипу Сліпому виступив і Світовий Конгрес Українців, то наказ про її демонтаж навряд чи стане подією лише місцевого значення.

Лариса САЛІМОНОВИЧ,

http://umoloda.kiev.ua

Поздравляю!
Сегодня – 9 сентября «Рош а-Шана!»Любой повод хорош, чтобы вспомнить друг о друге и пожелать друг другу счастья. Так пусть же таким поводом станет «Рош а-Шана»!

Более того!

Пусть этот «Рош а-Шана» станет первым по-настоящему счастливым днем в сплошной череде счастливых дней! И пусть эта череда будет действительно сплошной, без прорех и перерывов.

Желаю счастья! Вам и себе, всем и каждому, всем вместе и каждому в отдельности!

Счастья огромного, непрерывного, круглосуточного, всесезонного и круглогодичного!

Да здравствует «Рош а-Шана»!

Искренне,
Председатель ДОО ПЗУ
Павел Хазан

_____________________________________________________

Еврейский Новый год или Рош а-Шана – важнейший еврейский духовный праздник, связанный со многими символическими обрядами.

В этот день, по преданию, был создан наш прародитель Адам и в этот же день он нарушил данный ему Б-гом запрет и был изгнан из Райского сада. С тех пор ежегодно в этот день Всевышний судит свои творения и предопределяет их судьбы на следующий год. Но день Суда Он превращает в день прощения и милосердия, ибо евреи всего мира берут в этот день шофар и трубят перед Господом о милосердии. И тогда Всевышний пересаживается из кресла Правосудия в кресло Милосердия. Рош а-Шана – праздник очищения души. В синагогах всего мира молятся евреи о наступлении для них счастливого Нового года, полного добрых дел. «Да будешь ты записан и подписан на добрый и счастливый год!», говорят они друг другу.

Вернувшись домой из синагог, евреи произносят Кидуш над бокалом вина, затем омывают руки и произносят благословление на хлеб, первый кусочек которого весь год по традиции они макали в соль в память о горечи гонений и страданий своего народа. На праздник Рош а-Шана хлеб (халу) макают в мед, чтобы таким же сладким был весь последующий год.

Что же всегда стоит у правоверной еврейской семьи на новогоднем столе и что оно означает?

Хлеб. В качестве хлеба в этот день выступает круглая сдобная хала с изюмом. Круг символизирует цикличность времен года, хода жизни. Изюм в хале придает ей особую сладость.

Яблоки. Они означают Плоды древ Создателя – дольки сладкого яблока вслед за халой каждый макает в мед, произнося: «Благословен ты, Б-г, властитель мира, создатель плодов деревьев. Да будет твоим желанием, чтобы Новый год был для нас хорошим и сладким».

Мед – символ достатка и сладкой жизни.

Гранаты. Считается, что в каждом плоде этого фрукта 613 косточек, как глав в Торе. Столько же мицв (добрых дел) заповедано сделать еврею в наступающем году.

Цимес – сладкая морковь – плод земли Создателя, сахар его учений.

Рыба – символ плодовитости и обилия по аналогии ее изобилия в водах. Рыба никогда не закрывает глаз и видит все. Глаза рыбы – символ знания, постижения мудрости Всевышнего. Глава семьи ест голову рыбы и произносит слова: «Пусть будем мы в голове (в ведущих), а не в хвосте (не в ведомых)». Особое почитание рыбы как символа мудрости и прозорливости нашло отражение в еврейской национальной кухне. Кто хоть раз не восхищался настоящей еврейской Гефилте Фиш?! Еврейская национальная кухня, ограниченная строгими рамками кашрута, всегда отдавала предпочтение рыбным блюдам

Вот так отмечают евреи свой Новый год, и я хочу пожелать этому веселому и стойкому народу хорошего и сладкого Нового года. Мазл тов!

http://www.playcast.ru/view/968208/fed11676111eaae5b3d029f5395876c817ea51bdpl

Еврейский праздник Рош а-Шана отмечается в честь сотворения мира, он символизирует начало нового года и завершение года уходящего. Существует предание, что в дни Рош а-Шана Б-г отмечает в Книге жизни, какая судьба ожидает в наступающем году каждого из людей: «…кому жить и кому умереть, кого ожидает покой, а кого — скитания, кого — благополучие, а кого — терзания, кому суждена бедность, а кому — богатство». Искренняя вера в то, что Б-г желает всем добра и благополучия, превращает этот день в праздник.

