Кабінет Міністрів України планує почати розробку родовищ сланцевого газу з метою диверсифікації джерел енергоносіїв. Громадськість та екологи б’ють на сполох. Про все це в програмі «Сьогодні.Підсумки» на телеканалі ТВі,

Повну версію програми можна подивитися на сайті: http://tbi.ua/ua/watch/author/?prog=736

В Верховной Раде Украины ждёт своего рассмотрения удивительный законопроект №5283 «Про внесення зміни до статті 33 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Суть законопроекта очень проста – внести в список так называемых вредных видов большого баклана. Это означает, что уничтожение этого вида птиц будет разрешено вне охотничьего сезона и в запрещённых для охоты местах. Но прежде чем детальнее рассмотреть суть проблемы, обратимся к некоторым историческим аналогиям.

В 1958 году, в рамках проводимой политики «Большого скачка», объявленного тогдашним китайским руководителем Мао Цзэдуном, большое внимание уделялось борьбе с так называемыми вредителями сельского хозяйства. Одним из самых вредных видов был назначен воробей, вследствие чего мобилизовались толпы народу на массовое уничтожение этих птиц, заодно истребляя множество других мелких пташек. Эту абсурдную инициативу поддержал и президент Академии Наук Китая Го Можо. Нужно сказать, что сам Го Можо был историком и писателем, может быть даже неплохим историком и писателем, но в вопросах биологии, экологии и сельского хозяйства не очень-то хорошо разбирался. В результате было уничтожено около 2 млрд воробьёв. Затем отсутствие воробьёв привело к резкому росту популяции саранчи и других насекомых, неурожаю и голоду. Впоследствии данная идея была официально признана властями Китая ошибочной.

Но вернёмся к нашим бакланам. Начнём с того, что сама статья №33 закона об охотхозяйствах и охоте является примером жуткого экологического бескультурья, поскольку она прямо называет отдельные виды животных «вредными». Если же говорить о бакланах, то их вредность в пояснительной записке к законопроекту сводится к тому, что рост популяции этих видов создаёт серьёзные проблемы для лесного и рыбного хозяйства в районах концентрации его стай и ставит под угрозу существование крупного лесного массива в восточной части АР Крым. Кроме того, сказано, что большой баклан является переносчиком паразитарных и вирусных инфекций.

В общем, становится ясно, кто виноват в уничтожении лесов и рыбы нашей Родины. Это вовсе не те, кто строит многоэтажные особняки, теннисные корты и площадки для гольфа в лесных массивах. И это не браконьеры на скоростных лодках, и даже не промысловые суда, которые с помощью тралов вылавливают всё, что шевелится, и уничтожают экосистему морского дна. Во всём виноваты бакланы!

Понятно, что баклан питается рыбой, потому что для него это естественно. Он ест её ровно столько, сколько нужно для его физиологических потребностей. Ну не для торговли же он её ловит! Как и любой другой элемент экосистемы, он участвует в естественном отборе, а это значит, что он вылавливает ту рыбу, которую выловить легче, т.е. менее жизнеспособную (в том числе и больную), в отличие от сетей, в которые попадается всё подряд, в том числе и сами бакланы. Действительно, большой баклан создал в одном из искусственных лесонасаждений Крыма ситуацию, которая угрожает существованию этого лесного массива ввиду высокой плотности колонии и токсического влияния его помёта на сосну. Но виновны в этой ситуации люди, которые более 20 лет назад затопили острова в Акташском озере, где гнездился данный вид. Вот какое мнение высказывает по этому поводу крымский эколог Татьяна Шаманаева: «Оставьте в покое нашего баклана! Лес, где они гнездятся, лишенные естественных гнездовий, уже не спасти, да и не надо, как говорят наши старые крымские экологи. Не надо сажать лес там, где его никогда не было… Я предлагала местному начальнику лесхоза сделать в местах гнездовий бакланов на деревьях орнитологический заказник. Туристы обалдеют, если увидят, как бакланы, клювами держась за ветки, перемещаются по деревьям, ведь лапы-то перепончатые…»

По поводу инфекций известный природоохранник В. Борейко отмечает следующее: «Бакланы не разносят никаких эпизоотий. Болезни разносят крысы и мыши, которые сейчас массово плодятся в Украине по причине огромного количества куч мусора, остающегося после туристов и отдыхающих. Нужно вести борьбу с мусором, а не бакланами».

