Кому як не нам, українцям, знати, що таке ядерна катастрофа? Хто як не ми розуміє  трагедію японського народу, яку він пережив цієї зими? Чорнобиль і Фукусіма — ланки одного ланцюга.  Обидва рази «мирний атом» завдав удару там, де цього менш за все очікували. І що найцікавіше, практично за одним і тим самим сценарієм. Тільки в Чорнобилі катастрофа сталась через злочинну безвідповідальність керівництва, а  у Фукусімі — через жахливий збіг обставин, пов’язаний зі страхітливим землетрусом і двома не менш страхітливими хвилями цунамі.

Трагедія у Фукусімі знову поставила світ перед вибором: відмовитися від ядерної енергетики чи продовжувати нею користуватися. Ця тема стала предметом жвавого обговорення у міжнародній і вітчизняній пресі. Але особливо гостро стоїть це питання перед Україною.

Відомо, що більшість електроенергії в нашій державі виробляють саме на атомних електростанціях, більше того, частину «надлишкової» електроенергії ми експортуємо. Тобто, ядерна енергетика є одною з найважливіших галузей української економіки. Відмовитись від неї ми не можемо і не повинні, принаймні, у найближчі роки і десятиліття. То як нам вберегти її і себе від можливих потрясінь і катастроф? Як убезпечити АЕС від аварій і нас від їхніх наслідків? Як їх не допустити? І взагалі, чи можливий сценарій Фукусіми у нас в Україні?

Щоб знайти відповіді треба, насамперед, з’ясувати причини і обставини аварій на Чорнобильській АЕС і на Фукусімі.

Як не дивно, причиною обох аварій стала одна й та сама обставина: знеструмлення приводів водяних насосів системи охолодження реактора. В Чорнобилі, як відомо, це було зроблено примусово під час «експерименту», а на Фукусімі до цього призвела хвиля цунамі, викликана небувалим землетрусом. Стихія зруйнувала і змила лінію живлення насосів, персонал японської АЕС зумів запустити дизельний генератор і перейти на резервне живлення, але несподівано їм довелось пережити удар нової хвилі цунамі, який вивів з ладу генератор. І все пішло так само як і у нас в Чорнобилі.

Аналіз аварій на Фукусімі і в Чорнобилі наочно показав, що енергопостачання водяних насосів системи охолодження реакторів виявилися «ахіллесовою п’ятою» всіх АЕС, незалежно від проекту. І ось тут ми підходимо до головного питання: А чи можливе в умовах України повторення сценарію Фукусіми?

На жаль, відповідь категорична: — МОЖЛИВЕ!!! І навіть майже з повним збігом. А найголовніше те, що джерело небезпеки знаходиться практично під боком, всього лише за півтори сотні кілометрів від Дніпропетровська. Просто посеред однієї з найбільш густо заселених частин України. Це джерело — шість ядерних енергоблоків найбільшої в Європі Запорізької АЕС.

Вона розташована на самісінькому березі Дніпра, її стіни мало не омиваються його водами. Навпроти, на протилежному березі Славутича, стоять міста Нікополь, Орджонікідзе, Марганець, безліч великих і малих сіл і селищ. У безпосередній близькості знаходиться Запоріжжя.

А в Запоріжжі знаходиться стара гребля Дніпрогесу, яка вже відслужила своє. За останні роки вже списані тисячі і тисячі сторінок тексту статей, доповідей, звітів про аварійний стан цієї гідротехнічної споруди, про ту величезну шкоду, що вона завдає екології Дніпра і його басейну. Тіло греблі приховує в собі безліч великих і малих тріщин, найбільша з яких має 400 (!!!) метрів довжини і майже 4 (!!!) метри ширини — «подарунок» маршала Будьонного, який влітку 1941 року, намагаючись зупинити наступаючі німецькі війська, наказав підірвати Дніпрогес.