В это время евреям предписано проанализировать свои поступки за весь предшествующий год и подготовиться к начинающемуся году. Размышляя о будущем, евреи просят мира, согласия, здоровья. Звук шофара (бараний рог) призывает: «Очнитесь те, кто дремлет, кто тратит отпущенные годы бессмысленно. Обозрите души свои и добрыми сделайте дела ваши».

Рош а-Шана празднуется в течение двух дней, 1-го и 2-го числа еврейского месяца тишрей. Этот праздник отмечается в Израиле всеми. В этот день дарят друг другу подарки, посылают поздравления тем, кто далеко. Семья собирается за столом, который украшают традиционные праздничные блюда. Конечно, любой человек хочет, чтобы начинающийся год был для него хорошим, «сладким». Вот почему в этот день на стол подается много блюд, символизирующих пожелание «полного», счастливого года.

В зависимости от местных традиций эти блюда могут меняться, но почти повсюду в еврейских семьях подают:
рыбу — символ плодородия;
голову (баранью или рыбную) — чтобы быть «во главе», а не в хвосте;
морковь кружочками — по форме и по цвету она должна напоминать золотые монеты, богатство;
круглую сладкую халу с изюмом — чтобы год был полным, здоровым;
овощи и фрукты — в знак надежды на обильный урожай;
яблоки и мед — кусочек яблока, обмакнув его в мед, съедают в начале трапезы сразу после халы, «чтобы год был сладким и счастливым».

http://www.calend.ru/holidays/0/0/627/

9 ВЕРЕСНЯ ЗА ЄВРЕЙСЬКИМ КАЛЕНДАРЕМ ВІДЗНАЧАЄТЬСЯ НОВИЙ РІК – РОШ-ГА-ШАНА

Рош га-Шана (іврит, букв. „голова року”) — єврейський Новий рік, що святкується в перший і другий дні місяця Тішрей (тішрі) за єврейським календарем (випадає на вересень–жовтень). Цьогоріч це свято юдеї відзначають 9 вересня. З цього дня починається відлік днів нового 5771 єврейського року.У Танах (сукупність Тори, Пророків, Писання) за перший місяць року вважається весняний місяць Авів, пізніше названий Нісан, коли євреї вийшли з Єгипту. Свято ж першого дня сьомого місяця Тішрей назване днем „священних зборів”, коли належить не працювати, сурмити в труби і здійснювати жертвоприношення. Свято спочатку тривало один день, згодом – два. Рош Ха-шана належить до найбільш важливих єврейських свят.Згідно з єврейською традицією в цей день євреї пригадують сотворіння світу та людини і аналізують, як вони прожили рік, що минув. Чи було це життя достойним. І що очікує їх далі.

Трактат Талмуду «Рош-га-Шана» починається словами: «Є 4 початки року, а саме 1-го ніссана – новоліття для царів і для свят; 1-го еула – новоліття для виділення десятої частини худоби; 1-го тішрея – новоліття для відліку років; для дерев – 15-го швата».

Єврейська календарна традиція передбачає чотири річних цикли. Кожен з яких має окремий день свого початку. Рош-га-Шана (євр. новий рік)– є «головним Новим роком», оскільки саме в цей день змінюється порядкове число року. В цьому році, 1 тішрея (9 вересня), для євреїв наступить 5771 рік від сотворення Богом світу. Тому в Талмуді цей день називається «новоліття для відліку років».

Згідно з єврейською традицією в цей день євреї пригадують сотворіння світу та людини і аналізують, як вони прожили рік, що минув. Чи було це життя достойним. І що очікує їх далі.