Активно выполняя ст. 33 упомянутого выше закона, охотники сами приводят к вспышкам популяций отдельных видов, поскольку массово отстреливают хищников и «вредителей», тем самым нарушая природный баланс.

Принятие предложенной поправки может породить новую проблему. Большой баклан похож на другие виды бакланов: малого баклана и хохлатого баклана, занесенных в Красную книгу Украины. В случае попадания большого баклана в список «вредителей», разрешенных к повсеместному уничтожению, охотники быстро перестреляют и последних особей других редких видов бакланов. Ведь многие наши охотники действуют, как хунвэйбины в период китайской культурной революции: тотально и безжалостно. Им палец в рот не клади – отхватят руку. Если разрешить охотникам убивать один вид баклана – перебьют всех. Если пойти на уступку по поводу антропогенных зон объектов природно-заповедного фонда – будут гонять с ружьями на машинах по самым ценным местам природных заповедников. Неудивительно, что В. Борейко призывает всех неравнодушных граждан писать в Верховную Раду обращения с требованием отозвать законопроект №5283 от 28.10.2009 г. о бакланах вместе с законопроектом №7421 от 02.12.2010 г. о разрешении охоты в заповедниках, поскольку эти документы могут быть рассмотрены уже на этой сессии парламента.

Даже если признать факт вынужденной необходимости контроля некоторой части популяции большого баклана в конкретной части Крыма, то непонятно, зачем для этого вносить поправку в закон и распространять его действие на всю страну. Ведь согласно ст. 32 Закона Украины «О животном мире», любой вид диких животных можно регулировать по разрешению местного органа Минэкологии Украины и под его контролем. Большой баклан неравномерно населяет нашу страну и популяция этого вида не так уж и велика даже в некоторых приморских районах. Поэтому нет смысла в уравниловке относительно так называемого регулирования численности.

Наконец, во всём этом деле есть ещё один факт, который оставляет неприятный осадок не только с экологической, но и с чисто человеческой точки зрения. Речь идёт об авторстве этого документа. Так вот, автором внесения изменений в ст. 33 «Закона об охотничьем хозяйстве и охоте» по поводу бакланов является доктор исторических наук, автор более чем 440 научных работ, академик Национальной академии наук Украины, академик Академии правовых наук Украины, вице-президент Национальной академии наук Украины, заслуженный деятель науки и техники Украины, Герой Украины, председатель Верховной Рады Украины – Литвин Владимир Михайлович.

Интересно отметить, что против антибакланьего законопроекта В. М. Литвина выступили не только общественные экологические организации, но и Национальная академия наук Украины, вице-президентом которой он является, а также Главное научно-экспертное управление Верховной Рады Украины. Несмотря на это, данный законопроект до сих пор не отозван, так что пишите письма, уважаемые сограждане. Вряд ли кто-то будет оспаривать высокую эрудированность Владимира Михайловича в вопросах исторической науки, но вот по поводу экологии и бакланов как-то нехорошо получается…

По материалам «Киевского эколого-культурного центра». Отзывы на статью можно прислать на e-mail: ecologist@ukr.net

Алексей Бурковский

http://blogger.com.ua

ЗАЯВА

 про екологічні проблеми Західнодонбаського регіону, необхідності розробки та реалізації  багатомільярдної компенсаційної політики у зв’язку з виникаючими  масштабними  незворотними процесами впливу на навколишнє природне середовище в регіоні.

 У червні 2010 р в.Павлограді  була проведена Міжнародна екологічна конференція за участі  представників 22 країн світу, яка сконцентрувала увагу учасників конференції на вивченні і ліквідації  факторів, що впливають на стан навколишнього природного середовища та забезпеченні нормальної його життєдіяльності.

Представники «Зеленого руху» міста, області (в присутності експертів ООН) обмінялися позитивними результатами постійного екологічного контролю виробничої діяльності  ДП НВО «Павлоградського хімічного заводу» в частині утилізації твердого ракетного палива,перспектив вирішення цієї та інших проблем.