Тоді мешканці Запоріжжя і Нікополя вже випробували на власному досвіді руйнівну силу  степового цунамі. Тоді загинуло кілька тисяч цивільного населення. Хвиля докотилася аж до Очакова затоплюючи все навкруги, змиваючи села і містечка, мости і переправи. В одному тільки Нікополі на берег викинуло більш як 2 000 (!!!) трупів. Крім жертв серед мирного населення, через цей злочин загинули у дніпровських плавнях безліч червоноармійців, що там тримали оборону. Вони частково потонули, а частково були знищені гітлерівцями, не маючи шляхів і часу для відступу. При чому німцям не було завдано жодної шкоди, бо, в момент підриву греблі, вони ще не дійшли до берегів Славути.

А уявіть, якщо таке (руйнування греблі) станеться зараз… Хвиля майже 30-ти метрової висоти впаде на вигин берега, на якому розташувалася Запорізька АЕС і змиє лінії живлення насосів системи охолодження. Вибухнуть всі енергоблоки. Та навіть, якщо персонал таки зможе перейти на аварійне живлення, будуть ще й друга, і третя, і четверта хвилі, бо вище Дніпрогесу збудований цілий каскад водосховищ і ціла система гребель і шлюзів. Руйнування хоча б однієї з них може призвести до катастрофи, порівняно з якою Чорнобиль і Фукусіма стануть просто дитячими забавками. Всією Наддніпрянщиною від Києва і аж до самісінького Криму прокотиться серія цунамі. Ми маємо всі шанси пережити потоп біблійного розмаху і масштабу.

І всі ці хвилі всією своєю потугою можуть ударити по Запорізькій АЕС. Та, зрештою, достатньо й однієї. Скільки треба резервних генераторів? А хто може дати гарантію, що персонал станції зможе вчасно їх запустити? А хто закладе свою голову на те, що перше ж цунамі не знищить всі їх одразу?

Гадаємо, уявити масштаби трагедії не важко. Особливо, якщо взяти до уваги повністю зруйновану, за роки злочинного розкрадання України, систему цивільної оборони, безпорадність і недостатність ресурсів МНС, знищення армії і втрату будь-якого досвіду і матеріальної бази, які б допомогли швидко ліквідовувати наслідки техногенних і природних катастроф. В таких умовах швидка евакуація маси населення з зони лиха не можлива. Наслідком стане паніка, яка з певністю може потягнути за собою сотні тисяч людських жертв.

Небезпека спонтанної, непередбачуваної руйнації греблі Дніпрогесу зростає щодня, щогодини… Звичайно, великі землетруси, подібні до японського, нам не загрожують, але зношеність і поганий догляд роблять свою справу. Зараз навіть порівняно невеликий землетрус може розвалити греблю. Достатньо аварії якогось некерованого судна, падіння літака, вибуху бензовозу на гребені греблі і ми з вами гарантовано можемо стати жертвами небаченого катаклізму. Воістину, ми ходимо по лезу бритви і щомиті наближаємося до безодні.

Але це сценарії випадкового руйнування. А, крім того, зараз, у часи повного політичного і управлінського хаосу, цілком можлива диверсія чи саботаж проти Дніпрогесу.

Одним з виходів для запобігання у майбутньому катастроф, подібних до Чорнобильської і на Фукусімі в Україні, може бути тільки ліквідація каскаду водосховищ і гребель на Дніпрі, насамперед, Дніпрогесу. Для цього має бути прийнята Державна програма захисту Дніпра і річок його басейну, яка стане складовою частиною програми захисту ядерної енергетики України. Тим більше, є достатньо програм і обґрунтувань економічної та екологічної  доцільності такого кроку, висунутих цілим рядом громадських і екологічних організацій. Саме такий крок убезпечить нас від ядерного катаклізму і значно покращить ту катастрофічну екологічну ситуацію, що складається в усьому Подніпров’ї, збільшить на сотні тисяч гектарів площу родючих ґрунтів, зробить Січеславщину і Запоріжжя «туристичними Мекками» Європи завдяки відкритим порогам.

