В ближайшие  два года 44,3 миллиона гривен из природоохранного фонда областного бюджета будут  направлены на строительство новых  очистных сооружений по ул. Маршала  Малиновского в Днепропетровске. В этом году будут  выполнены первые две очереди  строительства, на которые выделено 14,5 миллиона гривен. «Мы проводим серьезную  комплексную работу по решению экологических  проблем Днепропетровщины. В прошлом  году мы отремонтировали очистные сооружения в Приднепровске и на 30% снизили экологическую нагрузку на Днепр. Новые очистные сооружения Днепропетровского мясокомбината снизят экологическую нагрузку на Днепр еще на 40%. Итого за три года мы снизим загрязнение нашей реки на 70%», — сказал губернатор Александр Вилкул. Сегодня очистные сооружения мясокомбината, расположенные  на берегу Самары, находятся в аварийном  состоянии. Туда поступают канализационные  стоки (около 15 тысяч кубометров в  сутки) с жилых домов Приднепровской железной дороги, радиозавода и Мостостроительного отряда (всего — около 6 тысяч жителей), а также стоки 40 предприятий, в том числе с 6 предприятий, которые по результатам лабораторных исследований значительной превышают допустимые нормативы концентрации загрязняющих веществ. Строительство объекта планируется выполнить в три очереди. Первая очередь  — строительство канализационной  насосной станции КНС-1, мощностью 800 куб. м/час, расположенной на территории очистных сооружений бывшего мясокомбината. На ней будут установлены три  насоса, из которых два рабочих, один — резервный. Еще один резервный насос будет храниться на складе. Мощность одного насоса составляет 420 кубометров/ час. В грабельном отделении насосной станции будут установлены механизированная решетка и измельчитель. В случае поломки механизированной решетки предусмотрено использование решетки с ручным приводом. Также предусмотрено  строительство напорного трубопровода диаметров 450 мм протяженность. В две  нитки — 296 погонных метров с подключением его к действующему коллектору, проходящему под ул. Маршала Малиновского. На него будут переключены стоки от предприятий. Для обеспечения  электроснабжения КНС-1 предусмотрено  строительство комплексной трансформаторной подстанции с двумя трансформаторами по 250 кВт и внешних электросетей протяженностью 3930 погонных метров. Вторая очередь  — строительство двух канализационных  насосных станций КНС-2, мощностью 60 кубометров/час, и КНС-3, мощностью 30 кубометров/час. А также переустройство внутриквартальной системы канализации  со строительством самотечных коллекторов на жилом массиве по ул. Молодогвардейской, и строительство напорных коллекторов, которые будут перекачивать стоки с этих КНС на КНС-1. Третья очередь  — строительство второй нитки  напорного канализационного коллектора диаметром 900 мм и протяженностью 5200 погонных метров от КНС-1 до приемной камеры Левобережной станции аэрации.

http://dp.ric.ua/

«Земля — наше богатство», любят говорить украинцы. А как это выражается в деньгах? Этот вопрос снова становится актуальным, с тех пор, как правительство пообещало снять мораторий на продажу земель сельскохозяйственного назначения.
С 2012 года, как ожидается, пашню в Украину можно будет свободно купить и продать. Но пока устоявшегося рынка нет, большинству землевладельцев трудно оценить ее объективную стоимость. Политики, обосновывая продление моратория на продажу сельскохозяйственных земель, нередко заявляют об угрозе спекуляций и скупки пашни за бесценок новоявленными «латифундистами». Лучшие украинские черноземы, если отталкиваться от государственных нормативов оценки земли, сегодня действительно в десятки раз дешевле, чем подобные земли в США и в сотни раз — чем земли в некоторых регионах Нидерландов. Более того: если верить результатам только что обнародованного исследования, проведенного экспертами исследовательского центра Немецко-украинский аграрный диалог, то рыночные цены после снятия моратория могут оказаться в несколько раз ниже нормативных.
В интервью Deutsche Welle один из авторов исследования Олег Нивьевский назвал критерии нормативной оценки земли устаревшими и нереалистичными. В частности, нормативный уровень капитализации составляет 33 года. Однако в нынешних условиях никто не будет покупать землю, если она будет так долго окупаться, замечает эксперт. «Наши предприниматели выходят из значительно меньшего периода окупаемости, чем предприниматели в Германии или Франции. Это связано с доступностью кредитов и рискованностью инвестиций. Там, где более рискованный рынок, период окупаемости будет больше, чем в стабильных рыночных условиях», — говорит Нивьевский. По его словам, украинские фермеры обычно рассчитывают инвестиции таким образом, чтобы они окупились за восемь-десять лет.