Свято триває два дні та має свої обрядові особливості. Насамперед виключно цього дня стосується заповідь «сурмити в шофар». Так в Торі написано, що день сьомого місяця, першого числа повинен бути відпочинком та нагадуванням звуком сурми. Виняток робиться тільки тоді, коли свято припадає на суботу. Але оскільки триває свято два дні, то в один з днів шофар все одно звучатиме.

Шофар – це спеціально оброблений баранячий ріг, який дає голосний та сильний звук, унікальний в своєму роді. Для виконання цієї заповіді, громада обирає людину, яка вміє правильно сурмити в шофар. Робить він це у відповідні моменти під час молитви, після виголошення благословінь, дотримуючись при цьому традиції ритмів та мотивів. В цей момент панує повна тиша, всі повинні слухати шофар. Ця традиція займає центральне місце у святкуванні Нового року. Водночас виконувати цей ритуал – є головною заповіддю цього дня, тому інколи Рош-га-Шана ще називають «днем сурміння». Звук шофара — це тривожний звук, який заставляє єврея зупинитись, задуматись та пригадати.

Про що пригадують юдеї під звук шофару? Баранячий ріг – це спомин про жертвоприношення Авраама, в кінці якого на вівтар було покладено ягня. Шофар також пригадує про подвиг віри Авраама. Звук цього інструменту звучав у всі важливі історичні події Ізраїлю. Під час отримання Тори, перед виходом на війну, в моменти, коли необхідним було пробудження свідомості народу. Отож, головною ідеєю є зосередити єврея на тому перед Ким він стоїть, що вирішується в цей день, закликати до покаяння та нагадати про подвиги предків.

Як вже зазначалось вище, цей день – є пригадуванням подій минулого року. Водночас з цим він є днем «початку Суду» Божого, тому для людини він є днем покаяння, оскільки тільки воно здатне врятувати людину від цього Суду. Тому центральною темою всіх молитов Рош-га-Шана є тема покаяння – тшува.

В єврейській мові тшува означає одночасно «розкаяння» та «повернення». Оскільки в цьому світі тільки людина має здатність відрізняти добро від зла. І тільки людині дарована можливість діяти відповідно до одного з цих понять. При цьому, коли людина робить недобрі вчинки вона немов «відходить» від самої себе, від волі Всевишнього. Тому покаяння є поверненням до себе і до Творця. Рош-гa-Шана і є тим днем в який людина повинна «повернутись».

Святкова трапеза свята є також багата різноманітними звичаями. Розпочинається вона традиційно з Кидуша – благословення над бокалом вина. В цей день євреї їдять багато солодкого для того, щоб новий рік був для них солодким. Під час вечері учасники говорять один одному побажання.

Традиція свята містить ще один цікавий ритуал. В перший день Рош-га-Шана, в світлий час доби необхідно прийти до джерела та прочитати біля нього слова з пророка Міхи (Міхея), в яких йдеться про людські гріхи та звучить заклик викинути їх в «безодню моря». Таким чином євреї демонструють готовність змити з себе гріхи минулого року.

Перші десять днів після святкування Нового року називаються Ямім норам. Після яких наступає Йом–Кіпур. В перекладі з єврейського вони (10 днів) називаються «дні трепету», а Йом-Кіпур – «День відкуплення».

Ці дні є продовженням новорічного покаяння, які закінчуються винесенням вироку «Суду Всевишнього». Для пом’якшення рішення Господа євреї перебувають в і дні в молитві та каятись в гріхах. Перед Йом-Кіпуром вони також просять пробачення у людей яких вони якимось чином образили. Також в цей період заохочується здійснювати благодійні пожертви, більше ніж в інші періоди року.

http://risu.org.ua/ua/index/exclusive/holidays_and_customs/24900/

C Новым 5771 годом !

Пусть он принесет вам много радостей, счастья, изобилия
и да минуют вас печали.
Мир вам и детям вашим, и благословение Б-га дому вашему.Шана това вэ метука вэ гмар ахатима това ле кулям! …

Гам амен!