Автор:

Олександр ПИСАРЕВСЬКИЙ, Юрій ЯКУБА

http://www.dniprograd.org/

Нещодавно  ДОО ПЗУ повідомлялопро ситуацію навколо шкідливого промислового підприємства у м.ВЕРХІВЦЕВЕ.

На адресу секретаріату ДОО  ПЗУ надійшов лист від Державного управління навколишнього середовища в Дніпропетровській області, в якому було надано наступну інформацію:

«На теперешній час будь-які матеріали щодо розташування та діяльності промислового підприємства в районі житлової забудови м. Верхівцеве з боку державного управління охорони навколишьного природного середовища в Дніпропетровській області не погоджувались.»

Нагадаємо, що наразі адміністрація підприємства отримала штраф, а мерія міста так до сих пір і не відреагувала на численні запити.

Секретаріат ДОО ПЗУ готує звернення до природоохоронної прокуратури.

 rupor.info

Грандіозний екологічний скандал розгорівся в Нікополі, де всього в декількох десятках кілометрів від міської межі «чорні копачі» у пошуках металобрухту розривають найбільший у регіоні полігон побутових відходів (близько 15 га), який був офіційно закритий 4 роки тому. Екологи б’ють на сполох, стверджуючи, що десятки тонн продуктів розкладання побутових відходів, які за токсичністю не поступаються ціаністому калію (1,2 грама цієї речовини може вбити людину, вагою 70 кг), повинні бути законсервовані в землі щонайменше 5 років, а зараз вони потрапляють в атмосферу, грунтові води і акваторію Каховського водосховища, а потім стікають до Нікополя, пише «Сьогодні».

А нещодавно «чорні копачі» перейшли на промислові масштаби видобутку (на полігоні з’явилися 4 екскаватора), ділки навіть почали викоповувати землі сусіднього дачного селища, щоб розширити вже і без того гігантський котлован в 2,6 га.

Міська міліція 13 травня порушила кримінальну справу за фактом безгосподарчого використання земель, що призвело до зниження їхньої родючості (це загрожує ув’язненням до 2-х років), але фігуранти справи поки не встановлені. «Незаконна діяльність припинена, зараз ми встановлюємо, хто саме там видобував метал. Справу порушили одразу після звіту обласної екологічної інспекції, яка встановила, що ділки розгорнули на полігоні діяльність ще в 2008 році. Навіть підрахований збиток — 48 тис. грн. », — повідомив начальник сектора дізнання місцевого УВС Олександр Каряка.

У той же час місцеві екологи кажуть, що намагаються вирішити проблему полігону вже 8 років! «То інспекція з міськради приїжджає на полігон і приголомшливим чином нікого там не знаходить, то інспекція з області оштрафувала там на 20 тис. якусь фірму «Камелія», але фірма пропала, не заплативши штраф. Судячи з усього, за цим «виробництвом» стоять одні й ті ж люди, які прикриваються підставними особами », — обурюється місцевий еколог Юрій Бабінін і додає, що металобрухту на полігоні дуже багато, адже туди протягом декількох десятків років вивозили відходи з Нікопольського Південнотрубного заводу. Однак, крім відходів виробництва та побутового сміття туди звозили і трупи тварин!

Занепокоїлася проблемою і міська влада Нікополя. «За попередньої влади (у місті новий мер. — авт.) на цей полігон і не дивилися! Тому ділки і розгорнулися. Зараз же піднявся такий резонанс, що, я думаю, винних знайдуть. Ситуацію посилює і те, що на території полігону поховані бійці отамана Махно, які померли від тифу! Але ніхто вже й не пам’ятає, в якому місці вони поховані точно! »- розповів голова комісії міськради з питань земресурсів Олександр Рибаков.