Дешевле, чем в Гане
По подсчетам экспертов Немецко-украинского аграрного диалога, с введением рыночных условий Украина окажется в числе стран с дешевой землей. Стоимость гектара земли в Закарпатской области, прогнозируют эксперты, будет ниже сельскохозяйственные угодья в восточной Гане. Как это возможно? Александр Нивьевский объясняет: «Нужно учитывать общую политическую и экономическую ситуацию в Украине. Ведение бизнеса здесь является рискованным. Стоит вспомнить хотя бы экспортные квоты на зерновые. Мало кто захочет вкладывать деньги в такую экономику. А когда нет спроса, то и цена невысокая». Притока спекулятивного капитала эксперт не ожидает, а цены будут расти постепенно — с развитием аграрного сектора.
Один из главных и самых неожиданных выводов исследования — большая разница в стоимости земли между регионами Украины и иногда даже в пределах одной области. Применяя ставку капитализации в 13 процентов, с учетом таких факторов, как местоположение и плодовитость земель, эксперты вычислили показатели стоимости пашни в Украине — от нескольких сотен до пяти с половиной тысяч гривен за гектар.

Дешевое Закарпатье, дорогая Черкащина
Самая низкая средняя стоимость земли — от 1500 до 1700 гривен за гектар — в Закарпатской, Ровенской, Житомирской и Волынской областях. Зато в Запорожской, Кировоградской, Черкасской и Полтавской областях земля стоит больше пяти тысяч. Эти показатели базируются прежде всего на данных об эффективности фермерских хозяйств по регионам. В рамках исследования были проанализированы данные отчетности более трех тысяч хозяйств за три года.
Автор: Евгений Тейзе Источник — Deutsche Welle

У статті розглядаються основні принципи термомодернізації будівель в Польщі, наведено перелік об’єктів, які підлягають термомодернізації, структурно показано основні етапи термомодернізації, відображено джерела фінансування та терміни окупності.

У 1998 році, ще до вступу Польщі до Євросоюзу (2004р.), був прийнятий Закон про термомодернізацію, в якому зазначалося, що Термомодернізація – це покращення існуючих технічних параметрів будівель з метою зменшення теплових потреб з подальшим зниженням вартості обігріву даної будівлі та забезпечення визначеного мікроклімату в приміщеннях (теплового комфорту).

Закон передбачав підвищення нормативних показників питомого річного теплоспоживання будівель, а також підвищення вимог до характеристик коефіцієнтів теплопередачі через поелементні ділянки огороджень стін будинків.

У Законі визначено об’єкти, які підлягають термомодернізації. Зокрема:

•житлові будинки усіх видів;
•будівлі соціального призначення (будинки соціального забезпечення, пансіонати, притулки для людей похилого віку, дитбудинки, готелі тощо.);
•будівлі громадського призначення (лікарні, школи, дитячі садки, поліклініки тощо.);
•місцеві опалювальні системи і теплові вузли (котельні).

Рис. 1. Структура будівель житлового фонду Польщі залежно від часу забудови

Спочатку потенційний інвестор проводить автоаудит власних ресурсів і визначає об’єкт або групу об’єктів, які підлягають термомодернізації. Інвестором може виступати будь-який власник будівлі ‒ товариство жителів багатоквартирного будинку, зареєстроване як юридична особа; органи місцевого самоуправління, на балансі яких знаходиться будівля; приватний власник.

Після вибору об’єкта термомодернізації необхідно провести його енергоаудит. Інвестор вибирає аудитора, який визначає фактичний енергетичний стан будівлі. В рамках закону існує єдина система проведення енергоаудиту, на основі якої аудитор готує документ результатів своєї роботи. Аудит проходить на основі проектних значень і характеристик будівлі. За необхідності проводиться експериментальне визначення фактичних енергетичних і геометричних параметрів будівлі. Вартість енергоаудиту залежить від складності об’єкта термомодернізації і складає близько 2000 – 3000 zl. (1 zl. ≈ 3 грн. прим. автора).

На основі визначення енергетичних характеристик об’єкта аудитор готує не менше ніж 5 варіантів проведення термомодернізації, кожен з яких включає визначення необхідних термомодернізаційних заходів, відповідних капіталовкладень та очікуваний економічний ефект. Виходячи з розмірів можливого економічного ефекту від термомодернізаційних інвестицій і беручи до уваги всій фактичний фінансовий стан, інвестор визначає необхідні заходи і подає заявку в банк на отримання кредиту. При цьому власні капіталовкладення повинні складати не менше ніж 20% від заявленої вартості термомодернізаційних заходів, банк кредитує не більше ніж 80%.
Паралельно інвестор подає заявку на отримання термомодернізаційної премії, яка складає до 25% кредиту і виплачується після завершення усіх робіт з термомодернізації, виходячи з якості та фактичного стану виконання усіх заявлених термомодернізаційних заходів. Термомодернізаційна премія не виплачується готівкою, вона лише зменшує тіло основного кредиту. У випадку зростання фактичного кошторису термомодернізаційних робіт у порівнянні з заявленою вартістю на отримання кредиту, усі перевитрати покриваються за рахунок інвестора.

Після отримання заявки на проведення термомодернізації банк передає результати енергоаудиту верифікаційній компанії, яка виконує оцінку правильності виконаних розрахунків. Верифікатор – це компанія, яка має відповідну ліцензію і є експертом у даній сфері діяльності. Вартість верифікації складає близько 1/10 вартості аудиту. На основі результатів верифікації банк приймає рішення про можливість надання кредиту.