 На ПОРЯДОК ДЕННИЙ «Зеленого руху»  України постало питання необхідності проведення міжнародної конференції з тематикою по найактуальнішим екологічним проблемам м.Павлограда:

•  про великомасштабний  характер впливу на навколишнє природне середовище центральної групи шахт ВАТ «Павлоградвугілля» (Д.ПЕК) в західно-донбаському регіоні (центр м. Павлограда Дніпропетровської обл.Україні),
•  характер незворотності екологічного збитку навколишньому середовищу,
• техногенний стан,
• необхідність експертної оцінки екологічного збитку,
• розробку у зв’язку з цим конпенсаторної політики при подальшому плануванні розвитку ВАТ «Павлоградвугілля» (Д.ПЕК) у відповідності до законодавства України та міжнародної практики.

 Особливої уваги заслуговують: необхідність відкритої інформації населення — громадські слухання, «круглі столи» і т.д — інформація міської та районної влади про заплановану діяльність шахт на найближчі 10-15 років, аналіз і звірка карт шахтних полів, аудит дотримання технічної дисципліни шахтних виробок, у тому числі томпонування проривів Харківських (чугуївських) горизонтів питної води,впливу на якість унікального підземного прісного озера,склад води в річках регіону та інші проблеми навколишнього середовища.

 »Зелений рух» просить представників ВАТ «Павлоградвугілля» (Д. ПЕК) в особі його керівника Мартовицького А.В., народного депутата України Коржа  П.П., міського голову Метелицю І.С.провести «круглий стіл» з даної проблеми.

Керівництво ДОО ПЗУ

Міністерство екології та природних ресурсів України повідомляє, що протягом 2011 року вільними від непридатних пестицидів стануть території одинадцяти областей України та АР Крим.

На збір, перезатарення та вивіз пестицидів на утилізацію за межі України з держбюджету виділено близько 150 мільйонів гривень. Також з місцевих бюджетів – 75 мільйонів гривень

Однією з областей в списку «на очищення» стоїть і Дніпропетровська область. Заданими мінекології в області накопичено близько 911 тонн непридатних пестицидів. На знешкодження отрутохімікатів передбачається виділення з держбюджету 10 мільйонів гривень та з бюджету області – 13 мільонів.

Близько двадцяти національних природних парків України більше року існують лише на папері, а на їхній території продовжують вирубувати дерева та полювати на тварин. Зі зміною влади та після проведення адміністративної реформи ситуація зі створення заповідних територій значно погіршилася, більше того, кілька національних природних парків відкрито ліквідують.

Про це заявили представники громадських екологічних організацій під час прес-конференції у Оргуському інформаційному центрі 27 січня. „Минулого року на території закритих мисливських господарств були створені національні природні парки „Залісся”, „Білозерський” (Київська область) та „Синьогора” (Івано-Франківська область). Але досі вони існують лише в указах Президента. Більше того, зараз Державне управління справами починає відкрито заявляти про необхідність скасування цих парків”, — розповіла активістка Дружини охорони природи „Зелене майбутнє” Ганна Вакуленко.

Ще один національно-природний парк — „Сіверсько-Донецький” у Луганській області — взагалі було скасовано рішенням суду.  „У той час, коли країни Європи розширюють території національних парків, розцінюючи їх як надбання та гордість нації, влада України інтенсивно їх скасовує. Загалом, середній відсоток заповідних територій у світі — близько 12% від загальної площі країни. В Україні заповідано лише 5% території. Це дуже низький рівень, який є ознакою байдужості керівництва країни до збереження нашого середовища існування”, — пояснив член Ради Національного екологічного центру України, завідувач лабораторії екологічної безпеки Національного авіаційного університету Ярослав Мовчан.

Екологи вказують не тільки на ліквідацію уже існуючих національно-природних парків, а й на значне сповільнення у створенні нових. Ситуація погіршилася і тим, що під час останньої адміністративної реформи була ліквідована Державна служба заповідної справи, яка опікувалася заповідними територіями України.

„Після ліквідації Держслужби усі заповідні території залишилися без нагляду та керівництва. Президент України стверджує, що розвиток заповідної справи є одним з найвищих державних пріоритетів, і водночас ліквідує Держслужбу, яка хоч якось перешкоджала забудові берегів річок та створенню приватних мисливських господарств”, — каже голова Національного екологічного центру України Ігор Сіренко.

У зв’язку із появою стількох проблем у природно-заповідній галузі, учасники прес-конференції закликали Президента України створити державний орган, який керуватиме заповідними територіями та вестиме плідну робту щодо створення нових заповідників та нацпарків — Державне агентство заповідної справи.

http://eko.portal.lviv.ua