Проглянувши місцеві інтернет-форуми і пресу, поспілкувавшись з нікопольськими журналістами, «Сьогодні», схоже, зробила те, що не вдається міліції, — знайшла назву фірми, яка здійснює розкопки металу, — правда, міський телефон за адресою підприємства не закріплений.

«Після слідства ми або своїми силами, або за допомогою обласної влади проведемо рекультивацію полігону (засиплемо його шаром землі по всім санітарним нормам і посадимо зелень). Хочемо забрати ділянку в комунальну власність міста », — розповів Олександр Рибаков.

 Учора депутати міської ради висадили 50 улюблених дерев Президента Януковича — ялинок, або як називає їх гарант — «йолок».

Завезені з Волині молоденькі деревця ростимуть тепер на проспекті Гагаріна. Висаджували ялинки особисто міський голова Іван Куліченко, його заступники, директори департаментів, керівники управлінь та служб міської ради та представники районних рад міста.

Ця подія відбулася в рамках комплексного благоустрою проспекту Гагаріна: зараз там активно облаштовують зелені зони.

Окрім проспекту Гагаріна, роботи з благоустрою цього року планується виконати на вулиці Маліновського, Героїв Сталінграда, Янтарній та проспекті ім. газети «Правда».

 Автор: Магда КАЛИНОВСЬКА

http://www.dniprograd.org/

В березні 2011 року на ім’я голови ДОО ПЗУ Павла Хазана надійшов запит від мешканців м. Верхівцеве Дніпропетровської обл. з проханням розібратися в питанні незаконного розміщення сумнівного  промислового підприємства, що завдає шкоди здоров’ю населення міста.

Жителі вулиць Нова, Франко, Суворова, Мічуріна, Миру, Левицього м. Верхівцеве (всього зібрано 141 підпис) повідомили  про те, що з кінця 2010 року на території колишньої МТС розпочато  виробництво олії. Мешканці скаржаться на атмосферні викиди, які заважають їм дихати. До того ж, підприємство   знаходиться на відстані  приблизно 20 метрів від найближчого помешкання, що є порушенням усіх припустимих норм забудови.

За плином 2 місяців відповіді від міського голови та від державного управління охорони навколишнього природного середовища досі немає. Зате надійшла відповідь від санітарно-епідеміологічної служби. А. Ю. Кондратьєв, заступник головного державного санітарного лікаря Дніпропетровської області,  повідомляє, що представниками державної санітарно-епідеміологічної служби було проведене обстеження підприємства ТОВ «СОЛОМА», яке виконує будівництво олійно-екстракційного цеху за адресою вул. нова, 50 у м. Верхівцеве. Згідно листа, на час перевірки цех не працював, знаходився у стадії монтажно-налагоджувальних робіт. «У той же час, адміністрацією підприємства не надані дозвільні документи щодо узгодження розміщення та будівництва об’єкту із санепідемслужбою. За зазначене порушення притягнуто до адміністративної відповідальності директора виробництва, на його адресу головвним державним санітарним лікарем Верхньодніпровського району направлено розпорядження від 25.03.2011 №356 про усунення порушень», — повідомляє А.Ю. Кондратьєв, заступник головного державного санітарного лікаря Дніпропетровської області.

Керівництво ДОО ПЗУ не припиняє слідкувати за ситуацією, що склалася навколо шкідливого підприємства. «Дуже прикро, що державні установи все частіше ігнорують не тільки звернення громадян, але й громадських організацій та політичних партій, — зазначає Олексій Ангурець, — керівник секретаріату  ДОО ПЗУ.  Відсутність відповіді з боку пана Залужного та пана Оксамитного ілюструють звичайну ситуацію, коли люди лишаються сам на сам із бізнес-структурами, яким, за визначенням, потрібно отримувати прибуток за будь-яку ціну. Органи місцевої влади мають бути тим інструментом, який обмежує «бізнес» там, де він шкодить здоров’ю та соціальним інтересам громади. Наша мета — не тільки обмежувати «брудний бізнес», але й змушувати державні органи влади виконувати свої обов’язки».