У випадку позитивного рішення банку інвестор проводить тендер на проведення робіт з термомодернізації. Після завершення термомодернізації інвестор виплачує кредит за рахунок зекономлених коштів на оплату теплозабезпечення будівлі. Термін окупності заходів з термомодернізації складає близько10 років за відсоткової ставки кредиту на рівні 5-8%.

На рис.3 наведено діаграму розподілу енергоспоживання основних секторів економіки Польщі. Як бачимо, на початку 90-х років найенергоємнішим сектором економіки були житлово-комунальне господарство і промисловість. Відповідно, потенціал енергозбереження саме в цих галузях є найпривабливішим і дає максимальний ефект. Після введення в дію Закону про термомодернізацію відбувається перерозподіл структури енергоспоживання. Він проходить за рахунок значної економії енергоресурсів у вказаних галузях, особливо в житловому господарстві. Паралельно зростає використання енергії в транспортній сфері, що пов′язано із зростанням обсягів діяльності як у сфері вантажних, так і в сфері пасажирських перевезень. Також зростає енергоспоживання в сфері послуг. У цьому випадку, значний приріст використання енергії пов’язаний якраз із забезпеченням комфорту життєдіяльності людини як в зимовий час, так і в літній (кондиціювання повітря енергоємніший процес, ніж обігрів). Якщо порівнювати з Україною, то у нас найбільша кількість енергії використовується саме на опалення, при низькому ступені забезпечення комфортних теплових і вологісних умов.

Рис. 3. Структура енергоспоживання основних секторів економіки

Таким чином, прийняття Закону про термомодернізацію дозволило суттєво підвищити енергетичну ефективність будівель у Польщі, значно скоротити витрати на їх теплове забезпечення, знизити викиди в атмосферу шкідливих речовин.
Основною перешкодою для запровадження польського досвіду в Україні є відсутність законодавчого визначення правових і організаційних заходів щодо забезпечення енергоефективності об’єктів житлового і громадського призначення. Документом, який міг би врегулювати дані відносини, міг би стати проект Закону України “Про енергетичну ефективність будівель”, який перебуває на розгляді Верховної Ради України. Цим питанням багато уваги приділяє також Галузева програма підвищення енергоефективності в будівництві на 2010-2014 рр.

Євген Колесник

http://teplaxata.in.ua

Агентство Японії з атомної і промислової безпеки підвищило рівень небезпеки аварії на АЕС «Фукусіма-1» до 7-го рівня за міжнародною шкалою оцінки ядерних подій.

Підставою для такого рішення став аналіз замірів радіації. Таким чином рівень був підвищений з 5-го до 7-го. В один із моментів після аварії зі станції протягом кількох годин викидалися в повітря значні кількості високорадіоактивних речовин, що вимагає класифікації за сьомим ступенем. Також сьогодні на четвертому реакторі станції сталася пожежа, яку вдалося швидко загасити.

Це найвища оцінка небезпеки за всю історію ядерних аварій. Раніше так оцінювали тільки катастрофу в Чорнобилі. Сьогодні ж на сході країни зафіксували ще один підземний поштовх магнітудою 6,3. Повідомлень про жертви і руйнування, а також попереджень про загрозу цунамі не надходило.

Коментуючи останні події в Японії, Павло Хазан, заступник голови ПЗУ зазначив: «На з’їзді зелених Європи Українські зелені заявили про те, що є багато спільного між катастрофою в Чорнобилі та Фукусімі. Перш за все це відсутність повної та достовірної інформації про рівень забруднення атмосфери, ґрунту та води. Є безумовно технологічні особливості в конструкціях ректорів, інфраструктури АЕС і відповідно у радіоактивних речовинах, що вивільнилися в атмосферу, а також потрапили в ґрунт та воду. Після руйнівного землетрусу 11 березня і цунамі, яке послідувало за ним, на АЕС Фукусіма-1 відмовила система охолодження, на декількох енергоблоках сталися вибухи, що призвело до викиду радіоактивних елементів в атмосферу, перш за все радіоактивного ізотопу йоду. Сьогодні Агентство Японії з атомної і промислової безпеки підвищила рівень катастрофи до 7, тобто до рівня, який було надано Чорнобильській катастрофі. Одже очевидно, що Чорнобиль та Фукусіма — дві катастрофи планетарного масштабу з періодом 25 років!»

Проводячи паралелі між катастрофами в Україні та Японії, Павло Хазан також зауважив, що звичайно технічний рівень реакторів BWR їх інфраструктури, рівень системи безпеки та моніторингу відрізняється від ректорів РБМК. “Але не тільки експерименти та людський фактор, але і природні явища можуть призвести до неконтрольованих процесів та спричинити планетарні зміни. Незважаючи на жахливі наслідки цих двох трагедій уряди деяких країн в тому числі і України планують розвиток атомної енергетики. Але людство отримало чергове попередження через 25 років після Чорнобиля”, – сказав Павло Хазан.